Шевченківський вечір уже став традиційним заходом для Львівської політехніки. Від 1988 року наш університет починає весну з Шевченкового слова.
Щоб віддати честь Кобзареві, цього року, 10 березня, в залі Львівської національної філармонії зібралося близько 500 осіб. Літературно-мистецький вечір на честь Тараса Шевченка організував Народний дім «Просвіта» Львівської політехніки, який очолює Степан Шалата.
Захід почався з переспіву ліричного вірша «Заповіт», який виконала хорова капела студентів «Гаудеамус». Твір звучить особливо актуально на фоні українського сьогодення. Його виконання пронизало своєю щирістю. Від голосів учасників капели ніби віяло дивним холодом, що огортав тебе з голови до ніг, і перед очима поставали образи людей, які поклали своє життя за вільну Україну.
Також «Гаудеамус» виконав твір «Ой чого ти почорніло?» на слова Тараса Шевченка, музику до якого написав Левко Ревуцький. Цей твір так само змушує замислитися над жертовністю нашого народу – жертовністю заради вільного та квітучого майбутнього.
«Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?
– Почорніло я од крові
За вольную волю».
Глибоко вразила і пісня «Нащо мені чорні брови?» у виконанні Народного камерного оркестру «Поліфонія» та солістки Ірини Стецько. Композиція створила особливу атмосферу смутку, яка загалом притаманна українському народу та нашій творчості. Тембр голосу співачки чудово вписався в цей сумний дух та ідеально передав переживання дівчини-сироти, про яку писав Тарас Григорович.
Народний театр-студія «Хочу» здивував своїм оригінальним підходом до виконання вірша «Холодний яр». Глядачі поринули у пітьму, а на сцені з’явилася група парубків з ліхтариками, які «осяяли» залу своїми голосами. Одні репліки звучали тихіше, заспокоюючи, інші голосніше, буквально зриваючи тебе зі стільця.
«Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну».
Після оплесків, що прокотилися всім залом, артисти висловили свою вдячність і пошану нашим воїнам, що боронять Україну від російського супостата. Адже тим, що ми маємо змогу ходити на очне навчання, відвідувати різноманітні заходи та концерти, проводити час із друзями, розвиватись і просто жити звичайним життям, ми завдячуємо саме нашим військовим, які щодня дивляться смерті у вічі.
Не варто забувати, що навчання в університеті – це не тільки лекції, практичні, лабораторні, конспекти і безліч інших завдань, а й можливість реалізувати себе. І Львівська політехніка дає змогу студентам зробити це вже на початках. Усі, хто виступав цього вечора у Львівській національній філармонії, не є професіоналами. Їм просто до вподоби те, що вони роблять. Хтось грає на музичних інструментах, хтось танцює, комусь подобається співати, а комусь – брати участь у театральних виставах та читати вірші. Головне – не боятися, дати волю своїм бажанням і наполегливо працювати. А Політехніка має досить досвідчених наставників, які охоче допоможуть вам з реалізацією ваших ініціатив.
Ви також можете ознайомитись із враженнями двох інших студентів кафедри журналістики та засобів масової комунікації Львівської політехніки, які були присутні на вечорі:
