Перші кроки в напрямку підготовки інженерів-силікатників для народного господарства припадають на другу половину сорокових років минулого століття, коли кафедра хімічної технології силікатів була у складі Львівського технологічного інституту будівельних матеріалів, заснованого в 1945 році. Директором інституту був кандидат технічних наук доцент Бершов Віктор Якович. До складу Львівського технологічного інституту були включені два факультети:
- Механічний із спеціальністю «Обладнання заводів будівельних матеріалів».
- Технологічний із спеціальністю «Технологія силікатів».
На той час кафедра хімічної технології силікатів стала основою вперше створеного силікатного факультету.
У 1947 році кафедра технології силікатів випустила перших фахівців. На перших порах випуск фахівців-інженерів, які в основному працювали на заводах промисловості будівельних матеріалів, складав до 50 чоловік на рік. Враховуючи розмах житлового і промислового будівництва як в країні, так і, зокрема в Західних областях України, обсяг випуску спеціалістів у подальші роки зростав. У п’ятдесятих роках спеціальність «Хімічна технологія силікатів» була переведена в розряд гостродефіцитних, а студентам виплачували підвищену стипендію.
У 1949 році Львівський технологічний інститут будівельних матеріалів був обʼєднаний із Львівським політехнічним інститутом і припинив свою діяльність. На початок 1950-1951 навчального року було відкрито новий факультет технології цементу з кафедрами:
- Технології силікатів;
- Технології цементу;
- Механічного обладнання цементних заводів.
Деканом факультету певний час працювали к.т.н. доцент Скрипкін П. П., а потім к.т.н. в.о. проф. Чернявський А. І.
У 1953 році факультет технології цементу було реорганізовано у факультет технології силікатів. На факультеті було три профілюючі кафедри:
- Технології цементу і скла (завідувач кафедри доцент Кліманова К. А.);
- Технології кераміки та вогнетривів (завідувач кафедри доцент Галабутська К. А.);
- Машин і обладнання силікатних виробництв (завідувач кафедри доцент Скрипкін П. П.).
У 1955 році силікатний факультет був об’єднаний з хіміко-технологічним факультетом, а кафедри технології скла та цементу і технології кераміки та вогнетривів злиті в одну — технології силікатів (завідувач кафедри д.т.н. проф. Тіхонов В. А.). Кафедра швидко розвивалася: виріс обсяг науково-дослідних робіт, лабораторії оснащувались сучасним обладнанням. При кафедрі відкрито аспірантуру.
У 1971 році відбулося розділення кафедри технології силікатів на дві:
- Технології вʼяжучих речовин і скла (завідувач кафедри д.т.н. проф. Тіхонов В. А.);
- Технології кераміки та вогнетривів (завідувач кафедри д.т.н. проф. Шпинова Л. Г.).
Із 1976 року випуск інженерів-силікатників після об’єднання здійснювала кафедра хімічної технології силікатів за спеціальностями:
- ХТВ — хімічна технологія в’яжучих речовин.
- ХТК — хімічна технологія кераміки та вогнетривів.
- ХТС — хімічна технологія скла та ситалів.
На сьогодні кафедра хімічної технології силікатів є одним з навчальних структурних підрозділів Національного університету «Львівська політехніка» єдиною у Західній Україні з підготовки фахівців-силікатників. Разом з тим, відбулося злиття спеціальностей в одну існуючу тепер спеціалізацію «Хімічні технології тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів».
За роки існування кафедра підготувала понад 5 тисяч випускників — інженерів, спеціалістів і магістрів, кандидатів та докторів наук, які працюють на підприємствах будівельної індустрії, керамічних, цементних та склозаводах, науково-дослідних та реставраційних установах, в органах сертифікації та стандартизації, у сфері малого та середнього приватного бізнесу, вищих навчальних закладах.
На кафедрі підготовлено 9 докторів та понад 90 кандидатів наук. Професорсько-викладацький склад та науковці кафедри зробили більше 160 винаходів, опублікували понад 1000 статей та 13 монографій. На кафедрі працювали і створили наукові школи такі видатні вчені як проф. Тіхонов В. А., проф. Галабутська К. А., проф. Шпинова Л. Г., проф. Ящишин Й. М. Проведені ними ґрунтовні теоретичні дослідження заклали міцний фундамент у розвиток хімії та технології силікатних матеріалів на Західній Україні.