Постійний розвиток та вдосконалення – ось запорука того, що кафедра хімічної технології переробки нафти та газу вже не перший рік здобуває лідируючі місця в рейтингу успішності. Більш докладно про здобутки розповів завідувач кафедри: доктор хімічних наук професор Братичак Михайло Миколайович, доповнював розповідь заступник завідувача кафедри доктор технічних наук професор Гринишин Олег Богданович.
– Вашу кафедру назвали найкращою в університеті, як вам удалося досягти таких результатів?
– Ми останні 5 років тримаємося в п’ятірці лідерів серед кафедр університету, завдячуючи професіоналізму наших викладачів та працьовитості студентів. Нас так високо відзначають не тільки в Політехніці, а й у світі – в QS Word University Rankings by Subject 2021 ми з тими, хто розташований у групі на 101–150 місцях серед спеціальностей. Це наслідок того, що наші науковці справді працюють, і тому нас знають різні міжнародні підприємства та іноземні науковці. Свого часу, коли мені доводилося відвідати Сполучені Штати Америки візит-професором, я побачив, що про нашу кафедру, нашу спеціальність знають. Також ми впродовж 15-ти років випускаємо англійськомовний журнал «Chemistry and Chemical Technology», він виходить 4 рази в рік, щоквартально, і є наразі тим єдиним хімічним журналом в Україні, який входить до міжнародних наукометричних баз даних Scopus та Web of Science. Наші викладачі в ньому публікуються і відповідно мають високий індекс Хірша, який відображає наукову продуктивність та впливовість дослідження. Бажання публікуватися в ньому виявляють багато науковців, навіть із різних країн світу, доводиться відхиляти 80% рукописів, які надходять. Ми започаткували міжнародну науково-практичну конференцію «Поступ в нафтогазопереробній і нафтохімічній промисловості». Минулого року в травні мала бути ювілейна 10-та конференція, до якої ми довго готувалися, запросили велику кількість іноземних гостей, але через пандемію нам довелося провести її онлайн. Та це дало змогу розширити зв’язки й залучити до участі більшу кількість науковців із різних країн, навіть нині під час спілкування вони зі задоволенням згадують цей захід. Такі заходи також допомагають налагодити міжнародні зв’язки, особливо важливо, що молодь і наші студенти комунікують зі своїми іноземними колегами. Це дає не тільки знання фаху, іноземних мов, а й важливі контакти, які пригодяться в майбутньому. Провадимо зазначену конференцію кожних 2 роки, готові організувати цей захід і в 2022 році, а в 2024 вона збігатиметься зі 100-річчям існування кафедри.
Від розпаду СРСР і до сьогоднішнього дня ми видали велику кількість своїх підручників, посібників, монографій та довідників, опубліковано більше 2500 статей та отримано більше двохсот авторських свідоцтв та патентів. Мені доводилося зустрічатися зі завідувачами схожих до нашої кафедр із інших університетів України й багато з них використовують наші напрацювання в навчальній програмі.
– Над якими проєктами зараз працює колектив кафедри?
– Головними науковими напрямками діяльності нашої кафедри є розроблення теоретичного підґрунтя для отримання високооктанових компонентів моторних палив та допоміжних матеріалів нафтової та газової сировини, таких як смоли, поверхнево активні речовини. Також , уже другий рік поспіль, наша кафедра бере участь у проєкті з підтримки провідних учених та молодих науковців. Університет подав п’ять таких проєктів, три з яких належать нашій кафедрі. Я сам курував один із проєктів, він стосується методів одержання модифікованих бітумних матеріалів, розрахований на 2 роки, ця робота триває й нині. Кожного року наші викладачі також беруть участь у конкурсі «До вершин з Рошен», кожного семестру мінімум 2 з них посідають призові місця.
– Також кафедра задіяна у великій кількості державних проєктів із відомими нафтопереробними підприємствами України – із ПАТ «Укртранснафта», «УкрГазВидобування», ТОВ «Карпатнафтохім». Під керівництвом професора Топільницького викладачі кафедри розв’язують нагальні потреби цих підприємств. Минулого року сума, на яку уклались державні договори, становила 500 тисяч гривень, та щороку ця цифра росте. Уже цього року провадилися тендери, які вже традиційно виграють наші вчені, тому плануємо укласти більшу, порівняно з минулим роком, кількість договорів. Та якби нафтопереробна галузь працювала з такими ресурсами та потужностями, як років 15 тому, договорів звичайно було б у 3–4 рази більше, – додав заступник завідувача кафедри Олег Богданович Гринишин.
– При таких академічних здобутках, чи користується кафедра, зокрема спеціальність «Хімічні технології та інженерія» популярністю в абітурієнтів?
– Українські студенти, крім економіки і комп’ютерних наук, не хочуть більше нічого вивчати, але це проблема, яка притаманна не тільки нашій країні. Мені доводилося читати лекції у Ґданській політехніці, Варшавській політехніці, я побував у Північно-Техаському університеті, у Франції і там така ж проблема – інженерні спеціальності не цікаві абітурієнтам. У польських університетах закривають відповідні спеціальності, через брак охочих навчатися. У нас ситуація ще більш-менш нормальна, якось ми набираємо потрібну кількість студентів, заохочуємо їх. Багато хто вважає, що Інститут нафти і газу в Івано-Франківську є базовим ЗВО з підготовки фахівців нафтопереробної галузі в Україні. Так, вони там займаються видобуванням, економікою і великою кількістю дотичних до нафтопереробки галузей, та в них немає саме нафтопереробки. Це досить складний процес, який передбачає підготовку не тільки на одній кафедрі. Свого часу весь факультет нафтопереробки Політехніки перевели до Івано-Франківська, бо, власне, поклади є ближче до Карпат. Залишилася тільки наша кафедра, бо, на нашу думку, щоб підготувати хорошого фахівця з нафтопереробки потрібна органічна, аналітична, фізична та інші напрями хімії, та не можна було перевести всі кафедри і ми вирішили залишитися у Львівській політехніці. Але Інститут нафти і газу використовує наші книги та навчальні матеріали і пробує комплексно готувати фахівців із нафтопереробної галузі.
– Які перспективи навчання на вашій кафедрі для студентів?
– Основною перевагою є велика кількість міжнародних контактів. Наші викладачі відвідують із робочими поїздками весь світ, а студенти часто використовують програми, зокрема ERASMUS і PROM. 5 моїх аспірантів, які захистили кандидатську дисертацію протягом останніх років, нині працюють за кордоном, і абсолютно всі наші випускники мають можливість працювати за кордоном на новітньому устаткуванні, добре заробляти. Це пов’язано з тим, що в ході навчання вони відвідували Сполучені Штати Америки, вчилися в польських університетах і загалом відчули як це працювати на хорошому обладнанні, в умовах, де все створено для наукової діяльності. Без досліджень на сучасних приладах, які є в закордонних ЗВО, нам важко було б провадити свої дослідження й публікувати матеріали в рейтингових виданнях. На кафедрі ми завжди базували навчання студентів на 3-ох китах – ґрунтовне знання фаху, англійська мова, і знання комп’ютера. На мою думку, якщо студент все це знатиме, то він завжди зможе себе позитивно зарекомендувати й знайти роботу. І так виникла ідея захищати наукові роботи англійською, але до цього ми готуємо студентів та аспірантів із моменту приходу на кафедру. Власне, через це наші фахівці стали цікаві закордонним компаніям і багато випускників нині працюють за кордоном, навіть у Штатах.
– Часто до нас приходять запити з підприємств інших країн, щоб підтвердити дипломи наших випускників. Крім студентів ми готували й кандидатів наук, усі вони обіймають високі посади в себе на Батьківщині. Як показала практика – в іноземців отримати наш диплом було великим досягненням, адже він високо цінується в світі. За часи Незалежності в нас були великі групи з Конго і В’єтнаму. В’єтнамці вже на постійній основі вчаться в нас від 1998 року, й усі вони повернулися на Батьківщину й обіймають там керівні посади – заступники і директори інститутів, начальники промислових відділів В’єтнамського інституту нафти, начальники підприємств та установ і так далі. І вони мене запросили до себе, й у 2018 році я літав в Хошимін, відвідав місця, де працюють наші випускники, – додав заступник завідувача кафедри Олег Богданович Гринишин.
– Як кафедра долучається до соціально-культурного життя Політехніки?
– Так, на кафедрі нуртує активне соціально-культурне життя. До прикладу, на Шевченківські вечори декілька років тому ми зробили ролики за мотивами жіночих образів творчості Шевченка. Студенти й викладачі дуже серйозно до цього поставилися – взяли в театрі реквізит, камеру і дуже гарно це змонтували, що я жартував – «ви хіміки чи режисери?». Також наш колектив ставив п’єсу «Назар Стодоля», в якій встигли зіграти чи не всі викладачі кафедри, навіть я колись грав сотника в цій постановці, ми нестандартно підійшли до трактування, бо розглянули її як комедію, а не трагедію. Часто беремо участь у таких заходах, особливо патріотичних , і якщо беремося, то викладаємося повністю. Також на Маланки у нас є традиційні заходи. У нашому інституті є багато жінок і, звичайно, кожна господиня має свої рецепти й на це свято кожна готує вареники, ну а чоловіки ходять і їх куштують. На Новий рік у нас завжди є традиційне святкування на кафедрі, і взагалі ми підтримуємо українські традиції. Та останні 2 роки через пандемію довелося скоротити такі заходи, щоб не захворіти.
