Доцент кафедри економіки підприємства та інвестицій ІНЕМ Вікторія Войцеховська, перебуваючи в Італії за програмою академічної мобільності викладачів, долучилась до наукового проекту щодо розв’язання проблеми сміття у рамках програми ЄС Life. Ба більше – участь у ньому братимуть науковці кафедри, інституту і студенти.
– 2016 року я поїхала до Італії за програмою академічної мобільності викладачів. У Другому університеті Неаполя вела семінари щодо сталого розвитку, – розповідає про передумови співрозмовниця. – 2017 року я знову виграла конкурс на участь у програмі академічної мобільності. Викладала дисципліни, пов’язані зі сталим розвитком: сталий розвиток і економічне спрямування, регіональний сталий розвиток тощо. Ця програма передбачає співпрацю двох викладачів – українського й італійського, мають бути спільні публікації – в Україні, в Італії, ще одна міжнародна.
Під час другого перебування у Неаполі Вікторії Войцеховській запропонували долучитися до проекту Life AWRENESS (дії щодо зниження забруднення від Неаполя до інших європейських держав). Інститут математики та фізики (у Другому університеті Неаполя немає кафедр, тільки інститути) працював над ним від 2016 року.
– Life – одна з найстаріших програм ЄС. Євросоюз має амбітну ціль: до 2020 року переробляти 75% сміття, – докладніше розповідає про проект співрозмовниця. – У Неаполі років 10 тому була страшенна проблема зі сміттям. Воно було скрізь і дуже багато. Місто вирішило проблему за рахунок коштів ЄС, а також завдяки інформаційній кампанії на рівні держави та регіону. Суть цього проекту – використати досвід Неаполя для інших міст. Для Львова проблема особливо актуальна.
– Чому сміттям займаються математики й економісти?
– Помилкова думка, що сталий розвиток – це екологія, то дуже звужене поняття, – долучається до розмови завідувач кафедри професор Василь Козик. – Насправді екологія – це лише один зі складників сталого розвитку, це ще й економіка і найважливіше – людський ресурс.
– У предметі «Регіональна економіка» ми читаємо цілий розділ «Сталий розвиток», він присвячений екології в розрізі економіки, – доповнює доцент кафедри Анастасія Симак. – Викладаємо фінансистам на 3 курсі, минулого року всім економістам-другокурсникам.
– 2015 року ООН ухвалила, а Україна ратифікувала 17 цілей сталого розвитку, за напрямами яких ми працюємо. Хоч ми й раніше за ними працювали, – продовжує Вікторія. – Тому я вважаю, що сталий розвиток може бути відповіддю на багато економічних питань. Він передбачає різні аспекти: соціальний, економічний, довкілля. Участь у проекті – це співпраця на стику наук, що також корисно, деякі речі (зокрема статистичні тощо) для мене нові.
Італійці сортують сміття на основні 4 категорії: пластик (найбільш шкідливий), органічні відходи, папір, скло. Науковці не тільки проводять розрахунки, скільки якого сміття є, а пропонують інноваційні рішення, як його можна переробити й використати як вторинну сировину.
Проректор Володимир Крайовський надав для проекту статистичні дані за 5 років (2012–2016) щодо сміття, яке вивозять із території Політехніки (зокрема зі студмістечка). Виокремлено 7 видів відходів: найбільше наш університет продукує паперових (29198 тонн), далі йдуть флуоресцентні лампи (16500 одиниць, тобто 4950 тонн), автошини, батарейки (0,277 тонни), металеві відходи (255), кольорові метали (1,9). Загалом у перерахунку на людину виходить майже 60 кг сміття на рік.
Від Політехніки до участі у проекті залучено науковців кафедри економіки підприємства й інвестицій та Інституту економіки загалом, студентів кафедри.
– Неапольські студенти щотижня моніторять сміття, завантажують усю інформацію на сайт. І ось ми дізналися, що наші студенти-ІТ-шники розробили мобільний додаток, який дозволяє відстежувати у Львові заповненість сміттєвих контейнерів на майданчиках. Хочемо знайти їх і залучити до проекту, – каже Вікторія.
– Як вдається зацікавлювати студентів науковою роботою?
– У Болонському процесі передбачено, що мобільність має бути не лише викладачів, а й студентів, – каже Вікторія Войцеховська. – Вони зацікавлені отримати новий досвід, не просто теоретично дізнаватися якісь речі, а прикладне застосування знань. Зв’язок із реальністю, коли вони бачать, що щось зроблять, і від того буде ефект – то для студентів важливо.
Василь Козик доповнює:
– Мотивувати й зацікавити студентів можна двома способами: своєю фаховістю і відчуттям у студенті партнера. Якщо нав’язуватимеш щось, то їм скоро набридне. Треба знайти те, що студента цікавить, і тоді пробувати це розвивати. Ми якраз плануємо вже третю всеукраїнську студентську конференцію – цьогоріч на тему «Сталий розвиток очима студентів».
– Участь у цьому проекті не стільки прикладна, скільки виховна, – продовжує Василь Васильович. – Якщо студент, який візьме участь у проекті, звикне, що треба сортувати сміття, він і після закінчення університету так робитиме. Отаких програм, до яких залучено студентів, має бути якнайбільше. Та я переконаний: вони мали би бути державні, щоб ми максимально залучали студентів, а не чекали, коли виграємо якийсь ґрант. Держава мала би турбуватися про майбутнє і задавати своє бачення.
Чи отримає спільний проект ґрантове фінансування, буде відомо у квітні 2018 року. Якщо так, то італійці запустять проект у вересні 2018 року, а львівські політехніки на семестр пізніше, від січня 2019-го.