Після тривалих канікул мовознавець Ірина Фаріон відновила зустрічі в межах авторського проекту «Від книги – до мети». 29 березня відбулася презентація монографії професорки «Мовний портрет Івана Пулюя», яку вона приурочила до століття відходу українського науковця в інші світи. Це перша книга зі серії праць про відомих українців, які обстоювали нашу мову, що запланувало підготувати і надрукувати видавництво Львівської політехніки.
Директор видавництва Львівської політехніки Іван Паров’як наголосив, що ця зустріч особлива з кількох причин. І одна з них та, що 25 років тому видавництво почало свою діяльність саме з проектів на захист української мови – кількох серій студентських плакатів. А трохи більше року тому з’явилася ідея видати низку книг про українських науковців у контексті розвитку української мови. І саме книга «Мовний портрет Івана Пулюя» розпочинає проект про велетів нашого народу.
Ця зустріч вирізнилася й своїм форматом. Увійти у світ Івана Пулюя присутнім допомагали фізики й філологи. Про винаходи Пулюя-фізика розповіли доцент кафедри фізики ІМФН Олександр Захаріяш і старший викладач кафедри електромехатроніки та комп’ютеризованих електромеханічних систем ІЕСК Юрій Білецький. Про мовні дослідження – доцент кафедри української мови ІГСН Лілія Харчук.
– Ми знаємо Івана Пулюя як фізика. Та він був закритий від суспільства як перекладач і засновник сакрального стилю. І саме на цьому наголосив ще один геніальний чоловік – український мовознавець, член-кореспондент НАН України Василь Німчук. Науковець зібрав молитви «Отче Наш» із різних сакральних пам’яток і серед них є найдавніша молитва з вкрапленнями української мови з Остромирового Євангеліє (1056 рік). Цікаво відстежувати те, що більше ця молитва «ходила» нашими сакральними пам’ятками, то більше ставала українською. Такою живою народною мовою творив переклади Куліш, Пулюй і Нечуй-Левицький. І таке сходження різних часових векторів і різних постатей змусить нас сьогодні зупинитися в часі. Бо ці люди, мають владу над часом, – наголосила Ірина Фаріон.
Василь Німчук говорив і про колосальну роль Івана Пулюя у створенні єдиного стандарту літературної мови. Пулюй у лексичному контексті стояв на межі двох епох розвитку нашої мови. Староукраїнська мова у своїй матриці мала величезну кількість церковнослов’янських елементів і він розумів, що вона поволі перетворюється в злісне язичіє, тому поставив найвищу планку – дати руському народові молитви його мовою. І зробив це тоді, коли йому було 24 роки.
Говорячи про значимість усього, що встиг зробити Іван Пулюй, Ірина Фаріон зазначила, що цей рік – це не лише століття його відходу у вічність, а й 180-ліття народження та 100-ліття смерті Івана Нечуя-Левицького – людини, яка пройшла всі щаблі духової освіти і працювала не лише у сфері творення художньої літератури, а й потужної державницької публіцистики. Мало кому відомо, що саме Нечуй-Левицький був творцем фрази «Геть від Москви», яку потім підхопив Микола Фітільов (Хвильовий).
У межах обговорення праці «Мовний портрет Івана Пулюя» Ірина Фаріон докладно проаналізувала його внесок у політичне, філософське й мовотворче життя нашого народу. Саме в монографії є найважливіші думки цього науковця про всі ці напрями. Легкість і добре продумане дизайнерське оформлення книги, як зазначив директор видавництва, а потім підтвердила й авторка проекту, надихне на дослідження та глибше вивчення праць цього великого українця.
