Наприкінці ХІХ століття стрімкий розвиток науки і техніки та нові винаходи, що спиралися на теоретичні закони аеродинаміки, сприяли активному освоєнню повітряного простору. Саме на цей час припадає початок популяризації знань про аеронавтику вченими Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові (далі – Політехнічної школи).
Одним із перших, хто почав пропагувати ідеї повітроплавання, став професор Роман Ґостковський – відомий інженер-залізничник, вчений із широким науковим світоглядом. У львівському періодичному виданні «Газета народова» («Gazeta narodowa») він опублікував статтю «Загадка польоту» («Zagadka lotu»), яка в 1892 році вийшла окремим відбитком. У ній проаналізовано еволюцію літальних апаратів починаючи від винаходу братами Монгольф’є повітряної кулі, розглянуто механіку польоту, а також можливість використання двигуна для руху в повітрі.
11 липня 1894 року на ІІІ з’їзді техніків у Львові Роман Ґостковський прочитав лекцію «Механіка польоту», («Mechanika lotu»), у якій висвітлив перші винаходи творців літальних апаратів і їх види, особливу увагу зосередив на повітряних кулях. Усі приклади супроводжували математичні розрахунки. До речі, у Науково-технічній бібліотеці Львівської політехніки зберігається видання цієї лекції. У грудні 1894 року на засіданні Політехнічного товариства у Львові, яке об’єднувало інженерів зі всієї Галичини, Роман Ґостковський виголосив доповідь «Про новітні літальні апарати» («O najnowszych maszynach do latania»).
Дослідження у сфері аеродинаміки й фізики польотів, викладання відповідних курсів у закладах вищої освіти Європи і стрімкий розвиток літальних апаратів на початку ХХ століття спонукали інженерів-ентузіастів, студентів машинобудівного відділу та викладачів Політехнічної школи у Львові захопитися ідеями повітроплавання й літакобудування.
Важливою метою їхньої діяльності стало поширення знань про літальні апарати. Так, 14 жовтня 1909 року професор Політехнічної школи Едвін Гаусвальд прочитав у Політехнічному товаристві лекцію «Про аероплани» («O latawcach), в якій представив спроби розв’язання проблем механіки польоту. Незабаром для цієї ж аудиторії слухачів асистент кафедри будівництва машин Владислав Кохман-Флоріанський виступив з лекцією «Теорія аеропланів» («Teoria aeroplanów»).
22 жовтня 1909 року з ініціативи відомого львівського популяризатора науки і техніки, асистента кафедри будівництва мостів Едмунда Лібанського у приміщенні Політехнічного товариства відбулися установчі збори авіаклубу «Авіата». Метою створення клубу було пропагування авіації, а також проведення авіаційних показів.
Водночас ініціативна група студентів-політехніків створила Авіаційну спілку студентів Львівської політехніки (Związek Awiatyczny Studentów Politechniki Lwowskiej), і вже на початку листопада 1909 року відбулося її перше засідання. На інавгурації спілки в домівці товариства «Сокіл» Владислав Флоріанський виголосив промову «Про теорію і розвиток будівництва літаків» («Teoria i rozwój budowy samolotów»).
У 1910 році вийшла брошура «Про потребу кафедри авіації у Львівській політехніці» («O potrzebie katedry Awiatyki na Lwowskiej Politechnice»), автором якої був Євгеніуш Порембський – асистент кафедри механічної технології. У ній згадано, що 1910 року в Політехнічній школі з ініціативи Авіаційної спілки відбулися відриті лекції з теорії та конструкції літаків, а саме: «Про розрахунки конструкції аеропланів», «Про енергію, яку використовують аероплани», «Про теоретичні основи польоту» («O obliczaniu aeroplanớw», «O energji zużywanej przez aeroplany», «O teoretycznych podstawach lotu»). Прочитали їх професор, інженер-механік, куратор Авіаційної спілки Максиміліан Губер та інженер Владислав Флоріанський.
Значною подією, яку ініціювали члени Авіаційної спілки, було запрошення до Львова французького пілота П’єра Гранда. На початку літа 1910 року він виконав у Львові показовий політ на літаку моделі «Блеріо» (щоправда, не зовсім вдалий, за свідченнями тодішньої преси, адже під час приземлення зазнав пошкоджень).
При Авіаційній спілці була створена бібліотека, яку поповнювали книжковими новинками про досягнення в галузі авіаційної техніки, конструкції літальних апаратів. Крім того, її учасники перекладали наукові й популярні праці на авіаційну тематику французьких і німецьких авторів.
Навесні 1910 року здійснено першу спробу будівництва літака, модель якого розробили професор, декан машинобудівного відділу Зигмунт Сохацький та інженер, асистент кафедри механічної технології Ян Вебер. Випробування цієї моделі в 1911 році не дало очікуваного результату. На жаль, перші експерименти з літальними апаратами, які проводили львівські аматори повітроплавання, не завжди були вдалі.
У липні 1910 року діячі Авіаційної спілки звернулися до Ради машинобудівного відділу з пропозицією відкрити авіаційну кафедру і спеціалізовану аеродинамічну лабораторію.
У 1910 році Едмунд Лібанський завершив будівництво літального апарата власної конструкції. Він мав властивості біплана, але був обладнаний додатковим крилом по центру. Лібанський назвав його «монобіпланом». Цей літак експонували на першій у Львові авіаційній виставці, яка тривала від 1 вересня до 15 жовтня 1910 року. Її організувала Політехнічна школа за участі Авіаційної спілки. Тут демонстрували планери, моделі літаків, карти, проєкти, креслення, фотографії літальних апаратів, зібрання літератури про повітроплавання. Виставка засвідчила значні успіхи спілки в авіабудуванні. Відвідувачам були представлені моделі літаків Яна Вебера, Зигмунта Сохацького та братів Флоріанських: Владислава, асистента кафедри будівництва машин, і Тадеуша, талановитого конструктора, який не був працівником Політехніки. На виставці продемонстрували близько 30 експонатів літальних апаратів.
Того ж року Зигмунт Сохацький відвідав авіаційну виставку в Будапешті. У 1911 році з ініціативи Авіаційної спілки відкрито майстерню для будівництва планерів та інших літальних апаратів.
Не припинялася популяризаторська робота у Політехнічному товаристві. Так, 29 березня 1911 року професор кафедри технічної механіки Максиміліан Губер виступив з лекцією «Успіхи в галузі літальних апаратів у минулому році» («Postępy techniki lotniczej w ubiegłym roku»), а в травні 1912 року Владислав Флоріанський виголосив доповідь «Нові аеродинамічні досвіди» («Nowe doświadczenia aerodynamiczne»).
Початок 1913 року запам’ятався відкриттям 16 лютого у Політехнічній школі другої авіаційної виставки, організованої стараннями Авіаційної спілки. На ній було представлено більше експонатів, ніж на попередній виставці, продемонстровано багато нових і цікавих досягнень у галузі повітроплавання.
У березні 1913 року в журналі «Технічний часопис» («Сzasopismo Techniczne») надруковано працю Владислава Флоріанського «Застосування аеродинамічних досліджень в авіації» («Badania aerodynamiczne w zastosowaniu do lotnictwa»). Того ж року вона вийшла окремим виданням.
У квітні 1913 року ініціативна група Авіаційної спілки звернулася вже до Сенату Політехнічної школи з проханням створити авіаційну кафедру та аеродинамічну лабораторію. Клопотання містило резолюцію від 1910 року.
У той час брати Флоріанські розпочали будівництво літака власної моделі: проєкт і розрахунки розробив Владислав, а Тадеуш виконував конструкторську роботу. В серпні 1914 року монтажні роботи були на завершальному етапі, але їх перервала Перша світова війна.
Цікаво, що до Першої світової війни Авіаційна спілка була одним з найпопулярніших громадських об’єднань Політехнічної школи. І водночас найчисленнішою – налічувала 500 членів.
Як бачимо, викладачі Політехнічної школи у Львові та студенти, які брали участь у роботі Авіаційної спілки, активно пропагували наукові досягнення в галузі повітроплавання, робили спроби щодо відкриття в закладі авіаційної кафедри й викладання спеціальних дисциплін, провадили конструкторську діяльність, чим сприяли започаткуванню напряму авіаційних досліджень у Львівській політехніці.
