Христина Штогун — студентка, яка не боїться досліджувати світ. Навчаючись за освітньою програмою «Міжнародна інформація» у Львівській політехніці, вона також здобуває знання з бізнесу та менеджменту в Австрії та Нідерландах.
— Чому для вступу ви обрали саме Львівську політехніку та освітню програму «Міжнародна інформація»?
— Львівська політехніка стала моїм першим вибором для здобуття вищої освіти після школи, зокрема спеціальність «Міжнародна інформація», якої на той час не було в жодному іншому університеті, що я розглядала. Найбільше мене зацікавили знання, які пропонує ця програма, і саме це стало вирішальним у моєму виборі. Не менш важливу роль відіграло й те, що Львівська політехніка є одним із провідних університетів країни, а також її розташування у чарівному місті Лева.
— Які у вас враження від навчання на кафедрі міжнародної інформації?
— Сама спеціальність досить цікава, але вимагає великої уваги до аналітики, критичного мислення та роботи з інформацією. Багато предметів пов’язані з міжнародною політикою, інформаційними технологіями, комунікаціями та безпекою, тому, якщо вам подобається працювати з великими масивами даних і аналізувати світові тенденції, тут точно не будо нудно. Хоча іноді буває складно через велику кількість теоретичного матеріалу та потребу постійно стежити за актуальними подіями у світі, загалом, оскільки мене цікавлять міжнародна аналітика, кібербезпека та інформаційна війна, я вважаю, що зробила правильний вибір.
— Які можливості для професійного й особистісного розвитку забезпечила вам Політехніка?
— По-перше, навчання за спеціальністю «Міжнародна інформація» допомагає розвинути аналітичне мислення, навички роботи з великими масивами даних, критичне сприйняття інформації та розуміння міжнародних процесів. А по-друге, університет надає доступ до різноманітних конференцій і семінарів, де можна набути міжнародного досвіду та знайти корисні контакти.
— Що мотивувало вас вступити до MCI — Management Center Innsbruck?
— Одразу після початку повномасштабного вторгнення я виїхала за кордон і була змушена залишитися там на досить довгий період. Навчання у Політехніці на той час відбувалось онлайн. Хоча я і здобувала досить хороші знання через самостійне виконання робіт, вирішила рухатися далі та вивчати ще одну спеціальність. Свій вибір спинила на Австрії, а саме на університеті в Інсбруку, який на той час надавав для українців знижки на навчання за спеціальністю «Бізнес та менеджмент» англійською мовою. Оскільки це було саме те, що я шукала, подала заявку.
— Як відбувався процес вступу до MCI? З якими найбільшими викликами ви зіткнулися, складаючи вступні іспити?
— Найперше університет вимагав сертифікат про знання англійської мови на рівні B2. Однак, оскільки я склала два іспити, а саме FCE та IELTS, які підтвердили цей рівень ще під час школи, це не стало проблемою.
Вступ також передбачав ще кілька кроків: тест (логіка + математика), завантаження резюме та мотиваційного листа, а також інтерв’ю. З усіх цих кроків як щось справді важливе можу виділити інтерв’ю, яке проходило онлайн із двома викладачами програми. Запитання під час інтерв’ю не були складними й не стосувалися безпосередньо навчання — тут більше йшлося про зацікавленість, мотивацію та інтереси. Основна мета викладачів полягала в тому, щоб зрозуміти, чи будете ви продуктивним та зацікавленим студентом і чи «варті» цього місця.
Крім цих основних моментів я, як українка, ще повинна була пройти тест, який охоплював англійську мову та математику (це тому, що наш шкільний атестат не відповідає їхньому рівню). Це був найскладніший етап, на нього було три спроби, але мені вдалося впоратися з першої.
— Чи легко було адаптуватися до навчання в Австрії?
— Так, адаптуватися було легко, все доступно та зрозуміло. А якщо виникають запитання, викладачі радо допомагають і пояснюють усе, що викликає сумніви. Головне — не боятися ставити запитання. Також усі студенти університету завжди готові допомогти, тому після кількох запитань та інформаційних лекцій усе швидко стає на свої місця.
— Як ви плануєте інтегрувати набутий досвід із трьох різних освітніх систем у вашій майбутній професійній кар’єрі?
— По-перше, освіта у Львівській політехніці дала мені глибоке розуміння міжнародної інформації, геополітики та аналітики, що є ключовим для роботи у сферах бізнесу, комунікацій або в аналітичних центрах.
По-друге, австрійська система навчання з бізнесу та менеджменту допомогла розвинути стратегічне мислення, фінансову грамотність і практичний підхід до управління. Велика увага до реальних кейсів і проєктного навчання дала мені змогу навчитися застосовувати теорію на практиці.
По-третє, обмін у Нідерландах відкрив для мене нові методи навчання, що базуються на самостійності, креативності й активній взаємодії з бізнес-середовищем. У майбутньому я бачу себе в міжнародній компанії або консалтингу, де зможу поєднувати аналітичні навички, стратегічне управління та розуміння міжнародного середовища. Крім того, розглядаю можливість роботи у сфері міжнародних відносин, корпоративної дипломатії або розвитку бізнесу на глобальному рівні.
— Що б ви порадили студентам, які розглядають можливість навчання за кордоном або участі у міжнародних програмах обміну?
— Не боятися. Спочатку може здатися, що це вкрай складно — нова країна, інша система освіти, мовний бар’єр, культурні відмінності. Але саме ці виклики допомагають розширити горизонти, стати більш самостійними та гнучкими у мисленні.
Другий важливий момент — бути проактивними. Не варто чекати, що все вирішиться саме собою. Треба шукати можливості, подаватися на гранти, програми обміну, спілкуватися з людьми, які вже мають досвід навчання за кордоном. Багато програм пропонують фінансову підтримку, головне — не боятися пробувати.
Ще одна порада — вчитися виходити із зони комфорту. Обмін чи навчання за кордоном — це не лише про навчальні програми, а й про розвиток особистих рис: адаптивності, комунікабельності, вміння працювати в міжнародному середовищі. Тому, якщо у вас є така нагода та шанс, скористайтеся цим.
