Достеменно встановлено: 7 листопада 1817 року у Львові була відкрита реальна школа, яка в 1844 р. реорганізовується в Технічну академію з чотирма факультетами: інженерний, архітектурний, машинобудівний і хімічний. До 1873 року на інженерному факультеті існували кафедри «Будівництво» та «Інженерія». 29 серпня 1873 року на базі кафедри «Інженерія» була заснована кафедра «Дорожнє та водне будівництво». А 30 липня 1874 року за рішенням уряду Австро-Угорщини в програму вводиться курс «Дорожнє та водне господарство», який розпочав читати інженер Йозеф РІХТЕР (1842-1917).
8 жовтня 1877 року декретом Австро-Угорщини на базі технічної академії відкривається вища Політехнічна школа, в програмі якої будівельні спеціальності зайняли головне місце. В 1880 р. інженеру Й. Ріхтеру було присвоєно звання повного професора водного будівництва та енциклопедії інженерних наук. Курс «Дорожнє та водне господарство» Й. Ріхтер читав до 1887 р., в 1880-88 рр. обирався деканом інженерного факультету, а в 1892-93, 1899-1900 роках був ректором школи.
В 1887 році на першу кафедру «Інженерії», якою завідував тоді Людвік РЕГЕЦ, був запрошений на посаду професора досвідчений інженер-залізничник, приват-доцент Кароль СКІБІНСЬКИЙ, який з 1881 р. працював на кафедрі нарисної геометрії. Згодом кафедра перейменовується у кафедру «Будівництво доріг, залізничних колій та тунелів», а К. Скібінський розпочав читати курс «Будівництво доріг». 9 січня 1887 р. йому присвоєно звання повного професора, а в 1889 р. він очолив кафедру. З цього моменту й ведеться відлік історії кафедри «Автомобільні дороги» Національного університету «Львівська політехніка».
Перший завідувач кафедрою Кароль Скібінський народився 1849 року в Кам'янці-Подільському у сім'ї відомого актора і директора театрів у Любліні і Вільно (Вільнюсі) Казимира Скібінського (1786-1858). Після закінчення Віденської технічної школи інженер шляхів сполучення К. Скібінський свою діяльність розпочав проектантом Австрійських залізниць (1871-1872 р. -Віллах-Тарвіс, 1876 р. - Вельс-Кірхдорф). Кафедрою К. Скібінський завідував 21 рік, дев'ять років обирався деканом інженерного факультету, а в 1891-1892 роках був ректором школи. К. Скібінський - автор багатьох наукових праць в галузі статики споруд й будівництва залізниць, зокрема, він запропонував нову систему зведення залізничного полотна і колії. Кафедрою К. Скібінський керував до 1909 року, потім він призначається радником з будівництва при дворі імператора (цісаря) Йосифа І. В 1991 році йому присвоєно звання почесного професора. Помер К. Скібінський у Львові у віці 73 років і похований на Личаківському кладовищі. В 1931 році на могилі К. Скібінського був встановлений оригінальний пам'ятник (архітектор В. Равський, скульптор Ю.Миколайський): монументальна бетонна арка віадука, верхня частина якого зображує залізничний міст і семафор. Все це нагадує про участь професора в будівництві альпійських залізниць та його науковій діяльності у сфері статики мостобудування. В 1937 році (посмертно) польський уряд нагородив його за видатні заслуги найвищим орденом - командорським хрестом відродження Польщі.
В 1909 році кафедру прийняв приват-доцент, старший інспектор будівництва Кароль ВАНТОРЕК (1875-1944), який з 1898 р. працював асистентом першої кафедри будівництва мостів. В 1912 році йому присвоюється звання повного професора кафедри «Будівництво доріг та залізничних колій». Курс «Будівництво доріг» К. Ванторек читав до 1921 року. Після закінчення першої світової війни, розпаду Австро-Угорської імперії і поновлення незалежності Польщі політехнічна школа у 1920 році була перейменована у «Політехніку Львівську». Так розпочався польський період історії університету.
У 1918-1920 роках К. Ванторек обирався деканом інженерного факультету (відділу) доріг і мостів. В 1937 році він був нагороджений золотим хрестом заслуг і командорським хрестом відродження Польщі. Його син Ян Ванторек також закінчив «Політехніку Львівську», аспірантуру під керівництвом професора А.С. Курило, який тривалий час (до 1980 р.) був завідувачем кафедри «Будівельні конструкції». Після закінчення другої світової війни Ян Ванторек обирається ректором «Краківської політехніки».
В 1919 році звання повного професора кафедри «Земляні роботи, будівництво доріг, вулиць та тунелей» присвоєно Антонію Артуру КЮНЕЛЮ (1874-1925), який замінив на посту завідувача кафедрою професора К. Ванторека. А. Кюнель помер передчасно у віці 51 року, а тому для читання лекцій з курсу «Будівництво доріг» в 1925 році був запрошений начальник дорожнього відділу окружної дирекції громадських робіт Еміль БРАТКО (1878-1944), випускник львівської політехнічної школи (1901 р.), який 19 років очолював кафедру.
Після його смерті (помер у Львові в 1944 р. в один рік з професором К. Вантореком) кафедру прийняв у післявоєнний період референт дирекції державних залізниць Тадей Карлович ШУБЕРТ (1899-1972 р.), який керував нею 28 років.
Перший післявоєнний завідувач кафедри автомобільних доріг інженерно-будівельного факультету Львівського політехнічного інституту (з 1944 р.) був Т. Шуберт перший в Інституті кандидат технічних наук і доцент за спеціальністю «Будівництво автомобільних доріг». Свою дисертацію «Укріплення узбіч автомобільних доріг» він захистив у Московському автомобільно-дорожньому інституті. Помер Т. Шуберт 28 квітня 1972 року у віці 73 років у Львові, похований на Личаківському кладовищі недалеко від могили першого завідувача кафедрою професора К. Скібінського.
Після Т. Шуберта кафедру очолив випускник Львівського політехнічного інституту інженер шляхів сполучення Віктор Іванович АСТАФ'ЄВ (1923-1992). З відзнакою закінчивши інститут, він шість років за направленням працював у різних будівельних організаціях, у тому числі й на Далекому Сході. Повернувшись у 1956 році у Львів, він спочатку працював викладачем в автодорожньому технікумі, а згодом на кафедрі «Автодороги». В 1964 році В. І. Астаф'єв успішно захистив у Московському автомобільно-дорожньому інституті кандидатську дисертацію на тему: «Розрахунок цементобетонних покриттів автомобільних доріг з урахуванням впливу схем прикладання розрахункового навантаження і перерозподілу зусиль в бетоні» (науковий керівник Т. К. Шуберт) і отримав в 1965 році звання доцента. З 1 липня 1971 року працював завідувачем кафедри «Автомобільні шляхи», кілька разів переобирався на цю посаду, був заступником декана інженерно-будівельного факультету. Помер 26 лютого 1992 року у Львові, похований на Янівському кладовищі.
У 1982 році кафедру прийняв її випускник, доцент Броніслав Іванович УСОВ. Після закінчення ЛПІ (1960 р.) він працював на об'єктах дорожнього будівництва в Ростовській та Львівській областях. В 1966-67 роках знаходився на науковому стажуванні в Парижі в першій в Європі школі мостів та доріг, де під керівництвом відомого професора Дантью виконав і в 1968 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Дослідження несучої здатності бетонних плит на різних основах». В 1968-69 роках Б. І. Усов - професор Гвінейського політехнічного інституту (Конакрі), в 1972-75 роках - професор, завідувач кафедрою, декан Вищої інженерної школи Туніса, у 1975-1992 роках - декан інженерно-будівельного факультету Львівського політехнічного інституту. Б. І. Усов - автор понад 100 публікацій, член-кореспондент Академії будівництва України. Б. І. Усов помер 16 червня 2004 р., похований на Личаківському кладовищі.
17 квітня 1998 року кафедру очолив Роман Якович ЛІВША, випускник інженерно-будівельного факультету ЛПІ (1967 р.). Після закінчення вузу він працював у Стрийському ДЕУ № 891, а з 1971 р. - на кафедрі «Автомобільні шляхи». В 1984 році Р.Я. Лівша захистив у Всесоюзному заочному інженерно-будівельному інституті (Москва) кандидатську дисертацію на тему: «Напружено-деформований стан керамзитобетону і керамзитозалізобетону в умовах температурно-вологісних впливів довкілля». Р.Я. Лівша - відомий фахівець у галузі прогнозування власних деформацій цементних бетонів і забезпечення поздовжньої стійкості цементобетонних покриттів.
З 05. 2007р. по 06. 2011р. кафедру очолював Мирослав Андрійович САНИЦЬКИЙ - доктор техн. наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Академії будівництва України, відмінник освіти України. М.А. Саницький відомий в Україні і поза її межами фахівець у галузі будівельного матеріалознавства, хімії та технології цементів і бетонів. Має значний науковий доробок, є автором понад 450 праць, зокрема 13 монографій і навчальних посібників. Його роботи вміщено в наукометричні бази даних: 20 – у Scopus та 8 у Web of Science, отримано 36 патентів й авторських свідоцтв, 5 ліцензійних угод.
19.08.2011 р. кафедру «Автомобільні шляхи» очолив професор Сергій Йосифович СОЛОДКИЙ, випускник кафедри з відзнакою 1980 року. Після закінчення інституту був запрошений на посаду асистента кафедри. У 1986-89 роках навчався в аспірантурі Київського інженерно-будівельного інституту і у 1991 р. захистив кандидатську дисертацію, а у 2009 р. після закінчення докторантури - дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук на тему «Наукові засади підвищення тріщиностійкості дорожнього цементного бетону». С.Й. Солодкий - автор понад 160 друкованих праць, монографії «Тріщиностійкість бетонів на модифікованих цементах», 6 навчальних посібників за тематикою проектування, будівництва та ремонту автомобільних доріг, відомий фахівець в галузі механіки руйнування цементного бетону. В сфері наукових інтересів: інноваційні матеріали та технології в галузі будівництва та ремонту автодоріг.
У січні 2016 року після реорганізації структури ІБІС була створена кафедра «Автомобільні дороги та мости», яку очолив С. Й. Солодкий. На кафедрі гармонічно об'єдналися два напрямки підготовки студентів: «Автомобільні дороги та аеродроми» і «Мости і транспортні тунелі», які збагачують та взаємодоповнюють один одного.
27 березня 2021 передчасно відійшов у вічність Солодкий С. Й. Результати його досліджень у сфері дорожніх матеріалів стали значним внеском у скарбницю досягнень українських вчених будівельників. Великої поваги і вдячності заслуговує його невтомна праця як завідувача кафедри, що проводив структурно-організаційні перетворення, формував пріоритетні напрямки наукових досліджень, зміцнював матеріально-технічну базу та кадровий потенціал. Під керівництвом Солодкого С.Й. кафедрі вдалося увійти в 25 найкращих кафедр згідно з загально університетським рейтингом. Крім того, науково-дослідницька діяльність на кафедрі отримала нове дихання, що підтверджено значними обсягами госпдоговірних робіт виконаних в лабораторіях при кафедрі. Солодкому С.Й. вдалося утвердити кафедральний колектив із досвідчених викладачів, дослідників та молодих науковців, завдяки цьому на кафедрі ведеться активна науково-навчальна та організаційно-методична робота.
19.04. 2021 кафедру очолила Христина Степанівна СОБОЛЬ — доктор технічних наук, професор, відмінник освіти України, академік Академії будівництва, відомий фахівець в галузі дослідження цементних в’яжучих. Христина Степанівна працює в політехніці більше 50 років, за цей час займала посади завідувача кафедри та декана магістратури в інституті будівництва та інженерних систем. В 2006 році Соболь Х.С. захистила докторську дисертацію на тему: Модифіковані композиційні цементи з додатками поліфункціональної дії. Соболь Х.С. є співавтором більше 200 наукових праць, 3 патентів та 8 авторських свідоцтв, 15 методичних вказівок, двох монографій і двох навчальних посібників. Галуззю наукових інтересів завідувача кафедри є: фізико-хімічні дослідження ефективних цементних композицій з органо-мінеральними добавками для дорожнього будівництва. Під її керівництвом захищено 5 кандидатських дисертацій.
З 60-х років минулого сторіччя викладачами кафедри автомобільних доріг та мостів захищено понад 20 кандидатських дисертацій: Т.К. Шуберт, В.І. Астаф'єв, З.А. Крицук, Б.І.Усов, М.І.Ращинський, К.М.Гурей, Ю.І.Орловський, Р.Я.Лівша, І.Ю.Думич, Л.П.Горський, М.І.Мовчан, О.М.Львов, Г.М.Гук, І.В.Коник, І.Г.Романський, С.Й.Солодкий, В.І.Хоржевський, Г.Г.Бігун, Ю.М.Собко, М.М.Жук, Р.М.Русин, Ю.Л.Новицький, В.С. Терлига, Ю.В. Сідун, О.Я. Гримак, О.М. Гуняк, Ю.В.Турба та інші, а також 6 докторських - Гнідець Б.Г. (1989 р.) Ю.І. Орловський (1992 р.), Кваша В.Г. (2002 р.). Соболь Х.С. (2006 р.) С.Й. Солодкий (2009 р.), І.В. Мельник (2021 р.) і Я.З. Бліхарський (2021 р.).
Викладачі кафедри займалися підготовкою кваліфікованих кадрів не лише для України. Так, доцент К.М. Гурей працював у Гвінеї, доцент Б.І.Усов - у Тунісі. Ю.І.Орловський був професором Вармінсько-Мазурського університету (Ольштин, Польща). Під керівництвом проф. С. Й. Солодкого громадянином Сирії Альзабом А.Х. і громадянином Йорданії Р.А. Аларджаном захищено кандидатські дисертації.
Сьогодні кафедра продовжує займати високий рейтинг серед структурних підрозділів Університету та проводить активну наукову-дослідницьку, грантову діяльність, також підтримує тісний зв'язок з виробництвом.