Перші кроки у підготовці інженерів-силікатників сягають другої половини 1940-х років і повʼязані зі створенням кафедри хімічної технології силікатів у складі Львівського технологічного інституту будівельних матеріалів, заснованого у 1945 році. На момент організації інституту до його структури входили два факультети: механічний – зі спеціальністю «Обладнання заводів будівельних матеріалів та технологічний – зі спеціальністю «Технологія силікатів». Саме кафедра хімічної технології силікатів стала базовим підрозділом факультету, заклавши підґрунтя для системної підготовки фахівців у галузі силікатних матеріалів.
У 1947 році кафедра здійснила випуск перших фахівців інженерів-технологів. На початковому етапі кількість випускників становила до 50 осіб на рік, більшість з яких працювала на підприємствах промисловості будівельних матеріалів. З огляду на інтенсивний розвиток житлового та промислового будівництва в країні та, зокрема у західних регіонах України, потреба у фахівцях цього профілю постійно зростала, що зумовило збільшення обсягів підготовки кадрів. У 1950-х роках спеціальність «Хімічна технологія силікатів» набула статусу гостродефіцитної, а студентам цієї спеціальності було запроваджено підвищену стипендію.
У 1949 році Львівський технологічний інститут будівельних матеріалів був об’єднаний із Львівським політехнічним інститутом і припинив самостійну діяльність. Унаслідок реорганізації на початок 1950–1951 навчального року у структурі Львівської політехніки було створено факультет технології цементу, до складу якого увійшли кафедра технології силікатів, кафедра технології цементу та кафедра механічного обладнання цементних заводів. У різні періоди деканом факультету працювали кандидат технічних наук, доцент Скрипкін П. П. та кандидат технічних наук, професор Чернявський А. І.
У 1953 році факультет технології цементу було реорганізовано у факультет технології силікатів. На факультеті функціонували три профілюючі кафедри: технології цементу і скла (завідувач – доцент Кліманова К. А.), технології кераміки та вогнетривів (завідувач – доцент Галабутська К. А.) та машин і обладнання силікатних виробництв (завідувач – доцент Скрипкін П. П.). Ці кафедри сформували науково-педагогічне ядро факультету та забезпечили підготовку інженерних кадрів для ключових галузей силікатної промисловості.
У 1955 році силікатний факультет було об’єднано з хіміко-технологічним факультетом. У межах цієї реорганізації кафедра технології скла та цементу і кафедра технології кераміки та вогнетривів були злиті в єдину кафедру технології силікатів, яку очолив доктор технічних наук, професор Тіхонов В. А. Після об’єднання кафедра динамічно розвивалася: істотно зріс обсяг науково-дослідних робіт, оновлювалася та розширювалася лабораторна база, впроваджувалося сучасне обладнання. Важливим етапом у становленні наукової школи стало відкриття при кафедрі аспірантури, що забезпечило підготовку науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.
У 1971 році кафедру технології силікатів було реорганізовано шляхом поділу на дві самостійні кафедри: технології в’яжучих речовин і скла, яку очолив доктор технічних наук, професор Тіхонов В. А., та кафедру технології кераміки та вогнетривів на чолі з доктором технічних наук, професором Шпиновою Л. Г. Таке структурне розмежування сприяло поглибленню спеціалізації освітнього процесу та активізації наукових досліджень у відповідних напрямах силікатної технології.
Із 1976 року після об’єднання випуск інженерів-силікатників здійснювала кафедра хімічної технології силікатів за трьома спеціальностями:
- ХТВ – хімічна технологія в’яжучих речовин.
- ХТК – хімічна технологія кераміки та вогнетривів.
- ХТС – хімічна технологія скла та ситалів.
На сьогодні кафедра хімічної технології силікатів є одним із навчальних підрозділів Національного університету «Львівська політехніка» та єдиною у Західній Україні, яка здійснює підготовку фахівців у галузі силікатних матеріалів.
Кафедра готує здобувачів вищої освіти за спеціальністю 161(G1) «Хімічні технології та інженерія» за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнем освіти:
- Бакалавр: спеціальність 161 Хімічні технології та інженерія, лінія 1 «Технологія неорганічних речовин і матеріалів» (термін навчання 4 роки).
- Магістр:
- освітньо-професійна програма «Хімічні технології тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів» (термін навчання 1,5 роки);
- освітньо-наукова програма «Хімічні технології та інженерія», лінія 4 «Хімічні технології тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів» (термін навчання 2 роки).
Здобувач вищої освіти, який отримав освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, може продовжити навчання на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти (PhD).
За роки своє діяльності кафедра підготувала понад 5 тисяч випускників – інженерів, спеціалістів та магістрів, а також кандидатів, PhD та докторів наук. Вони працюють на підприємствах будівельної індустрії, керамічних, цементних та склозаводах, у науково-дослідних і реставраційних установах, органах сертифікації та стандартизації, у сфері малого та середнього бізнесу, а також у закладах вищої освіти