Створення бренду України – виклик, над яким працюють численні фахівці з різних сфер і інституцій. Водночас це завдання, яке може об’єднати для свого вирішення не тільки дорослих, а й дітей, до того ж, не тільки тих, які проживають в Україні. Конкурс «Бренд Україна: творимо разом», організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) та українською школою в ОАЕ «Софія», за партнерства Світової федерації українських жіночих організацій, Світової координаційної виховно-освітньої ради Світового конгресу українців, – чудовий приклад такої синергії заради спільної мети. 94 учасники (21 команда) з 11 країн світу (Німеччина, США, Португалія, Японія, ОАЕ, Велика Британія, Молдова, Угорщина, Канада, Бельгія, Кіпр) надіслали свої проєкти, в яких описали, що знають їхні однолітки про нашу державу, і запропонували спосіб, який, на їхню думку, буде найбільш ефективним, щоби познайомити іноземців з Україною. Нещодавно було оголошено імена учасників трьох команд – переможців конкурсу.
Значно більше, ніж створення бренду
«У лавині інформації пересічний користувач, який мало знає про Україну, просто губиться, і справді є дуже важливо, щоби наша держава мала свій бренд. Не штучно придуманий, а такий, що підкреслює її органічні риси, які зможуть бути цікавими для світу й просувати зацікавлення до України. Є дослідження, що бренд відіграє велику роль, зокрема для економічного розвитку, бо зацікавлює туристів, які можуть бути різними – бізнесмени, науковці… Кожен має своє коло зацікавлень, так виникають контакти. І через ці контакти народжуються проєкти, які сприяють розвитку країни», – пояснює Олег Паска, директор департаменту освіти та науки Львівської обласної держадміністрації.
Водночас створення бренду України – дуже амбітний виклик. «Коли школа з ОАЕ, зокрема пані Тетяна Співаковська, нам запропонувала організувати такий конкурс, перша реакція була «ні». Чому? Тому що в Україні відомі фахівці намагалися створити цей бренд, і я чула на конференціях, що їм це не зовсім вдається. А це діти, які народжені за кордоном або виїхали з батьками не так давно; які навчаються в школах країн свого проживання і ходять в українські суботні й недільні школи лише раз на тиждень і, напевно, не мають дуже глибоких знань про Україну, будуть творити бренд. На наше глибоке здивування на перший етап зголосилося 40 команд. А коли ми звернулися до провідних фахівців в Україні, відомих людей, щоб вони увійшли до журі конкурсу, жоден не відмовився», – розповідає директорка МІОК Ірина Ключковська. Бо справді, хоч проєкти дитячі, але оцінювали їх фахівці з різних сфер: Мирослава Барчук, Павло Гудімов, Андрій Гундер, Лариса Дір, Анна Кантер, Євгенія Петрова, Ярина Ключковська, Володимир Шейко.
Одна з причин такої підтримки конкурсу полягає, мабуть, у тому, що він про значно більше, ніж створення бренду. Насамперед ідеться про те, що діти з різних куточків світу змогли згуртуватися заради мети, яка їх надихає. Як зазначив Максим Козицький, голова Львівської обласної державної адміністрації, яка підтримала конкурс: «Це можливість показати світові, що українці живуть не тільки в Україні, а об’єднані по цілому світу». Перше завдання конкурсу – дослідження авдиторії – спонукало учасників поговорити зі своїми однолітками про Україну, що, можливо, стало приводом для іноземців детальніше ознайомитися з історією нашої держави, пізнати культуру.
Друга складова – створення бренду – стала імпульсом до дослідження різних аспектів України, щоб обрати саме той, який зможе вигідно представити нашу державу для молоді з інших країн. Це засвідчують слова координаторки команди, яка посіла третє місце, Світлани Бакуменко: «Наша команда провела десятки годин лише за спільним обговоренням і роботою над проєктом, і це не враховуючи годин самостійної роботи». «Переконаний, що ті знання про Україну, які в своїх середовищах отримали учасники конкурсу, готуючи власні проєкти, стануть для них орієнтирами на шляху їхнього подальшого відкриття України світові. Будьмо певні, що ті роботи, які представили команди-учасниці, зіграють не останню роль у зруйнуванні багатьох стереотипів щодо України», – зазначає ректор Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Бобало.
Так, ці проєкти не створені професійними дипломатами, однак уже давно відомо, що кожен українець, який перебуває за кордоном, є послом нашої країни, як влучно нагадав засновник та куратор артцентру «Я галерея» Павло Гудімов: «Важливою комунікативною частиною цього конкурсу є робота з тими амбасадорами України, хто живе за кордоном, з тими українцями, які хочуть, попри глобалізацію, залишатися й ідентифікувати себе українцями».
Згаданий аспект протистояння наслідкам глобалізації є теж надзвичайно важливою складовою цього конкурсу, оскільки, як відомо, процеси асиміляції прискорюються з кожним роком. «Не помилюся, якщо скажу, що всі, хто працює з дітьми та молоддю в зарубіжжі, крім участі в навчальному процесі, працюють над тим, як не загубити українську молодь, яка має всі можливості швидко адаптуватися в суспільствах країни проживання, – наголошує Оксана Левицька, голова Світової координаційної виховно-освітньої ради Світового конгресу українців. – Вони працюють над тим, як зберегти тяглість залучення молоді до українських організацій та вихованням громадян зі свідомою позицією і лідерів, які в своєму дорослому житті пропагуватимуть і обстоюватимуть Україну в світі». Як засвідчують ці проєкти, українська молодь має багато ідей для просування нашої держави в світі.
Повний текст матеріалу – на сайті Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.