ПЕРЕДМОВА
Кафедра теоретичної радіотехніки та радіовимірювань заснована в жовтні 1939 р. як кафедра радіотехніки під керівництвом професора Грошковського Януша Теодоровича в складі електротехнічного факультету Львівського політехнічного інституту на основі радіотехнічної групи, що існувала на кафедрі фізики №1 (згідно із витягом з протоколу №11 від 9 травня 2024 р. засідання Вченої ради Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету «Львівська політехніка»). Вона стала першою кафедрою радіотехнічного напрямку у Львівській політехніці та Західній Україні загалом.
Протягом наступних років кафедра розвивалась, неодноразово змінювалась її назва, від неї відділялись інші нові кафедри, які стали основою для створення радіотехнічного та деяких інших нових факультетів, а пізніше – навчально-наукових інститутів. Починаючи з 1960 р. і дотепер кафедра має назву «Теоретична радіотехніка та радіовимірювання» (ТРР), а також іншою формою назви є кафедра теоретичної радіотехніки та радіовимірювань.
Протягом багатьох років професорсько-викладацький склад та інженерно-допоміжний персонал кафедри ТРР зробив вагомий внесок у становлення й розвиток радіотехнічної освіти і науки в Україні та Львівській політехніці зокрема. Підтвердженням цьому є тисячі випускників-радіотехніків, десятки захищених кандидатів та докторів наук, десятки виконаних науково-дослідних робіт, значна кількість опублікованих наукових та науково-методичних праць.
Сьогодні колектив кафедри не зупиняється на досягнутому, а рухається до нових наукових здобутків і пропонує абітурієнтам освіту за новими освітньо-професійними програмами.
22-23 травня 2024 року в Національному університеті «Львівська політехніка» відбулась Міжнародна науково-технічна конференція «Сучасні проблеми в радіоелектроніці, телекомунікаціях» СПРТ’2024, присвячена 85-річчю кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань (В Університеті відзначають 85-річчя кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювання)
ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК КАФЕДРИ ТЕОРЕТИЧНОЇ РАДІОТЕХНІКИ ТА РАДІОВИМІРЮВАНЬ
До радіотехнічних досліджень Галичина долучилася з середини 20-х років ХХ століття [1, 2]. Були організовані перші радіокурси, а пізніше – систематичні навчання на державних радіотехнічних курсах. Інженер Януш Теодорович Грошковський заснував товариство радіотехніків.
Разом з електротехнікою потужних струмів у Львівській Політехніці велися також дослідження в галузі електротехніки слабих струмів і в 1923/1924 навчальному році розпочалося викладання радіотехніки.
У той час зародився радіоаматорський рух. Ще в 1918 р. здійснював експерименти з радіозв’язком за допомогою іскрового передавача в діапазонах радіохвиль 100 м і 200 м Станіслав Станкевич [3]. У грудні 1926 р. на зборах львівських радіоаматорів було створено «Львівський клуб радіомовців», президентом якого став поручник Станіслав Комарницький, а секретарем – Ян Зембіцький. Клуб був у двадцятці перших радіоклубів у Європі. Пізніше клуб був перейменований у «Львівський Клуб Короткохвильовиків» (ЛКК) і отримав свій офіційний статус, про що повідомлено в лютому 1927 р. на сторінках тижневика «Radiofon Polski». Перші відкриті збори клубу відбулись 6 березня 1927 р. З 1926 р. працювала аматорська радіостанція Львівської Політехніки.
ЛКК став першою радіоаматорською організацією в Європі, члени якої, за дорученням уряду, забезпечували аварійний радіозв’язок під час рятувальних робіт, пов’язаних із великою повінню в лютому 1929 р. в районах рік Сян, Вісла й Дністер.
На чергових зборах ЛКК 18 жовтня 1931 р. професору Львівської Політехніки доктору наук Тадеушу Малярському присвоєно звання «Почесний член ЛКК» за сприяння становленню й розвитку клубу.
З 1933 р. при радіосекції «Школи кадетів» (тепер Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного) ЛКК відкрив постійно діючі курси з підготовки радистів, на які делегував своїх інструкторів-викладачів.
6-7 липня 1935 р. на чергових звітно-виборних зборах «Польської Спілки Короткохвильовиків» президентом спілки був обраний професор Львівської Політехніки Тадеуш Малярський, а на зборах 27–28 червня 1936 р. – переобраний на наступний термін.
26 жовтня 1937 р. на засіданні Ради Машинобудівного Факультету Львівської Політехніки [4] професор Т. Малярський (на той час завідувач кафедри фізики №1 Львівської Політехніки [5]) повідомив членів Ради, що Міністерство Пошт і Телеграфів готове надати кошти на негайне створення Групи слабих струмів у Львівській Політехніці, а потім повідомив про навчальну програму для Теле й Радіотехнічної Групи, затверджену на 3-му засіданні Комісії Електротехнічного відділення 26 числа цього місяця. Програма передбачала вивчення студентами 20 навчальних дисциплін на ІІІ році навчання й 22 навчальних дисциплін на ІV році навчання. Також було розглянуто кандидатури викладачів: інженер Константин Добрський, інженер Тадеуш Яскольський, інженер Жимовський, інженер Лукаш Дорош, інженер Амбросій Коваленко, інженер Джеллонек. Затверджено штатний розпис групи в кількості 5 одиниць:
- 1 адьюнкт – 1 старший асистент для інженера Константина Добрського;
- 1 старший асистент – для інженера Дороша;
- 1 адьюнкт – 1 старший асистент для радіотехнічної лабораторії;
- 1 механік для телетехнічної й радіотехнічної лабораторій;
- 1 двірник для обслуговування й нагляду за телетехнічною лабораторією.
Також розглянуто питання про фінансування групи.
У відповіді ректорату Львівської Політехніки від 8 листопада 1937 р. на лист Nr.4 UP –7466/37 від 15 вересня 1937 р. Міністерства релігійних віросповідань і народної просвіти у Варшаві щодо створення Групи слабих струмів в Електротехнічному відділенні Машинобудівного Факультету Львівської Політехніки повідомлено про вжиті заходи зі створення такої групи та призначення її опікуном професора Малярського.
Міністерство Пошт і Телеграфів у листі від 20 листопада 1937 р. підтвердило виділення конкретного фінансування для Теле й Радіотехнічної Групи при Електротехнічному відділенні Машинобудівного Факультету Львівської Політехніки.
Міністерство релігійних віросповідань і народної просвіти у Варшаві в листі №4 UP – 7166/37 від 21 листопада 1937 р. повідомило Львівську Політехніку про затвердження утворення в Електротехнічному відділенні Машинобудівного Факультету Львівської Політехніки Теле й Радіотехнічної Групи з урахуванням наданої навчальної програми, а також затвердило перелік навчальних дисциплін і викладачів цих дисциплін.
У 1939 р. після початку Другої світової війни Львівська політехніка припинила свою роботу на короткий час, але незабаром була реорганізована у Львівський політехнічний інститут. У вересні цього ж року до Львова прибув професор Януш Теодорович Грошковський, директор Державного інституту зв'язку Польщі. Він на початку Другої світової війни приїхав до Львова з Варшави, рятуючись від німецької окупації [6]. Його наукові праці присвячені методам генерування й стабілізації електричних коливань, розробленню методів їх аналізу, а також проблемам вакуумної техніки. Професор Я. Т. Грошковський енергійно взявся до організації кафедри радіотехніки в складі вже електротехнічного факультету Львівського політехнічного інституту й у жовтні 1939 р. йому вдалося створити й очолити кафедру, використовуючи наявну радіотехнічну групу, що існувала на кафедрі фізики №1 [7]. Перший випуск інженерів-електриків, які прослухали курс радіотехніки, відбувся 14 червня 1941 р. [8]. На очолюваній Я. Т. Грошковським кафедрі, зокрема, до 1941 р. працював Тадуш Карлович Загаєвський на посаді асистента [1, 9-12].
У 1941 р. Львівський політехнічний інститут припинив свою роботу і відновив лише в 1944 р. У післявоєнні роки професор Я. Т. Грошковський працював у Варшавській політехніці, де продовжував наукову роботу.
У жовтні 1944 р. Львівський політехнічний інститут відновив роботу, куди повернувся до роботи Тадеуш Загаєвський [10]. Тоді ж у Львівській політехніці на електротехнічному факультеті був оголошений набір на спеціальність «Радіотехніка» [13]. Наказом № 57 від 1 жовтня 1944 р. на електротехнічному факультеті організована кафедра радіотехніки та телемеханіки в такому складі: Загаєвський Т. К. – зав. кафедри, Величко Ю. Т. – в. о. доцента, Любельський К. К. – асистент, Корняга Ч. Д. – ст. лаборант, Ганявець Г. Г. – лаборант. Ця кафедра була створена на базі раніше створеної професором Я. Т. Грошковським кафедри радіотехніки.
На працю у Львівському політехнічному інституті Величко Ю. Т. погодився 30 липня 1944 р. [14]. Уже тоді для радіотехнічної кафедри були виділені в головному корпусі кімнати: від 104-ї до 108-ї, а під свій кабінет Юрій Теофанович зайняв малу 108-у кімнату із броньованими дверима. Завдяки наявності других дверей, Юрій Теофанович негайно організував фотолабораторію між дверима.
З 7 жовтня 1944 р. завідувачем кафедри радіотехніки та телемеханіки призначено доктора технічних наук, професора Харкевича Олександра Олександровича, відомого вченого в галузі теорії автоколивань, теорії інформації та електроакустичних апаратів, який переїхав до Львова з Москви. Професор О. О. Харкевич заклав у Львівському політехнічному інституті підвалини науково-дослідної лабораторії радіотехнічного профілю, яка відтак виросла в Науково-дослідний конструкторський інститут електронної вимірювальної та обчислювальної техніки (НДКІ «ЕЛВІТ»). Згодом у 1964 р. він був обраний дійсним членом Академії Наук СРСР.
Тадеуш Загаєвський працював на кафедрі, очолюваній О. О. Харкевичем ще до 1945 р., а в жовтні 1945 р. переїхав до Глівіц у Польщі [15].
У березні 1945 р. кафедру радіотехніки і телемеханіки було розділено на дві кафедри – «Радіотехніка» та «Автоматика та телемеханіка». Завідувачем кафедри «Радіотехніка» призначено доцента Гітшова Георгія Вільгельмовича. Незважаючи на нестачу кваліфікованих кадрів та скромну матеріально-технічну базу, кафедра розпочала підготовку радіоінженерів. У 1946 р. перший випуск інженерів спеціальності «Радіотехніка» налічував 4 особи — Захарія Й. А. (із відзнакою), Вакуленко О. Л., Магура Н. О., Новіцький І. В. Але вже в 1945/1946 навчальному році план прийому на перший курс спеціальності «Радіотехніка» становив 25 чоловік. Із червня 1946 р. завідувачем кафедри «Радіотехніка» призначено старшого викладача Величка Юрія Теофановича.
Перед нечисленним молодим колективом кафедри (2 асистенти та 2 лаборанти), викладачі й завідувач кафедри якої мали стаж педагогічної роботи менше ніж 5 років, постали серйозні завдання щодо підвищення наукової кваліфікації й поповнення викладацького складу кращими випускниками, розвитку матеріально-технічної бази, освоєння нових навчальних курсів, підготовки необхідного методичного забезпечення. Фактично вирішувалось питання, чи бути спеціальності «Радіотехніка» у Львівському політехнічному інституті.
У 1947 р. Ю. Т. Величко успішно захистив кандидатську дисертацію, присвячену проблемі спряження контурів супергетеродинного приймача, і став першим викладачем із науковим ступенем. У цьому ж році на кафедру «Радіотехніка» було зараховано на посаду старшого викладача Є. Ф. Замору, випускника Московського інституту інженерів зв'язку, демобілізованого з лав армії, а через рік – випускників кафедри Г. А. Шевцова й О. Л. Вакуленко – на посади асистентів. Відтак у 1949 р. на посаду асистента зараховано випускника першого випуску спеціальності «Радіотехніка» Й. А. Захарію, який, згодом, у 1950 р., успішно захистив під керівництвом професора К. Б. Карандєєва кандидатську дисертацію, присвячену теорії похибок детекторних приладів, і став другим викладачем кафедри з науковим ступенем. Ще один випускник кафедри – М. К. Плетінка був залишений на кафедрі в 1951 р.
Завдяки самовідданій праці названих викладачів і в першу чергу Ю. Т. Величка, спеціальність «Радіотехніка» у Львівському політехнічному інституті зміцніла й розвинулась, а випускники кафедри вже в перші післявоєнні роки зробили суттєвий внесок у становлення і розвиток приладобудівної промисловості не тільки в Західному регіоні України, але і в межах усього колишнього Радянського Союзу.
Результативна діяльність Ю. Т. Величка і в науковій галузі, і в підготовці педагогічних і наукових кадрів, на громадській ниві не могла бути непоміченою як громадськими, так і державними діячами. Значну роль відіграв той факт, що потягом 1947 –1962 рр. він був членом обласної ради львівського радіоклубу, де, зокрема, вів курси підвищення кваліфікації вчителів фізики середніх шкіл, брав участь у виставках. За активну діяльність у радіоклубі Ю. Т. Величко отримав ряд нагород.
Протягом 1946 – 1951 рр. кафедра підготувала й випустила 79 радіоінженерів, які своєю практичною роботою на виробництві і в науково-дослідних установах підтвердили високий рівень підготовки, забезпечений викладацьким складом кафедри, незважаючи на труднощі післявоєнних років. Серед них слід назвати Шевцова Г. А. (1947), Радченко І. О. (1948), Сігорського В. П. (1949), Кравченка К. В. (1949 р.), Алфер'єву Н. Г. (1950 р.), Абрагамовського Ю. Р. (1950 р.), Пізіо О. С. (1950 р.), Гліненка К. С. (1951 р.), Мушкардена Е. М. (1951 р.), Плетінку М. К. (1951 р.), Нагорного Л. Я. (1951 р.), Галабутську С. П. (1951 р.), які згодом внесли свій вагомий внесок у справу підготовки нових поколінь радіоінженерів; деякі з них стали відомими вченими.
Процеси відбудови й розвитку зруйнованого війною господарства, бурхливий розвиток приладобудівної і радіотехнічної промисловості в 50-ті роки вимагали збільшення випуску радіоспеціалістів, розширення номенклатури спеціальностей радіотехнічного профілю, у зв'язку із чим у лютому 1952 р. наказом Міністерства вищої освіти СРСР у Львівському політехнічному інституті організовано радіотехнічний факультет зі спеціальностями «Радіотехніка» та «Автоматичні вимірювальні пристрої». Деканом РТФ було призначено д. т. н., професора Карандєєва Костянтина Борисовича. У цьому ж році на базі кафедри «Радіотехніки» утворено дві кафедри – «Теоретичної радіотехніки» (зав. кафедри, доцент, к. т. н. Величко Ю. Т.) та «Радіоприймальних пристроїв» (зав. кафедри, д. т. н., професор Карандєєв К. Б.), які забезпечували підготовку та випуск інженерів спеціальності «Радіотехніка». З 1954 р. завідувачем кафедри «Радіоприймальних пристроїв» став к. т. н., доцент Шевцов Г. А.
У штат кафедри «Теоретична радіотехніка», крім Ю. Т. Величка, були зараховані на посади асистентів к. т. н. Захарія Й. А. та Вакуленко О. Л. На плечі Ю. Т. Величка знову лягла велика робота з формування викладацького складу кафедри, організації нових лабораторій, розширення наукових досліджень, підготовки наукових кадрів. Уже через два роки після утворення нової кафедри в 1954 р. її викладацький склад налічував 8 осіб: доцент, к. т. н. Й. А. Захарія, асистенти Вакуленко О. Л., Мушкарден Е. М., Прохода Ю. К, Осадчий В. І., Радченко І. А., Кидун С. М., Абрагамовський Ю. Р. Відтак на кафедру прийшло нове поповнення: на посади асистентів були зараховані – к. т. н. Грицьків Р. Д., Гірняк З. В., Ковальчук-Іванюк Ю. В.
На кафедрі функціонували лабораторії теоретичної та загальної радіотехніки, радіовимірювань, антенно-фідерного обладнання, електронних і йонних приладів. Незважаючи на те, що в Ю. Т. Величка протягом 1953 –1959 рр. з’явились нові обов'язки в зв'язку із призначенням деканом радіотехнічного факультету, він залишився завідувачем кафедри «Теоретична радіотехніка», не покинув наукової роботи й завершив розроблення теорії прохідного чотириполюсника, яка лягла в основу його докторської дисертації. Під його науковим керівництвом Є. Ф. Замора захистив кандидатську дисертацію. У 1958 р. опублікована монографія Ю. Т. Величка «Прохідні чотириполюсники», яка в той час була однією з перших у країні україномовних наукових праць, де подавалась повна теорія лінійного прохідного чотириполюсника з використанням матрицевого та графічного числення. Одночасно Ю. Т. Величко разом із колективом авторів працював над російсько-українським електрорадіотехнічним словником, який вийшов у світ теж у 1958 р.
У 1966 – 1967 рр. вийшов у світ навчальний посібник «Теоретичні основи радіотехнічних мереж», який є результатом плідної праці Ю. Т. Величка над розвитком теорії лінійних електричних кіл. Наукові роботи Ю. Т. Величка знайшли визнання широкої наукової громадськості. Він став членом редколегій журналів «Известия вузов СССР. Радиотехника» та «Теоретическая электротехника». Усі результати своєї наукової роботи Ю. Т. Величко активно використовував у навчальному процесі, щедро ділився набутими знаннями з аспірантами та студентською молоддю. Школу наукової роботи під керівництвом Ю. Т. Величка пройшли в 50-ті роки Нагорний Л. Я. та Ільницький Л. Я., які згодом захистили докторські дисертації, Мушкарден Е. М. та Гліненко К. С., які захистили кандидатські дисертації та поповнили викладацький склад радіотехнічного факультету.
У 1960 р. відбулись нові зміни: на базі радіотехнічного факультету утворено факультет радіотехніки та автоматики (ФРА), деканом якого затверджено доцента Євгена Федоровича Замору. Кафедра «Теоретична радіотехніка» дістала нову назву: «Теоретична радіотехніка та радіовимірювання» (ТРР). Частина викладачів перейшла на кафедри «Радіотехнічні пристрої» та «Конструювання і технологія виробництва радіоапаратури» [16]. На кафедрі ТРР залишилось 5 осіб: Величко Ю. Т., Захарія Й. А, Грицьків Р. Д., Абрагамовський Ю. Р., Ковальчук-Іванюк Ю. В. Знову почалась наполеглива робота з підготовки викладацьких кадрів в основному із числа випускників спеціальності «Радіотехніка».
На початку 60-их років викладацький склад поповнився новими випускниками факультету й уже в 1963 р. налічував 9 осіб: доценти Захарія Й. А. і Грицьків Р. Д., асистенти Абрагамовський Ю. Р., Воронін Є. Г., Ковальчук‑Іванюк Ю. В., Мироняк О. В., Єрьоменко О. Т., Окпиш В. Б. та Кліщ О. М.
Кафедра забезпечувала навчальний процес із відповідних дисциплін не лише для всіх спеціальностей радіотехнічного факультету, але й для ряду спеціальностей геодезичного та механіко-технологічного факультетів. Одночасно на кафедрі інтенсивно проводилась наукова робота.
Розвиваючи теорію лінійних кіл із постійними параметрами, Ю. Т. Величко разом із тим скеровував своїх аспірантів на дослідження та розвиток теорії параметричних і нелінійних кіл. У 60-і роки питанням синтезу лінійних кіл займався аспірант Є. О. Польовий, над аналізом періодичних режимів у параметричних колах працював аспірант М. Д. Бірюк, а в автоколивальних пристроях – аспірант Б. А. Мандзій. Із приходом на кафедру Т. І. Бардили, який захистив кандидатську дисертацію під керівництвом доцента Г. А. Шевцова, посилився науковий напрямок, пов'язаний з аналізом частотних перетворень у нелінійних колах. У цей же період доцент Й. А. Захарія розробляв методи розрахунку імпульсних схем, а з середини 60-их років почав роботу над проблемами вимірювальної техніки надвисоких частот, результати якої знайшли відображення в навчальному посібнику «Основи надвисокочастотних вимірювань», опублікованому в 1972 р. Під науковим керівництвом Й. А. Захарії працювали аспіранти Х. Піщарас (Кіпр) та І. Н. Прудиус, які відтак успішно захистили кандидатські дисертації, присвячені проблемам аналізу та розроблення пристроїв НВЧ. Дослідженням шумових властивостей лінійних кіл на кафедрі під керівництвом Ю. Т. Величка займався І. Г. Ковтун, який у 1973 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1974 р. вийшов у світ посібник Р.Д. Грицьківа «Основи теорії довгих ліній», який базувався на методиці аналізу ліній, запропонованій Ю. Т. Величком. Над розробкою моделей транзисторів як компонентів інтегральних схем розпочав роботу під керівництвом Ю. Т. Величка асистент Кіселичник М. Д., результати якої лягли в основу його кандидатської дисертації, захищеної в 1982 р. Із приходом на кафедру доцента М. М. Сумика започатковано новий науковий напрям, пов'язаний із цифровою обробкою сигналів.
У 1962 р. після поділу факультету радіотехніки та автоматики на радіотехнічний факультет (РТФ) і факультет автоматики і напівпровідникової електроніки (ФАНЕ) кафедра ТРР залишилась у складі РТФ [1], але була переведена разом із РТФ із головного в окремий «радіотехнічний» корпус (ХІ корпус). Вона була розташована в лівому крилі першого поверху цього корпуса, а для кабінету завідувача Ю. Т. Величко обрав кабінет №4 (тепер к. 104) [14].
У 1972 р. доцент кафедри ТРР Мандзій Б .А. був призначений деканом радіотехнічного факультету і залишався ним до 1982 р., поєднуючи адміністративну та педагогічну роботу [17, 18].
Починаючи з 1974 р., зав'язались наукові зв'язки кафедри ТРР з кафедрою антенних пристроїв Московського енергетичного інституту (МЕІ). Ці зв’язки були започатковані завдяки візиту у Львів доктора технічних наук, професора, члена-кореспондента Академії Наук УРСР Г. Т. Маркова, який прочитав для викладачів та студентів радіотехнічного факультету цикл лекцій з електродинаміки та антенних пристроїв.
У 1977 – 1980 рр. на кафедрі ТРР працював доктор технічних наук професор А. Ф. Чаплін, який перейшов із МЕІ. Він активізував госпдоговірну науково-дослідну роботу з розроблення нових антенних пристроїв, організував на факультеті науково-дослідну лабораторію. Під його науковим керівництвом захистили кандидатські дисертації Євген Михайлович Ящишин, Михайло Юрійович Михайлов, Олег Васильович Самсонюк, Віктор Васильович Гоблик, Андрій Єфанов.
У лютому 1976 р. Ю. Т. Величко перейшов на посаду професора кафедри, а завідувачем кафедри був обраний доцент Мандзій Богдан Андрійович. У цей час викладацький склад кафедри ТРР являв собою сформований науково-педагогічний колектив із широким спектром наукових інтересів.
У 1976 р. із НДЛ-2 на кафедру перейшов на посаду асистента Б. Ю. Волочій.
У той час домінуючим напрямом наукової роботи на кафедрі стала теорія кіл, яка інтенсивно розвивалась завдяки широкому використанню електронно-обчислювальної техніки. Перед науковим колективом кафедри постало завдання активно включитись у роботу з розроблення методів автоматизованого аналізу пристроїв та впровадження їх в інженерну практику та в навчальний процес. Серед ентузіастів розроблення методів автоматизованого аналізу лінійних кіл на кафедрі був к. т. н. Р. В. Дмитришин, який організував групу автоматизованого проектування в Студентському проектно-конструкторському бюро (СПКБ). У 1980 р. він опублікував монографію «Оптимізація електронних схем на ЕОМ».
Починаючи з 1982 р. усі роботи з автоматизації проектування РЕА, які проводились в СПКБ, з метою їх координації були зосереджені в одному відділі, керівником якого було призначено випускника РТФ Мирослава Романовича Подольського, а наукове керівництво було закріплене за завідувачем кафедри «Теоретична радіотехніка та радіовимірювання» доцентом Б. А. Мандзієм. У цей період відділ автоматизації проектування виконав ряд госпдоговірних робіт із розроблення програм аналізу нелінійних електронних схем, контролю правильності застосування електрорадіокомпонентів у радіоелектронній апаратурі (РЕА) та оцінювання показників надійності, математичного та програмного забезпечення систем автоматизованого проектування РЕА, а також САПР схемотехнічного проектування «ПАРУС». Усі розробки знайшли застосування в інженерній практиці на промислових підприємствах та в науково-дослідних установах Львова, Києва, Москви, Ленінграда, Горького, Красноярська, Новосибірська, Таганрога, Сухумі, Азова. На базі названої тематики захистили під керівництвом Б. А. Мандзія в 1986 р. кандидатські дисертації здобувачі наукового ступеня А. І. Захарія, Г. Г. Акулич, О. Й. Фелиштин. Опубліковано в 1977 р. навчальний посібник «Схемотехнічне проектування пристроїв РЕА за допомогою САПР ПАРУС» (автори А. І. Захарія, Б. А. Мандзій, М. Р. Подольський).
На кафедрі в цей період виконували держбюджетну науково-дослідну роботу «Розробка орієнтованих на застосування електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) моделей компонентів та процесів функціонування радіоелектронних пристроїв та систем», у рамках якої ряд аспірантів та здобувачів наукового ступеня виконали й захистили під керівництвом доцента Б. А. Мандзія кандидатські дисертації: І. І. Гарасимів (1984 р.), В. О. Пелішок (1987 р.), А. П. Бондарєв (1987 р.), Р. І. Желяк (1989 р.). За результатами досліджень у 1991 р. опублікована монографія «Машинне моделювання радіоелектронних і електротехнічних пристроїв» (автори І. І. Гарасимів, Б. А. Мандзій, О. Й. Фелиштин). Під керівництвом доцента Т. І. Бардили виконували дисертаційні дослідження аспірант Г. Герхард (захист у 1973 р.), аспірант А. Г. Останін, здобувач наукового ступеня Д. І. Грицак (захист у 1981 р.) та аспірант О. Г. Крук (захист у 1990 р.). Їх дисертації присвячені відповідно питанням перетворення частоти гармонічних сигналів, підвищення інформативності осцилографів та підвищення точності чисельних методів інтегрування диференціальних рівнянь.
У 1981 р. повернувся на кафедру після закінчення аспірантури в Московському авіаційному інституті к. т. н. Б. Ю. Волочій і започаткував новий для кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань науковий напрямок “Теорія і практика системного аналізу експлуатаційної поведінки радіоелектронних комплексів та систем на етапі їх системотехнічного проектування”. Розвиток цього наукового напрямку давав можливості виконувати науково-дослідні роботи (НДР) на замовлення й відповідно поновити роботу науково-дослідної лабораторії кафедри НДЛ-51. Першим штатним працівником лабораторії був випускник радіотехнічного факультету Юрій Обух. Лабораторія почала співпрацювати з кафедрою 402 Московського авіаційного інституту (МАІ) над проблемою забезпечення відмовостійкості бортових інформаційно-вимірювальних систем. Поступово лабораторія розширила тематику й обсяг робіт, виконувала ряд госпдоговірних науково-дослідних робіт за замовленнями НВО космічного приладобудування (м. Москва) та Московського науково-дослідного радіотехнічного інституту з розроблення методів та засобів системотехнічного надійнісного проектування радіоелектронних систем, надійнісних моделей та методів функціонального контролю великих інтегральних схем, радіаційної стійкості РЕА. У науковий колектив лабораторії НДЛ-51 у цей період прийшли Ярослав Башта, Віктор Бєляєв, Валерій Жаглін, Ігор Пшеничний, Володимир Осінчук, Едуард Шихович, Ігор Чічкевич, к. т. н. Юрій Бобало, к. т. н. Михайло Мелень. Так як кількість штатних працівників зросла, керівництво університету виділило лабораторії нове приміщення в корпусі на вулиці Філарета Колесси.
З 1986 р. на кафедрі ТРР працює к. т. н. (а пізніше д. т. н.) Юрій Ярославович Бобало на посадах асистента, доцента, з 2004 р. – професора, поєднуючи педагогічну діяльність з обов’язками заступника проректора з наукової роботи у 1986 – 2002 рр., проректора з наукової роботи у 2002 – 2005 рр., першого проректора у 2005 – 2007 рр., а з 2007 р. – ректора Національного університету «Львівська політехніка».
У 80-х роках групою в складі Б. Ю. Волочія, Б. А. Мандзія, Ю. С. Обуха, І. С. Пшеничного в співпраці з Ігорем Дмитровичем Калашніковим і Романом Богдановичем Мазепою велось розроблення математичного забезпечення для універсальної програмної стохастичної моделі експлуатаційної надійнісної поведінки відмовостійких систем. Математичне забезпечення дало змогу здійснити розроблення програмного засобу АСНА-1 (автоматизована система надійнісного аналізу), який призначений для розв’язання задач надійнісного проектування бортових інформаційних систем космічних апаратів. Розробниками програмного засобу АСНА-1 були Юрій Степанович Обух та Ігор Стахович Пшеничний.
Результати досліджень за цією тематикою представлені в монографії «Проектування відмовостійких мікропроцесорних інформаційно-вимірювальних систем», опублікованій в 1987 р. (автори Б. Ю. Волочій, І. Д. Калашніков, Р. Б. Мазепа, Б. А. Мандзій).
У другій половині 80‑их років за потребами Замовника започатковано науковий напрямок розроблення моделей та методів для оцінювання структурної живучості мереж зв'язку з комутацією пакетів. Для визначення показників структурної живучості мережі зв'язку із сітковою структурою Б. Ю. Волочій та Е. Т. Шихович запропонували метод перетворення фрагмента її моделі у вигляді ймовірнісного графа зі структурою “багатопроменева зірка” в “багатокутник”. У подальшому Б. Ю. Волочій та В. П. Бєляєв запропонували метод формування моделей для оцінювання структурної живучості мереж зв'язку з комутацією пакетів із сітковими та складними ієрархічними структурами. Цей метод отримав назву “метод комутації ймовірнісних пакетів”.
Із приходом на кафедру доцента Б. Є. Рицаря та Л. Шевченка було розпочато роботи з розроблення вузлів апаратури ЯМР-спектроскопії, які згодом продовжив доцент І. Г. Ковтун.
Новий для кафедри напрямок наукової тематики, пов’язаний із моделюванням та оптимізацією технологічних процесів виробництва РЕА за критеріями якості та надійності, з’явився з приходом на кафедру доцента Л. А. Недоступа.
Отже, до кінця 80-х років основними напрямками наукової роботи кафедри та лабораторії НДЛ-51 при цій кафедрі стали: автоматизація схемотехнічного проектування радіоелектронних пристроїв, надійнісне проектування відмовостійких радіоелектронних комплексів і систем та розроблення методів і засобів забезпечення надійності та якості РЕА в процесі виробництва. Узагальненням багаторічної наукової роботи стали докторські дисертації Б. А. Мандзія та Л. А. Недоступа, захищені відповідно в 1991 та 1992 рр. у Ленінградському електротехнічному інституті.
У лютому 1986 р. завідувачем кафедри був обраний доцент Б. Ю. Волочій. У цей час почалась перебудова інженерної освіти, яка була спрямована на скорочення часу адаптації випускника до робочого місця, до самостійної роботи. Постало також питання про вузькі спеціалізації, яких потребують підприємства регіону. Провідні спеціалісти промислових підприємств та науково-дослідних установ підтримали концепцію вузьких спеціалізацій у поєднанні із широкою підготовкою з розроблення радіотехнічних пристроїв різних типів і допомогли сформувати перспективний перелік спеціалізацій. На кафедрі в рамках спеціальності «Радіотехніка» організовані спеціалізації «Автоматизоване схемотехнічне проектування інтегральних схем», «Надійнісне проектування радіоелектронних систем», «Побутова радіоелектронна апаратура». Уперше в Україні відкрито нову спеціальність «Медичні радіоелектронні прилади і системи».
Здійснення такої концепції передбачало відповідну кваліфікацію викладачів, розширення форм взаємодії кафедри з підприємствами та установами, створення відповідної матеріальної бази для навчальних лабораторій, створення нових та модернізацію існуючих лабораторій, розроблення нових навчальних планів та програм нових дисциплін.
Тоді в другій половині 80-их та в першій половині 90-их років склад кафедри поповнили к. т. н. М. В. Мелень, к. т. н. В. М. Якубенко, к. т. н. Ю. В. Саноцький, к. т. н. Б. О. Капустій, к. т. н. Л. А. Недоступ, к. т. н. О. В. Надобко, к. т. н. М. Д. Кіселичник, к. т. н. А. П. Бондарєв, О. Г. Крук, В. П. Бєляєв, А. Г. Останін, О. І. Єршов, С. С. Івчук, В. Я. Мосоров.
До навчального процесу кафедри були залучені спеціалісти: О. Г. Тищенко, к. т. н., генеральний директор НВО РЕМА;
В.-М. В. Міськів, к. т. н., зав. сектором ЛНДРТІ; О. О. Улибін, к. т. н., зав. сектором ЛНДРТІ; С. Є. Соколов, зав. відділом НДІ РЕМА; І. С. Пшеничний, заступник головного лікаря обласної лікарні; М. С. Говоруха, начальник відділу ВО «Полярон»; А. С. Лухверчик, інженер Львівського обласного діагностичного центру.
За сприяння проректора Василя Васильовича Козика для створення навчальних лабораторій спеціальності «Медичні радіоелектронні прилади і системи» керівництвом університету кафедрі були виділені приміщення в корпусі на вулиці Бой-Желенського по сусідству зі студентською поліклінікою і профілакторієм. У цих приміщеннях були розгорнуті 4 навчальні лабораторії. Організатором робіт зі створення цих лабораторій був Олександр Іванович Єршов. Допомогу в оснащенні цих лабораторій радіоапаратурою медичного призначення кафедра отримала від колишніх випускників Олександра Григоровича Тищенка (генеральний директор НВО РЕМА) та Василя Івановича Клоса (директор Львівського заводу РЕМА).
Для спеціалізації «Побутова радіоелектронна апаратура» в кімнаті 104 ХІ навчального корпуса, де багато років розміщувався кабінет завідувача кафедри, доцентом В. М. Якубенком і завідувачем лабораторії А.Г. Останіним була створена навчально-дослідна лабораторія «Аудіотехніка».
Спеціалізацію «Автоматизоване проектування радіоелектронних засобів» взяв під свою опіку керівник групи автоматизованого проектування в Студентському проектно-конструкторському бюро (СПКБ) к. т. н. Подольський Мирослав Романович. Навчальний план спеціалізації сформували Б. А. Мандзій, М. Р. Подольський, О. Г. Крук та завідувач лабораторії О. Я. Кузів.
Предметне наповнення навчального плану спеціалізації «Надійнісне проектування радіоелектронних систем» забезпечили наукові й практичні результати роботи співробітників лабораторії НДЛ-2.
Навчально-дослідна лабораторія дисципліни «Теорія радіоелектронних кіл» була виведена з навчально-дослідної лабораторії «Аналогова, імпульсна та цифрова схемотехніка», розміщеної в кімнаті 107 ХІ навчального корпуса. Для неї керівництвом університету було виділено кімнату 216 ХІ навчального корпуса. Суттєву модернізацію лабораторії провів доцент В. М. Якубенко.
Суттєву модернізацію навчально-дослідної лабораторії «Аналогова, імпульсна та цифрова схемотехніка» провів доцент Б. О. Капустій. В оновленій навчально-дослідній лабораторії було збільшено кількість робочих місць з 4-х до 6-и. Проведена повна заміна радіовимірювальної апаратури. Багато праці до модернізації лабораторії доклав Р. І. Галас.
Нову концепцію навчально-дослідної лабораторії «Радіовимірювання» запровадили професор Л. А. Недоступ та доцент О. В. Надобко. Для цього було змінено компонування робочих місць, проведена повна заміна радіовимірювальної апаратури новою.
Оновленою також була навчально-дослідна лабораторія «Формування, перетворення і передавання сигналів». Для лабораторії придбано 4 макети цифрової системи передавання інформації, які дали змогу студентам проводити дослідження нових методів формування й приймання цифрових сигналів. Розроблення та виготовлення оригінальних макетів для проведення досліджень здійснювали доцент Р. І. Желяк, завідувач лабораторії А. Г. Останін, учбовий майстер М. М. Хомяков. В оновленій навчально-дослідній лабораторії було збільшено кількість робочих місць з 4-х до 6-и. Проведена повна заміна радіовимірювальної апаратури.
Слід зазначити, що для поповнення навчально-дослідних лабораторій великою кількістю нової радіовимірювальної апаратури ректоратом були виділені необхідні кошти. Допомогу в оновленні радіовимірювальної апаратури кафедрі надали колишні випускники спеціальності «Радіотехніка» С. П. Капустяк (головний інженер ВО ЛОРТА), В. І. Клос (директор Львівського заводу РЕМА), Я. А. Кручок (директор Новороздольського заводу «Сигнал», О. О. Улибін (начальник сектору ЛНДРТІ) та ін. Значну допомогу кафедрі в обладнанні лабораторій радіовимірювальною апаратурою надав директор ЛНДРТІ А. А. Явич.
У 1988 р. на кафедрі розпочався перехід від використання великих ЕОМ до персональних комп’ютерів. Для виконання госпдоговірної науково-дослідної роботи Замовник передав (подарував) лабораторії НДЛ-51 персональний комп’ютер ДВК-2. Знаменним для проведення наукових досліджень та виконання науково-дослідних робіт був 1989 р. Зусиллями Б. Ю. Волочія, Б. А. Мандзія й М. Р. Подольського при допомозі ректора Михайла Олександровича Гаврилюка було придбано 2 персональні комп’ютери фірми IBM – один для лабораторії НДЛ-51 і один для групи автоматизованого проектування в Студентському проектно-конструкторському бюро (СПКБ). Це придбання відкрило нові можливості в розробленні засобів автоматизації системотехнічного й схемотехнічного проектування радіоелектронних комплексів, систем та пристроїв.
Не залишився поза увагою кафедри перехід до використання в науковій роботі персональних комп’ютерів і навчальний процес. Професор Т. І. Бардила після ознайомлення з можливостями, які надає користувачам персональний комп’ютер, здійснив розроблення відповідного методичного й програмного забезпечення для проведення одного практичного заняття з використанням персональних комп’ютерів «Іскра». Ця програма була прототипом нового на той час виду забезпечення навчального процесу – «Автоматизованої навчальної системи» для проведення практичних занять із дисципліни «Основи теорії кіл». Апробація цієї програми була проведена в комп’ютерному класі Львівського політехнічного інституту (аудиторії 216 головного корпусу), який був обладнаний персональними комп’ютерами «Іскра». На одній із нарад про впровадження в навчальний процес ЕОМ, яку проводив проректор В.М. Стряпан із запрошеними завідувачами кафедр, доцент Т. І. Бардила продемонстрував роботу програми в комп’ютерному класі з персональними комп’ютерами «Іскра». Слід зазначити, що більшість кафедр інституту були націлені на використання в навчальному процесі великих ЕОМ і орієнтувалися на обчислювальний центр, який функціонував у той час в інституті. Персональні комп’ютери використовували як інструмент для використання розрахунків.
У цей час в університеті велись роботи зі створення ще одного класу (в аудиторії 211 головного корпусу), укомплектованого комп’ютерами ПК-01 «Львів», випуск яких було налагоджено на виробничому об’єднанні ЛОРТА.
Проректором В. М. Стряпаном перед кафедрою було поставлено завдання здійснити розроблення програмного забезпечення для проведення практичного заняття в новому класі з використанням персональних комп’ютерів ПК-01 «Львів». Завдання виконали проф. Т. І. Бардила, доцент Ю. В. Саноцький та старший викладач О. Г. Крук. Вони здійснили розроблення нової версії програмного забезпечення для практичного заняття. Отриманий досвід був «плацдармом» для створення «Автоматизованої навчальної системи» для всіх практичних занять із дисципліни «Основи теорії кіл».
Роботу «Автоматизованої навчальної системи» було продемонстровано заступнику міністра Міністерства освіти підчас його візиту в університет і ЕОМ В.Мз нагоди вручення нагороди за високі досягнення в навчальній та науковій роботі. Слід зазначити, що він дав високу оцінку «Автоматизованій навчальній системі».
У 1989 р. за сприяння проректора В. М. Стряпана в аудиторії 29 ХІ навчального корпуса (тепер аудиторія 214 ХІ навчального корпуса) створено перший у Львівському політехнічному інституті кафедральний клас персональних комп’ютерів. Цей клас був укомплектований комп’ютерами ПК-01 «Львів». Допомогу в отриманні комп’ютерів і моніторів надав випускник радіотехнічного факультету, головний інженер ВО ЛОРТА Сергій Петрович Капустяк. Компонування класу здійснили професор Т. І. Бардила та доцент М. Д. Кіселичник. Монтажні роботи здійснили М. М. Хом’яков, Р. І. Галас, І. Є. Кушка, В. В. Стецький. Для цього класу професор Т. І. Бардила, доцент Ю. В. Саноцький та старший викладач О. Г. Крук розробили програмне забезпечення «Автоматизованої навчальної системи» для всіх практичних занять із дисципліни «Основи теорії кіл», призначене для комп’ютера ПК-01 «Львів».
У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію старший викладач О. Г. Крук.
Слід зазначити, що перехід колективу лабораторії НДЛ-51 від використання в науковій роботі великих ЕОМ до персональних комп’ютерів дав змогу зробити великий крок у розвитку теорії й практики системотехнічного проектування радіоелектронних систем та комплексів. Так на початку 90-их років Віктор Бєляєв запропонував новий підхід до автоматизованого створення стохастичних моделей експлуатаційної надійнісної поведінки відмовостійких систем. В основу підходу покладено формалізоване представлення у вигляді структурно‑автоматної моделі. Ним створено програмний засіб АСНА-2, який у поєднанні зі структурно-автоматними моделями експлуатаційної надійнісної поведінки відмовостійких систем різних конфігурацій (типів) утворював їх програмні стохастичні моделі. Використання програмних стохастичних моделей забезпечило суттєву автоматизацію процесу розв'язання задач надійнісного проектування радіоелектронних систем із властивістю відмовостійкості.
У подальшому цей підхід дав змогу сформувати інформаційну технологію створення стохастичних моделей експлуатаційної функціональної поведінки систем. Починаючи із другої половини
90-х років, наявність інформаційної технології створення стохастичних моделей експлуатаційної функціональної й надійнісної поведінки систем відкрило нові можливості для розв’язання науково-прикладних завдань на етапі системотехнічного проектування радіоелектронних систем та комплексів. Не повний перелік розв’язаних колективом наукового напрямку завдань є таким:
- розроблена стохастична модель експлуатаційної функціональної поведінки прицільного радіоелектронного комплексу;
- створена методика системного аналізу для розроблення системи цифрового оброблення зображень, з використанням якої показано, що ефективність запропонованих методів сегментації зображень є близькою до потенційно можливих значень;
- розроблено ряд стохастичних моделей експлуатаційної поведінки відмовостійких систем мажоритарного типу з підвищеним ступенем адекватності, на основі яких створено методики їх надійнісного параметричного синтезу;
- розроблена стохастична модель стратегії технічного обслуговування та ремонту систем регіонального радіоелектронного комплексу, в якій враховано розміщення систем, багатоетапність процесу технічного обслуговування та ремонту, виконання однією ремонтною бригадою двох видів відновлюваних робіт (планового технічного обслуговування та аварійного відновлення), відключення систем під час технічного обслуговування;
- розроблено методику проектування алгоритмів функціонування радіоелектронних систем короткотривалого використання, в основу якої покладено стохастичну модель їх експлуатаційної функціональної поведінки; для цієї методики запропоновано новий метод побудови моделі експлуатаційної функціональної поведінки системи короткотривалого використання у вигляді «схеми шляхів»;
- розроблено математичне забезпечення для автоматизованого створення структурно-автоматних моделей експлуатаційної поведінки відмовостійких систем, на основі яких у програмних стохастичних моделях формуються графи станів і переходів;
- отримали розвиток теоретичні засади, а на їх основі методи, моделі та методики, які дають змогу визначати слабкі місця в радіоелектронних інформаційних системах відповідального призначення з точки зору функційної безпечності.
Починаючи з 1992 р. у деяких вузах України, у число яких увійшов Львівський політехнічний інститут, впроваджено нову концепцію багаторівневої підготовки спеціалістів. Для здійснення цієї концепції разом із кафедрою «Радіотехнічні пристрої» розроблені нові навчальні плани підготовки бакалаврів денної та вечірньої форм навчання, в які поряд з традиційними введено нові дисципліни спецпідготовки «Дискретна математика», «Елементна база радіоелектроніки», «Основи теорії надійності» і закріплені за кафедрою [19].
У 1993 р. кафедра пройшла атестацію комісією Міністерства Освіти України й атестована як випускаюча кафедра спеціальності «Радіотехніка».
Зі встановленням незалежності України у вищих навчальних закладах постала проблема переходу на українську мову викладання. Тому забезпечення студентів україномовними підручниками та посібниками стало дуже актуальним. Робота кафедри з підготовки навчальних посібників та підручників дала свої результати. Були видані навчальні посібники та підручники: «Основи цифрової мікросхемотехніки» (1992 р.) – автори Б. О. Капустій, Б. А. Мандзій, О. В. Надобко; «Основи аналогової мікросхемотехніки» (1993 р.) – автори Б. А. Мандзій, Р. І. Желяк; «Основи теорії сигналів» (1994 р.) – автори Б. А. Мандзій, Р. І. Желяк; «Осцилографи і осцилографічні методи вимірювання» (1994 р.) – автор Л .А. Недоступ; «Аналогова і цифрова електроніка (збірник задач) (1996 р.) – автори І. В. Васильцов, О. М. Вибойщик, Р. І. Желяк, Б. О. Капустій, Б. А. Мандзій.
За результатами наукової роботи опубліковано монографії:
- «Системний аналіз якості виробництва прецизійної радіоелектронної апаратури» (1996 р.) – автори Ю. Я. Бобало, М. Д. Кіселичник, Л. А. Недоступ.
- «Системи розпізнавання образів з малими базами даних» (1996 р.) – автори Б. О. Капустій, Б. П. Русин, В. А. Таянов.
Протягом 1997 – 2004 рр. кафедру вдруге очолював д. т. н., професор Б. А. Мандзій. У цей період відбувся перехід на дворівневу підготовку студентів – бакалаври й магістри. Кафедра приймала участь у підготовці бакалаврів у напрямках «Радіотехніка» та «Телекомунікації». Для підготовки спеціалістів та магістрів спеціальності «Радіотехніка» за ініціативою доцента А. П. Бондарєва започаткована спеціалізація «Радіомережі інформаційно-комп’ютерних систем». Для підготовки спеціалістів та магістрів за спеціальністю «Радіоелектронні пристрої, системи і комплекси» продовжувала існування спеціалізація «Медичні радіоелектронні прилади і системи».
Продовжувалася робота кафедри з підготовки навчальних посібників та підручників. Були видані навчальні посібники та підручники: «Основи надійності радіоелектронних пристроїв» (1998) – автори Недоступ Л. А., Кіселичник М. Д., Бобало Ю. Я.; «Основи теорії сигналів» (2001 р.) – автори Мандзій Б. А., Желяк Р. І.; «Схемотехніка аналогових та цифрових мікросхем» (2001 р.) – автори Капустій Б. О., Кіселичник М. Д., Віхоть І. В.; «Основи радіоелектроніки» (2002 р.) – автори Бобало Ю. Я., Желяк Р. І., Кіселичник М. Д., Мандзій Б. А., Якубенко В. М.; «Пристрої цифрових систем коміркового зв’язку» (2003 р.) – автори Бондарєв А. П., Мандзій Б. А.; «Схемотехніка аналогових мікросхем» (1997 р.) – автори Капустій Б. О., Кіселичник М. Д., Вибойщик О. М.
У жовтні 2001 р. кафедра ввійшла до складу новоствореного Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки (ІТРЕ). Першим директором ІТРЕ був призначений професор Б. А. Мандзій.
У 2002 р. захистив кандидатську дисертацію випускник спеціальності “Радіотехніка”, старший викладач Л. Д. Озірковський.
У 2003 р. захистила кандидатську дисертацію випускниця спеціальності “Радіотехніка” О. В. Лазько та була прийнята у викладацький склад кафедри на посаду асистента.
У 2004 р. захистив кандидатську дисертацію випускник спеціальності “Радіотехніка” А. Я. Бенч та був прийнятий у викладацький склад кафедри на посаду асистента.
За результатами наукової роботи опубліковано монографії:
– «Функціональна надійність цифрових пристроїв» (1997 р.) – автори Бобало Ю. Я., Капустій Б. О., Мандзій Б. А.;
– «Імпульсна та частотна діагностика коаксиальних ліній зв’язку» (2000 р.) – автори Недоступ Л. А., Лазько О. В., Кіселичник М. Д., Бобало Ю. Я.;
– «Математичне макромоделювання динамічних систем: теорія та практика» (2000 р.) – автор Матвійчук Я. М.;
– «Моделювання та оптимізація процесів формування і контролю якості радіоелектронної апаратури» (2001 р.) – автор Кіселичник М. Д.;
– «Технологія моделювання алгоритмів поведінки інформаційних систем» (2004 р.) – автор Волочій Б. Ю.
Протягом 2005 – 2014 рр. кафедру очолював д. т. н., професор Недоступ Л. А. Цей період в історії кафедри відзначений такими подіями.
З 2006 р. і дотепер на кафедрі на посадах асистента, старшого викладача за сумісництвом працює спеціаліст схемотехнічного проектування радіоелектронної медичної апаратури І. Л. Якубенко.
У 2008 р. у Національному університеті “Львівська політехніка” почався новий етап у забезпеченні навчального процесу навчальними посібниками та методичними матеріалами. Розпочато впровадження Віртуального навчального середовища (ВНС), яке вимагало освоєння викладачами можливостей програмної системи ВНС і кропіткої роботи з наповнення її навчально‑методичними матеріалами для кожної дисципліни.
У 2008 р. докторські дисертації захистили А. П. Бондарєв на тему “Теоретичні засади та методи забезпечення завадостійкості пристроїв фазової синхронізації на етапі проектування” та Б. Ю. Волочій на тему “Підвищення ефективності аналізу структур та алгоритмів функціональної і надійнісної поведінки радіоелектронних комплексів”.
У 2010 р. докторську дисертацію захистив Ю. Я. Бобало на тему “Математичне моделювання та автоматизоване керування процесами забезпечення якості радіоелектронної апаратури за техніко-економічними критеріями”.
У 2011 р. докторську дисертацію захистив З. О. Колодій на тему “Моделювання шумів для встановлення природи енергетичного спектра виду 1/f”.
У 2013 р. випускники спеціальності “Радіотехніка” М. М. Змисний та І. В. Кулик захистили кандидатські дисертації та були прийняті у викладацький склад кафедри на посади асистентів.
У 2014 р. захистив кандидатську дисертацію випускник спеціальності “Радіотехніка” О. В. Муляк, який був прийнятий у викладацький склад кафедри “Програмне забезпечення” на посаду асистента.
У 2014 р. захистив кандидатську дисертацію випускник спеціальності “Інформаційні мережі зв’язку” І. П. Максимів, який був прийнятий у викладацький склад кафедри на посаду асистента.
Протягом 2004 – 2006 рр. виконана науково-дослідна робота (НДР “Вербаль”) за держбюджетним фінансуванням із назвою „Розробка комп’ютерних моделей відмовостійких радіоелектронних засобів”. До виконання НДР “Вербаль” були залучені Ю. Я. Бобало, Б. Ю. Волочій, Л. Д. Озірковський, В. П. Бєляєв, М. В. Мелень. Керівником роботи був професор Б. А. Мандзій.
Протягом 2007 – 2009 рр. виконана науково-дослідна робота (НДР “Крокіт”) за держбюджетним фінансуванням із назвою „Розробка комп’ютерних макромоделей радіоелектронних систем та їх функціональних вузлів, адаптованих до задач надійнісного проектування”. До виконання НДР “Крокіт” були залучені Ю. Я. Бобало, А. П. Бондарєв, Б. Ю. Волочій, Л. Д. Озірковський, Я.М. Матвійчук, М. В. Мелень, О. В. Муляк, М. М. Змисний, І. В. Кулик, Р. І. Желяк, Н. В. Лядик, В. М. Лозинська. Керівником роботи був професор Б. А. Мандзій.
За результатами наукової співпраці Я. М. Матвійчука і Є. В. Сторчуна опублікована монографія «Біофізичні та математичні основи інструментальних методів медичної діагностики» (2009 р.).
Протягом 2009 – 2011 рр. виконана НДР (ДБ/Вірн) за держбюджетним фінансуванням із назвою «Моделювання і мультикритеріальна оптимізація процесів забезпечення якості та безвідмовності радіоелектронних пристроїв». Керівником роботи був професор Л.А. Недоступ.
Протягом 2010‑2012 рр. виконана НДР (ДБ/ПНРЛ) за держбюджетним фінансуванням із назвою “Розроблення моделей, методів та алгоритмів для автоматизованої оцінки показників надійності радіоелектронних та електромеханічних пристроїв і систем”. Для виконання такої НДР на кафедрі започаткована традиція об'єднувати в одному науковому колективі працівників кількох кафедр. Так до виконання ДБ/ПНРЛ були залучені працівники трьох кафедр. З кафедри “Теоретична радіотехніка та радіовимірювання” залучені Ю. Я. Бобало, Б. Ю. Волочій, Л. Д. Озірковський, М. В. Мелень, М. М. Змисний, І. В. Кулик, Н. В. Лядик, В. М. Лозинська. З кафедри “Програмне забезпечення” залучені Д. В. Федасюк, В. С. Яковина, М. М. Сенів. З кафедри “Електропривод і автоматизація промислових установок” залучені О. Ю. Лозинський, Я. Ю. Марущак, С. В. Щербовських, Т. М. Сахарчук. Керівником роботи був професор Б. А. Мандзій.
Результати ДБ/ПНРЛ увійшли в докторську дисертацію С. В. Щербовських (захист у 2013 р.) та в кандидатські дисертації М. М. Сеніва (захист у 2011 р.), М. М. Змисного (захист у 2013 р.), І. В. Кулика (захист у 2013 р.). Основними результатами виконання НДР “ПНРЛ” були: дві колективні монографії: “Математичні моделі та методи аналізу надійності радіоелектронних, електротехнічних та програмних систем” (2013 р.) – автори Ю. Я. Бобало, Б. Ю. Волочій, О. Ю. Лозинський, Б. А. Мандзій, Л. Д. Озірковський, Д. В. Федасюк, С. В. Щербовських, В. С. Яковина та “Проектування ефективних стратегій технічного обслуговування. Математичні моделі, алгоритми і методики” (2014 р.) – автори Б. Волочій, Л. Озірковський, І. Кулик. Друга монографія видана у Федеративній Республіці Німеччині: Видавництво LAMBERT Academic Publishing.
Протягом 2013 – 2015 рр. виконана НДР (ДБ/ТРИКАФ) за держбюджетним фінансуванням із назвою “Розроблення моделей надійності, ризику та безпечності програмно-апаратних технічних систем”. У цій НДР продовжена традиція об'єднувати в одному науковому колективі працівників кількох кафедр. З кафедри “Теоретична радіотехніка та радіовимірювання” залучені Ю. Я. Бобало, Б. Ю. Волочій, Л. Д. Озірковський, М. В. Мелень, М. М. Змисний, О. П. Шкілюк, А. В. Мащак, І. В. Кулик, О. В. Муляк, Д. С. Кузнєцов, Н. В. Лядик, В. М. Лозинська. З кафедри “Програмне забезпечення” залучені Д. В. Федасюк, В. С. Яковина, М. М. Сенів. З кафедри “Електропривод і автоматизація промислових установок” залучені О. Ю. Лозинський, Я. Ю. Марущак, С. В. Щербовських. Керівником роботи був професор Б. А. Мандзій.
Результати ДБ/ТРИКАФ увійшли в докторські дисертації С. В. Щербовських (захист у 2013 р.), В. С. Яковини (захист у 2016 р.) та в кандидатські дисертації М. М. Змисного (захист у 2013 р.), І. В. Кулика (захист у 2013 р.), О. В. Муляка (захист у 2014 р.), А. В. Мащака (захист у 2016 р.) і Д. С. Кузнєцова. Основними результатами виконання НДР “ТРИКАФ” були дві колективні монографії: “Математичні моделі та методи аналізу надійності радіоелектронних, електротехнічних та програмних систем” (2013 р.) – автори Ю. Я. Бобало, Б. Ю. Волочій, О. Ю. Лозинський, Б. А. Мандзій, Л. Д. Озірковський, Д. В. Федасюк, С. В. Щербовських, В. С. Яковина та “Проектування ефективних стратегій технічного обслуговування. Математичні моделі, алгоритми і методики” (2014 р.) – автори Б. Волочій, Л. Озірковський, І. Кулик. Друга монографія видана у Федеративній Республіці Німеччині: Видавництво LAP LAMBERT Academic Publishing.
Продовжувалася робота кафедри з підготовки навчальних посібників та підручників. Були видані навчальні посібники та підручники: «Методика розрахунку надійності радіоелектронних пристроїв» (2005 р.) – автори Недоступ Л. А., Бобало Ю. Я., Кіселичник М. Д., Лазько О. В.; «Комп’ютерна електроніка» (2005) – автори Желяк Р. І., Мандзій Б. А., Якубенко В. М.; «Передавання сигналів в інформаційних системах» (2005 р.) – автор Волочій Б. Ю.; «Основи радіоелектроніки» (2007 р.) – автори Бобало Ю. Я., Желяк Р. І., Кіселичник М. Д., Мандзій Б. А., Якубенко В. М.; «Основи теорії електронних кіл та сигналів (тести, задачі та розрахункові завдання)» (2007 р.) – автори Бондарєв А. П., Желяк Р. І., Капустій Б. О., Мандзій Б. А., Мелень М. В., Якубенко В. М.; «Системне програмування» (2007) – автори Озірковський Л. Д., Мархивка В. С.; «Основи теорії сигналів» (2008 р.) – автори Мандзій Б. А., Желяк Р. І.; «Основи теорії електронних кіл» (2008 р.) – автори Бобало Ю. Я., Мандзій Б. А., Стахів П. Г., Якименко Ю. І., Писаренко Л. Д.; «Практикум з теорії електрозв’язку» (2010 р.) – автори Волочій Б. Ю., Озірковський Л. Д.; «Пристрої цифрових систем стільникового зв’язку» (2011 р.) – автори Бондарєв А. П., Мандзій Б. А., Давіденко С. В.; «Системотехнічне проектування телекомунікаційних мереж. Практикум» (2012 р.) – автори Волочій Б. Ю., Озірковський Л. Д.
З лютого 2015 р. до лютого 2016 р. кафедру очолював д. т. н., професор Бондарєв А. П. Цей період в історії кафедри відзначений такими подіями.
У 2015 р. для підготовки спеціалістів та магістрів спеціальності 172 «Телекомунікації та радіотехніка» за ініціативою доцента Озірковського Л. Д. започаткована спеціалізація «Програмно-апаратні пристрої та системи». Спеціалізація була успішно акредитована та на сьогодні трансформована в спеціалізацію «Програмно-апаратні засоби радіотехнічних систем» у межах спеціальності 172 «Електронні комунікації та радіотехніка», гарантом якої є професор А. П. Бондарєв. Для цієї спеціалізації за підтримки ТОВ «СП „САЙПРЕС“» в комп’ютерному класі в аудиторії 214 ХІ навчального корпуса обладнана навчальна лабораторія. Заняття зі студентами спеціалізації проводили старший викладач А. В. Мащак і старший викладач І. В. Кулик, які на той час за сумісництвом були працівниками цієї фірми й мали реальний практичний дослід проектування програмно-апаратних пристроїв. Крім сучасного апаратного обладнання лабораторія повністю забезпечена методичним супроводом – видані конспект лекцій та детальні інструкції до лабораторних робіт.
У 2015 р. після захисту докторської дисертації з кафедри телекомунікацій ІТРЕ перейшов доцент І. В. Горбатий. З приходом на кафедру І. В. Горбатого з’явився новий для кафедри науковий напрямок, пов’язаний з підвищенням завадостійкості, відмовостійкості, криптозахищеності телекомунікаційних систем при високошвидкісному передаванні даних в умовах завад. Нові наукові результати в цьому напрямку отримано, зокрема, завдяки використанню запропонованого і запатентованого Горбатим І. В. нового високоефективного різновиду амплітудно-фазової модуляції – амплітудної модуляції багатьох складових (АМБС), застосування якої дає змогу підвищити ефективність і завадозахищеність телекомунікаційних систем в умовах завад.
За ініціативою професора А.П. Бондарєва та за участі доцента І.В. Горбатого спеціалізація «Радіомережі інформаційно-комп’ютерних систем» трансформована в спеціалізацію «Телекомунікаційні системи та мережі». Для підготовки студентів за згаданою спеціалізацією у 2016 р. було підготовлено та опубліковано навчальний посібник авторів І.В. Горбатого, А.П. Бондарєва «Телекомунікаційні системи та мережі. Принципи функціонування, технології та протоколи», а також ряд методичних вказівок до виконання лабораторних робіт із дисципліни «Технології та протоколи телекомунікаційних систем та мереж».
Протягом 2016 – 2022 рр. кафедру очолював к. т. н., доцент Кіселичник М. Д. У цей період у житті кафедри відбулися такі події.
У 2017 р. спеціалізація «Телекомунікаційні системи та мережі» була трансформована в спеціальність «Телекомунікаційні системи та мережі». Рішенням комісії Міністерства освіти і науки кафедрі надана ліцензія на підготовку спеціалістів із цієї спеціальності. Для підготовки студентів у межах цієї спеціальності була модернізована навчальна «Лабораторія програмної обробки телекомунікаційних сигналів» (аудиторія 103 ХІ навчального корпуса), при цьому доцентом Горбатим І. В., професором Бондарєвим А. П. та доцентом Кіселичником М. Д. підготовлено ряд нових методичних вказівок до виконання лабораторних робіт із дисципліни «Технології та протоколи телекомунікаційних систем та мереж», а також лабораторних робіт з дисципліни «Системи інформаційної безпеки», а інженери кафедри Тивонюк І. С., Карп Ю. С., Кушка І. Є., Останін А. Г. виготовили макети для виконання цих лабораторних робіт.
Протягом 2016 – 2017 рр. виконана НДР (ДБ/Флюенс) за держбюджетним фінансуванням із назвою “Інформаційно-вимірювальна система моніторингу магнітного поля на основі радіаційно-стійких нанорозмірних металевих перетворювачів”. Керівником роботи був професор А. П. Бондарєв. У науковій роботі приймали участь Желяк Р. І., Колодій З. О., Максимів І. П., Змисний М. М., Кулик І. В., Мащак А. В., Большакова І. А., Голиборода І. М., Гумен С. С., Когут І. В., Тимошин С. В., Сорохан М. М., Бударецький Ю. І., Дюжков Д. С., Єфременко Л. М., Лядик Н. В., Яцук Г. З., Кушка І. Є.
Захистили кандидатські дисертації й були прийняті у викладацький склад кафедри на посади асистентів випускники спеціальності “Радіотехніка” А. В. Мащак (2016 р.), О. П. Шкілюк (2017 р.) і С. І. Алтунін (2019 р).
У 2020 р. докторську дисертацію захистив Л. Д. Озірковський на тему: “Розвиток теоретичних засад оцінювання показників функційної безпечності радіоелектронних систем відповідального призначення”.
У цей період після об’єднання напрямків підготовки “Радіотехніка” і “Телекомунікації” кафедра продовжувала приймати участь у підготовці бакалаврів (Освітньо-професійна програма (ОПП) «Радіотехніка» і ОПП «Телекомунікаційні системи та мережі») і магістрів (ОПП «Радіотехніка» і ОПП «Телекомунікаційні системи та мережі» у 2016 р.) у межах нової спеціальності 172 «Телекомунікації та радіотехніка», а пізніше – 172 «Електронні комунікації та радіотехніка».
Протягом 2017 – 2018 рр. виконана НДР (ДБ/Ризик) за держбюджетним фінансуванням із назвою “Розроблення математичного забезпечення для програмного засобу аналізу функціональної безпечності та надійності програмно-апаратних систем відповідального призначення”. У цій НДР продовжена традиція об'єднувати в одному науковому колективі працівників кількох кафедр. З кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань були залучені Ю. Я. Бобало, Л. Д. Озірковський, Б. А. Мандзій, М. М. Змисний, О. П. Шкілюк, А. В. Мащак, І. В. Кулик, В. М. Якубенко. З кафедри програмного забезпечення залучені В. С. Яковина (відповідальний виконавець), Д. В. Федасюк, О. В. Муляк, С. Б. Волочій, Р. С. Чопей, А. О. Ільків. Керівником роботи був професор Волочій Б. Ю.
Результати ДБ/Ризик увійшли в докторську дисертацію Л. Д. Озірковського (захист у 2020 р.) та в кандидатські дисертації О. П. Шкілюка (захист в 2017 р.), С. Б. Волочія (захист у 2018 р.) і Р. С. Чопея (захист у 2019 р.).
Протягом 2018 – 2019 рр. виконана НДР (ДБ/Зв’язок) за держбюджетним фінансуванням із назвою “Підвищення ефективності засобів бездротового зв’язку відповідального призначення та процедур моделювання і прогнозування їх характеристик”. Керівником роботи був професор Ю. Я. Бобало, відповідальним виконавцем доцент І. В. Горбатий, виконавцями Кіселичник М. Д., Бондарєв А. П., Мелень М. В., Максимів І. П., Шкілюк О. П., Бенч А. Я., Литвин В. В., Клим Г. І., Сенів М. М., Мединський І. П., Тивонюк І. С., Кушка І. Є., Єфременко Л., М., Останін А. Г., Карп Ю. С., Приймачук І. М., аспіранти Алтунін С. І., Симець І. І., Нестор Н. І. За результатами цієї роботи в 2019 р. була опублікована наукова монографія авторів Горбатого І. В., Желяка Р. І., Кіселичника М. Д. «Методи формування й оброблення сигналів у телекомунікаційних системах» (за заг. ред. д-ра техн. наук, доц. І. В. Горбатого).
Для підвищення якості викладання дисципліни «Системи інформаційної безпеки» з ініціативи кафедри ТРР розпочата робота над підготовкою навчального посібника за участі фахівців у цій галузі із чотирьох кафедр, що входять до складу двох навчально-наукових інститутів. За результатами цієї роботи в 2019 р. опублікований навчальний посібник «Інформаційна безпека» авторським колективом у складі: Бобало Ю. Я. (ТРР, ІТРЕ), Горбатий І. В. (ТРР, ІТРЕ), Кіселичник М. Д. (ТРР, ІТРЕ), Бондарєв А. П. (ТРР, ІТРЕ), Войтусік С. С. (БІТ, ІКТА), Горпенюк А. Я. (ЗІ, ІКТА), Нємкова О. А. (БІТ, ІКТА), Журавель І. М. (БІТ, ІКТА), Березюк Б. М. (ЗІ, ІКТА), Яковенко Є. І. (ЕЗІКТ, ІТРЕ), Отенко В. І. (ЗІ, ІКТА), Тишик І. Я. (ЗІ, ІКТА) (за заг. ред. д-ра техн. наук, проф. Ю. Я. Бобала та д-ра техн. наук, доц. І. В. Горбатого).
З вересня 2022 р. кафедру ТРР очолює д. т. н., професор І. В. Горбатий.
Протягом 2022 – 2023 рр. на кафедрі виконана НДР (ДБ/Демодуляція) за держбюджетним фінансуванням із назвою “Розроблення криптозахищеної системи високошвидкісного передавання даних у діапазонах УВЧ і НВЧ з підвищеними завадостійкістю та відмовостійкістю”. Керівником роботи був професор Ю. Я. Бобало, відповідальним виконавцем професор І. В. Горбатий, виконавцями Кіселичник М. Д., Бондарєв А. П., Максимів І. П., Бенч А. Я., Алтунін С. І., Озірковський Л. Д., Литвин В. В., Сенів М. М., Тимошин С. В., Ткаченко В. Ф., Кушка І. Є., Єфременко Л. М., Давида З. В., Деревенко Я. К., аспіранти Симець І. І., Цимбалюк І. Р.
У 2023 р. замість НДЛ-51, яка припинила свою роботу, створено науково-дослідну лабораторію телекомунікаційних, інформаційно-керуючих та контрольно-випробувальних радіотехнічних систем (НДЛ-132) Національного університету «Львівська політехніка». Науковим керівником лабораторії призначено професора Горбатого І. В., завідувачем лабораторії – к.т.н., с. н. с. Бударецького Ю. І.
У 2023 р. працівники кафедри прийняли активну участь у розробці та впровадженні нової бакалаврської ОПП «Програмно-апаратні засоби радіотехнічних систем» для студентів спеціальності 172 «Електронні комунікації та радіотехніка» з ухилом на підготовку спеціалістів, що одночасно володіють основними мовами програмування і схемотехнікою радіоелектронних пристроїв та систем, а також магістерської ОПП «Програмно-апаратні пристрої інфокомунікаційних систем» для студентів цієї ж спеціальності.
У 2024 р. на кафедрі розпочалось виконання НДР (ДБ/Ретранслятор) за держбюджетним фінансуванням із назвою «Система криптозахищеного завадозахищеного прихованого зв’язку з безпілотними літальними апаратами великого радіусу дії з використанням ретранслятора», керівник професор Ю. Я. Бобало, відповідальний виконавець професор І. В. Горбатий, а також молодіжна НДР (ДБ/Радіозв’язок) за держбюджетним фінансуванням із назвою «Методи та алгоритми роботи завадозахищеного радіоканалу зв’язку з використанням технології програмно-визначеного радіо», керівник к. т. н. С. І. Алтунін, відповідальний виконавець к. т. н. О. П. Шкілюк.
У 2024 р. на кафедрі ТРР удосконалено бакалаврську ОПП «Програмно-апаратні засоби радіотехнічних систем» для студентів спеціальності 172 «Електронні комунікації та радіотехніка» 2024 року вступу введенням нового вибіркового блоку «Автомобільна електроніка» з ухилом на підготовку спеціалістів, що одночасно володіють основними знаннями в галузі програмно-апаратних пристроїв та автомобільної електроніки традиційних автомобілів, гібридів і електромобілів.
КОЛЕКТИВ КАФЕДРИ У РІЗНІ РОКИ
