Публіцистка, відповідальна редакторка Центру комунікацій Національного університету «Львівська політехніка» Тетяна Вергелес презентувала в Залі Захарієвича свою цікаву й пізнавальну книгу «З пістолетом у шухляді. 1944–1953: час Стефана Ямпольського у Львівській політехніці». Видавництво нашого Університету підготувало й видало це дослідження у межах проєкту, який ініціював ректор Юрій Бобало, — серії життєписів про тих, хто очолював Політехніку після Другої світової війни: керівників Політехніки радянського періоду й першого демократично обраного ректора.
Книга про українського вченого-економіста Стефана Ямпольського п’ята й завершальна в «ректорському п’ятикнижжі» (раніше побачили світ життєписи Юрія Рудавського, Михайла Гаврилюка, Григорія Денисенка та Миколи Максимовича). Причому в дослідженні «З пістолетом...» мовиться не лише про очільника Політехніки та непросте становлення цього закладу вищої освіти у важкі часи сталінського лихоліття, а й про маловідомі сторінки історії України загалом і Львова зокрема. Приміром, уже в назві книги відзначено той факт, що Стефан Ямпольський, приймаючи у своєму робочому кабінеті незнайомого відвідувача — абітурієнта чи кандидата на посаду викладача, стискав у шухляді стола рукоятку пістолета. Авторка дослідження пояснила:
— За вікном — повоєнна епоха Сталіна, з усім, що з цього випливає...
У «контексті Ямпольського» в книзі звучить і тема двох воєн — Другої світової та російсько-української ХХІ століття. У виданні згадано й інших львівських політехніків 1944–1953 років, а також відгалужені сюжетні лінії, пов’язані з іменами Петра Шелеста, Ігоря Курчатова й Станіслава Уляма.
Співмодератор презентації — керівник Центру промоції Львівської політехніки Андрій Павлишин — наголосив у вступному слові:
— Мета проєкту про керівників Львівської політехніки — не просто зберегти пам’ять про тих, хто очолював її, а дослідити, як вона долала труднощі й виклики, що поставали на її шляху. Адже зі знанням минулого легше йти в майбутнє.
Відповідальний редактор усіх п’ятьох життєписів про керівників Львівської політехніки — ректор Університету Юрій Бобало — зауважив:
— Книги про Рудавського, Гаврилюка, Денисенка, Максимовича та Ямпольського — про особливих людей. У кожного з них були проблеми. І кожен розв’язував їх з користю для Політехніки. Але період Ямпольського суттєво відрізнявся від ректорства інших особистостей. Стефан Ямпольський очолив Львівський політехнічний інститут після того, як багато її викладачів виїхали в Польщу, навчально-наукова й матеріально-технічна база являли собою руїну, а студентів практично не було. І Ямпольський значною мірою вирішив ці проблеми. Зокрема, залучив педагогів і науковців зі Сходу України, відтак забезпечив висококваліфікованими кадрами індустріальний розвиток Львова, в якому відкрили тоді масу заводів.
Ректор також зауважив, що книги про Рудавського, Гаврилюка, Денисенка та Максимовича писати було порівняно легше, бо цих керівників пам’ятають наші сучасники. Натомість тих, хто міг би розповісти про Ямпольського, майже не залишилося. Тому створення книги про нього розпочалося практично «з нуля». Юрій Ярославович подякував авторці книги за пошукову роботу, за те, що знайшла матеріали для свого дослідження, а також зізнався:
— Був впевнений, що книга буде набагато тоншою, меншого обсягу, але Тетяна Вергелес зробила навіть неможливе, щоб було висвітлене все, що стосувалося Ямпольського.
Натомість авторка книги пояснила, що для неї книга була викликом, на який потрібно було гідно відповісти. І хоча сама дивується з того, як вдавалося писати у блекаути, в загрозливі години повітряних тривог, у холодну зиму, але, за її словами, українці не можуть собі дозволити бути повільними — мусять встигати використати час, дарований життям під час війни.
— Писати локальні історії сьогодні стає світовим трендом. А це не лише «територіальне» краєзнавство, а й такі проєкти, як «ректорське п’ятикнижжя», це широкий спектр досліджень з історії Львівської політехніки, між якими й тих, які координує проректорка Університету Лілія Жук. Зокрема, чимало історичних розвідок проводять журналісти Пресцентру «Центр комунікацій» під керівництвом Наталії Павлишин, і ці історії знаходять відображення у журналі «Львівська політехніка», — зазначила авторка.
Тетяна Вергелес акцентувала: вивчати життя та діяльність львівських політехніків означає виходити за межі аудиторій і кабінетів, за межі Університету, бо це про економічний розвиток Львова, регіону, України. А ще авторку, за її словами, неабияк надихала творча свобода у Львівській політехніці:
— Книга «З пістолетом у шухляді…» — публіцистична розповідь, а не наукове дослідження, це радше у певному сенсі журналістське розслідування, яке передбачало щастя комунікації не лише з львівськими політехніками, а й з львів’янами, одеситами, киянами, харків’янами, які так чи інакше «в темі».
Доцент кафедри історії України та етнокомунікацій Інституту гуманітарних та соціальних наук політехніки Ростислав Мельник вивчав протоколи засідань вченої ради ЛПІ в часи Ямпольського і передав свої враження у книзі. На презентації він розповів про те, як еволюціонував у Львові слобожанин Ямпольський, зокрема, після смерті Сталіна перейшов на спілкування українською… А учасник бойових дій, журналіст-львів’янин Віктор Біщук, потрапив на малу батьківщину Ямпольського, в Ізюм, чи не в перші ж години визволення цієї землі від російських окупантів. Він передав свої емоції від побаченого, від спілкування з місцевими мешканцями. Ветеран ЗСУ висловив жаль, що у багатьох на Сході України прозріння настало щойно з війною...
Директор Навчально-наукового інституту економіки і менеджменту (ІНЕМ) Львівської політехніки Олег Кузьмін зазначив, що академік Стефан Ямпольський — визначна постать, видатний український вчений, який мав значний вплив на його становлення в економічній науці. Олег Євгенович наголосив: праці С.М. Ямпольського про проблеми науково-технічного прогресу, інноваційної діяльності та організації роботи виробничих підприємств доцільно вивчати й сьогодні.
Доцентка кафедри менеджменту персоналу та адміністрування ІНЕМ Надія Любомудрова засвідчила, що як економістка теж формувалася, зокрема, завдяки ґрунтовним підручникам і посібникам Ямпольського, а також подякувала авторці дослідження про нього за вміле поєднання раціонального з емоційним, що дає змогу відчувати й проживати прочитане.
А директор Департаменту освіти та науки Львівської обласної державної адміністрації Олег Паска зазначив, що, читаючи книгу Тетяни Вергелес, занурився в той сталінський час… У нього навіть з’явилося відчуття, що вивчає в архіві СБУ матеріали КДБ. Тож він сподівається, що ота «атмосфера репресивної машини» спонукатиме читачів книги про Ямпольського до об’єктивного розуміння історичних процесів, бо це має неабияке значення для розвитку нашої країни.
5 жовтня, о 12.00, у межах Форуму видавців — 31-го Міжнародного літературного фестивалю Lviv BookForum — біля стенду Видавництва Львівської політехніки в холі Музею етнографії на проспекті Свободи заплановано розпочати автограф-сесію авторки книги «З пістолетом у шухляді. 1944–1953: час Стефана Ямпольського у Львівській політехніці».