Вікторія Поган — студентка 4-го курсу спеціальності «психологія» у Львівській політехніці. Родом вона з міста Нікополя Дніпропетровської області. Ще з дитинства Вікторія захоплювалася публічними виступами, творчістю та комунікацією — і ці інтереси органічно поєдналися з майбутньою професією психолога. Вступивши до університету, Вікторія долучилася до активного життя кафедри: відвідувала психологічні заходи, тренінги, конференції, літературні та кіновечори, а згодом стала проводити й власні сесії. Дівчина також стала переможницею конкурсу вишиванок у своєму інституті 2024 року. Вона вже кілька разів давала інтерв’ю для сайту Львівської політехніки та брала участь у студентських медіаініціативах і ділилася психологічними порадами для молоді в умовах війни. А з минулого року почала проводити ще й заняття з арт-МАК-терапії.
З дитинства Вікторія любила виступати перед публікою. Їй подобалося бути в центрі подій, ділитися чимось важливим і допомагати. І хоча спочатку це було лише хобі, з часом переросло у щось більше.
— Я мріяла стати психологинею ще з дев’ятого класу. А коли мені було вісім — побувала у Львові. Це місто мене просто зачарувало: зовсім інший антураж, менталітет, культурна атмосфера. Я вже тоді знала, що колись житиму тут, — згадує Вікторія.
З початком повномасштабного вторгнення родина дівчини переїхала з Нікополя на Львівщину. Саме тоді постало питання: де здобувати освіту? Вибір одразу припав на три університети: Львівську політехніку, університет імені Івана Франка й університет внутрішніх справ. Ретельно вивчивши варіанти — за відгуками, якістю викладання, умовами гуртожитків і активним студентським життям — Вікторія обрала Львівську політехніку. І не пошкодувала про це.
— За інформацією, яку надають в універі, всюди вигравала Політехніка, тому я й подала документи сюди — і вступила на бюджет. Ну і, звісно, краса головного корпусу мене теж привабила. Треба сказати, тут дуже багато різної «двіжухи», студентських угруповань, всіляких активностей — і це справді цінно, — ділиться дівчина.
Саме тут Вікторія змогла реалізувати не тільки звичайні кіновечори чи тренінги, а й свій проєкт — власну арт-МАК-терапію. Усе почалось із запиту від профбюро Інституту психології, права та інноваційної освіти (ІППО). До Вікторії звернулися з проханням провести заняття з арттерапії для студентів, але вона не мала кваліфікації в такій терапії, зате мала сертифікацію в метафоричних асоціативних картах (МАК). А її подруга й колега Аня була компетентна саме в арттерапії. Так і народилась арт-МАК-терапія.
Арттерапія — це метод психологічної допомоги, що використовує різні види творчості: малювання, ліплення, колажі, живопис та інші художні практики. Через творчий процес, малюнок людина може виразити свої емоції, внутрішні переживання та проблеми, навіть якщо словами це зробити складно. Арттерапія допомагає відчути зв’язок із підсвідомістю, зняти напругу, знайти внутрішню гармонію та поліпшити свій емоційний стан.
— Тобі стає легше, ти розумієш, що з тобою діється. І в цьому сенс арттерапії — з’єднатися зі своїми емоціями, ніби продумати метафорично цей процес і випустити все на малюнок, — розповідає Вікторія.
МАК-терапія — це техніка роботи з метафорами, яка допомагає людині через образи на картах дослідити свої почуття, внутрішні конфлікти, цінності або життєві ситуації. Кожна карта — це своєрідне «дзеркало», яке відображає несвідомі чи приховані аспекти особистості. Робота з МАК дає змогу краще зрозуміти себе, вирішити важливі питання і побачити нові можливості для змін.
— У нас є три рівні свідомості: свідоме, підсвідоме і несвідоме. Свідоме — це те, що ми усвідомлюємо й розуміємо. Підсвідоме — те, що ми відчуваємо або десь знаємо, але не завжди визнаємо. А несвідоме — це глибокий рівень, до якого ми взагалі не маємо доступу. Метафоричні карти й арттерапія працюють з підсвідомістю — вони допомагають витягнути те, що там приховане. Наприклад, я можу дістати карту з гарною дівчиною, що усміхається на сонці, і подумати, що інші бачать мене саме такою — радісною, життєрадісною, дружньою. У кожної людини буде своя асоціація, і навіть якщо всі мають однакову карту й одне запитання, відповіді будуть різні. Через це ми відкриваємо те, що було приховане від свідомості, — каже студентка.
Поєднання арт- і МАК-терапії дає змогу ще більше заглибитись у свій внутрішній світ, щоб краще зрозуміти себе, свої бажання, емоції тощо.
— Спочатку такого відгуку не було, бо більшість хотіла просто арттерапію — чомусь так склалося, не знаю чому. Але коли ми провели перший тренінг із поєднанням метафоричних карт і арттерапії, всі сказали: «Вау, це класно, давайте робити так і далі!». У людей були дуже сильні емоції, і цей мікс двох інструментів справді починає працювати глибше, — зауважує Вікторія.
Зустріч триває три години, в ній беруть участь до 20 осіб — щоб зберегти атмосферу дружності, камерність і глибину. Тема занять завжди різна: емоції, самооцінка, стосунки, внутрішні конфлікти. Кожен учасник має можливість побути в контакті із собою, поглянути глибше всередину і краще пізнати себе.
Таким форматом цікавляться не лише студенти-психологи. На зустрічі приходили й журналісти, екологи, економісти та навіть батьки студентів.
— Прийти може кожен, хто напише, навіть не з нашого університету. Приходили студенти зі своїми хлопцями та дівчатами, які навчаються в інших університетах, а також викладачі — тобто вхід абсолютно вільний для всіх, — пояснює Вікторія.
Участь коштує 200–250 гривень, і всі зібрані кошти йдуть або на ЗСУ, або на закупівлю матеріалів для терапії. Приміщення — URBAN бібліотека, яка безплатно підтримує молодіжні ініціативи, а дізнатися про захід можна з інстаграм-сторінки профбюро ІППО.
Для учасників це безпечне коло, де можна виговоритися, бути почутим, зрозуміти себе. Для студентів-психологів — можливість побути в ролі клієнта і спробувати інструменти, які, можливо, стануть частиною їхньої майбутньої практики. Для Вікторії ж це простір зростання:
— Я відчуваю, що допомагаю. Що те, про що я говорю, — важливо. Що знання психології справді працюють у реальному житті. І я цим живу.
У першому семестрі четвертого курсу Вікторія та її колега планують і далі проводити арт-МАК-заняття щомісяця. Згодом — передати ініціативу іншим студентам, які пройдуть відповідне навчання. Вони вже заклали міцну основу: методи, структуру, формат, довіру. Ціль минулого семестру — проводити заняття з терапії щомісяця — була успішно досягнута. Крім того, арт-заняття допомогли зібрати кошти на потреби ЗСУ.
Поряд з навчанням і реалізацією свого проєкту дівчина захоплюється поезією та залюбки подорожує Україною.
— Ну, насправді я була в кожній області України, крім Луганської, і здається, ще не була у Волинській. Але в усіх інших областях ми з моєю родиною побували, — розповідає Вікторія. — Ми об’їздили автомобілем всю Україну — від Донецька до Ужгорода, від Рівного до Криму, тобто проїхали всю країну. І найулюбленішим місцем для мене точно є Карпати — це справжнє місце сили. Дуже люблю Львівську область, Львів, а також Херсонщину. Херсонська область справді багата на різні природні явища, пам’ятки й гарні краєвиди. Ось чому Херсонщина — forever in my heart: з цим краєм у мене пов’язано безліч спогадів, ми там багато разів були.
