Нещодавно зрозуміла, що якби мені нині довелося вступати до ЗВО, то було б нелегко визначитися, куди саме податися. У 90-ті роки з тим було простіше: існував чіткий поділ на математичні, гуманітарні, технічні спеціальності, ЗВО було значно менше. А на сьогодні їхня кількість не лише зросла, не лише розширилися спеціалізації, а й часто вони містять ще й допоміжні – так, ніби розгортаєш обгортку з пакунком, а в ній ще одна-друга, і теж із пакунком. Є чимало новітніх напрямів, назви яких не завжди говорять, до чого зводиться спеціальність. Хто сприймає вибір серйозно, сам вивчає це. Чимало й таких, хто з об’єктивних фінансових можливостей своїх батьків найперше ставить питання «потрапити на бюджет», а вже тоді вибирає, куди. Однак цього року ситуація дещо змінилася й чимало тих, хто проходив на бюджет за нижчим пріоритетом, відмовилися від цього та подалися на контракт туди, куди більше хочуть.
Вир спеціальностей настільки строкатий та різноманітний (і наше сприйняття теж), що можна цілеспрямовано вступити на щось, а за рік-другий шукати себе в іншому, а можна не знати, куди йдеш, а згодом побачити там своє справжнє покликання. Пригадую студента, який вступив на екологію, не знаючи, що це таке, а потім так захопився нею, що ще в студентські роки почав долучатися до науки і нині провадить серйозні дослідження.
Серед моїх респондентів цього дня не трапилося тих, кому довелося змінити спеціальність, але знаю, що такі є. І не треба цього боятися. Не треба боятися невідомого і незнаного, а пробувати себе, дізнаватися, якомога швидше зрозуміти, у чому полягає спеціальність, на яку вступили.
Влад Гаврецький, студент першого курсу Інституту архітектури:
«Вона має творче спрямування»
Я зможу працювати архітектором, дизайнером, інженером-конструктором. Але основна діяльність полягатиме в тому, щоб творити щось, придумувати і втілювати це в життя. При виборі я керувався тим, щоб не мати одного плану, виконувати щось за шаблоном, а завжди могти щось творити. Вибрав спеціальність через її творче спрямування, тому що я не люблю однотипних завдань. Мені завжди подобалося конструювати якісь будівлі, створювати їхні композиції. Тому вступив сюди.
Владислав Глушков, студент третього курсу Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології:
«Це нова ІТ-програма в Україні»
Коли вступав на інтернет речей, це був перший набір на цю програму. Пішов, бо було цікаво вивчати щось нове, не хотілося йти на застарілу державну програму. І виявилося, що вчитися тут значно важче, ніж на якійсь державній програмі, але насправді цікавіше. Моя спеціальність полягає в тому, щоб розробляти пристрої для розумних будинків, розумних автомобілів… – взагалі створювати розумне місто. Спеціальність мене не розчарувала, але вона наразі не для наших можливостей. Мінімальний проект із розумного освітлення коштує в межах 150 доларів. Тому мало хто може це собі дозволити. Люди не готові таке приймати.
Яна Косова, студентка четвертого курсу Інституту економіки і менеджменту:
«Вона перспективна і має широке застосування»
Коли вступала, не знала, в чому полягає спеціальність «облік і аудит». Обрала її за порадою батьків, які казали, що це перспективно. Тепер розумію її суть. Вона мені подобається. Зможу працювати у будь-якій економічній сфері.
Юлія Була, студентка другого курсу Інституту геодезії:
«Вже розумію, що вона цікава»
Я хотіла вчитися у Львові, байдуже, де, бо не знала, чого хочу. Важливо було потрапити на бюджет. Геодезію порадив тато – сказав: професія хороша, можна спробувати. Я про цю спеціальність не знала нічого, але, провчившись рік, зрозуміла, що вона мені подобається, що хочу далі тут навчатися і в майбутньому працювати за нею. Хочу ходити з приладами й міряти, а не сидіти в офісі з паперами, бо мені подобається практична робота.
