У стінах Львівської політехніки завершився цикл науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують», що їх зініціювала катедра української мови Національного університету «Львівська політехніка» за співпраці з відділом української мови Інституту українознавства Національної академії наук України (Львів, Україна).
20 березня 2024 року в першому навчальному корпусі студенти-лінгвісти мали можливість зустрітися зі старшим науковим співробітником відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Ольгою Заневич, яка виголосила відкриту лекцію про важливість граматики, її вплив на розвиток та функціювання української мови як визначального чинника. Студентській авдиторії було репрезентовано фундаментальні в історії українського мовознавства Граматики, які перевернули весь славістичний світ. Йдеться тут про «Граматыку словенскую» (1643, 1645) Івана Ужевича, а також «Руску граматику» (1893) й академічну німецькомовну граматику 1913 року С. Смаль-Стоцького та Ф. Ґартнера.
Варто зазначити, що скрупульозно зібраний закордоном матеріал (у межах міжнародного стажування доповідачки у Франції в Дослідницькому центрі Eur’ORBEM (CNRS-Sorbonne Université)) про латинськомовну першу граматику української мови «Граматыку словенскую» (1643) І. Ужевича – «книгу, досі не бачену на батьківщині» – у стінах Львівської політехніки апробовано вперше. Адже оригінал рукопису зберігається в Національній бібліотеці Франції в м. Парижі та в Україні відомий був лише як опубліковане факсимільне видання 1970 року (результат плідної співпраці І. Білодіда та Є. Кудрицького із французькими мовознавцями-славістами А. Мазоном та М. Шеррер).
Ользі Заневич вдалося першій серед українських лінгвістів тримати в руках оригінал манускрипту «Граматыки» 1643 року, що стало непересічною подією в українському мовознавстві. Це уможливило конкретизувати певні неточності щодо самої пам’ятки (зокрема її бібліотечну назву, номер і місце зберігання) та проаналізувати досі невідомі факти, пов’язані із граматиками І. Ужевича 1643 та 1645 років, а також спробувати заповнити лакуни щодо постаті самого автора.
Далі лекторка презентувала «Руску граматику» (1893) С. Смаль-Стоцького та Ф. Ґартнера – першу граматику, писану фонетичним правописом, яка стала революційною працею в історії українського мовознавства та на яку опиралися майже всі автори наступних граматик, оскільки в ній утверджувався західноукраїнський варіант літературної мови, при цьому наближаючись до норм Центральної України. Академічна німецькомовна граматика 1913 року, зокрема її висновкова частина, стала епохальною в славістичному світі та викликала резонансну дискусію на поч. ХХ ст.: С. Смаль-Стоцький та Ф. Ґартнер на основі глибокого лінгвістичного аналізу на тлі обширної кількости мовного матеріалу утверджували українську мову як рівноцінну «посестру усіх словʼянських мов», прагнули відокремити руську (себто українську) мову від великоруської (себто російської), свідомо вилучивши з назви термін «малоруська мова».
Лекція Ольги Заневич наштовхувала слухачів на різноаспектні роздуми щодо утвердження української мови на лінгвістичній мапі Європи ХVII–XX сторіч, змотивувала майбутніх філологів-політехніків до вивчення й інших слов’янських, й романо-германських мов з компаративістською метою і спонукала до власних майбутніх наукових пошуків у царині граматики.
Алевтина Демчук зізналася: «Лекція дуже сподобалася, дізналася багато нового про історію граматики нашої мови і особливо цікаво було послухати про різні видання граматик української мови та їхніх авторів».
Катерина Лепеха згадує: «Ця лекція була доволі цікавою, особливо мені запам’яталась розповідь про Національну бібліотеку Франції, яка вражає своїми розмірами, красою та кількістю рідкісних стародруків, що там зберігаються».
Марта Скалій та Олеся Яцик одностайно погоджуються, що «ця лекція мала на меті ознайомити нас ближче із знаковими граматиками та персоналією Івана Ужевича. Оскільки я вперше тут почула про нього, тому намагалася максимально все запам’ятати, адже вдалося відкрити для себе нову особу в історії української мови та граматики. Насправді, те, що Іван Ужевич досі є не настільки добре досліджений, як хотілося б, мотивує мене більше цікавитись ним у майбутньому. Було науково пізнавально. Також я довідалася детальніше про вже відомого мені С. Смаль-Стоцького».
Олександр Салюк не приховує, що «попри те, що лекція була довгою, вона не була нудною. Для себе я дізнався багато нового про граматики».
Ірина і Семена Яцик пригадують, що «було доволі багато цікавої інформації, тому слухали пані Ольгу Заневич із задоволенням. Лекторка цікаво пояснює і розповідає складну інформацію так, що вона здається простою. Дуже сподобалися подані ілюстративні матеріали в презентації, а після лекції аж захотілося поїхати в Бібліотеку Рішельє».
Марта Сковрон пише: «Найкраще запам’яталася частина про граматику Степана Смаль-Стоцького. В історію української мовознавчої науки він увійшов насамперед як автор першої української («руської») граматики на західноукраїнських теренах. Ця граматика посідає особливе місце в історії викристалізовування українського правопису, оскільки саме в ній утвердили принцип фонетичного правопису. Граматика докладно висвітлювала особливості звукової системи мови, брала до уваги історичні зміни, «змальовувала живий образ української мови у сфері звуків». Це мене вразило найбільше. Після цієї лекції залишилося бажання докладніше дослідити цю тему. Дуже дякую за цікавий досвід!»
Тетяна Кравчук : «Граматики XVII–XX століть – це справжнє відкриття для кожного українця, що заохочує досліджувати еволюцію української мови та її історію. Це цілюще джерело, що стало основою формування нашої мови. Була вражена, коли дізналася, що саме завдяки C. Смаль-Стоцькому ми маємо створені лексеми на позначення частини мови, якими досі послуговуємося. Безумовно зацікавила постать Івана Ужевича і його виняткова праця «Граматика словенская», було порівняно оригінал й відфотографований варіант. Важко усвідомити усю велич цієї граматики: різні шрифти, ілюстрації, золоті розписи, зрозуміла проста мова і все це було зроблено самотужки. Слухаючи лекцію, переконалася, що це була людина, яка досконало володіла латинською мовою і прагнула, щоб увесь світ пізнав українську мову. Фундаментальні граматики є дуже актуальними для вивчення, адже вони відмежовують українську мову від російської та знищують поняття «малоросійської мови». Саме ці знакові моменти я запам’ятала найбільше. Сподіваюся в майбутньому Національна бібліотека в Парижі, де зберігається ця надважлива праця, стане дороговказом для подальших досліджень та пізнання усіх аспектів мовознавства».
Нагадуємо, що це була остання із чотирьох запланованих зустрічей із циклу науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують», які проведено упродовж березня на базі двох науково-освітніх установ Львова. Хочемо подякувати всім викладачам катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» та науковцям відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, хто долучився до організації та проведення надважливих та актуальних для студентів мовознавчих вишколів.
