20 листопада в Актовій залі головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» відбулися Дні Латвії, приурочені до Дня Незалежності Латвійської Республіки та 20-річчя діяльності Почесного консульства Латвії у Львові.
Захід розпочався з хвилини мовчання, щоб вшанувати всіх загиблих унаслідок російської агресії.
Урочисте відкриття та слова вдячності
Першим виступив проректор Львівської політехніки Олег Карий. Він наголосив на важливості співпраці:
— Ми сподіваємося, що нам вдасться на хорошому рівні відродити ту традицію, яка в нас колись була, — проводити Дні Латвії у Львівській політехніці. Насправді це ще один крок до нашої перемоги — принаймні моральної. Ми, незважаючи на всі труднощі, не здаємося, і ми пам’ятаємо про тих друзів, які щиро й віддано нас підтримують усіма засобами, які мають.
Сподіваюся, що сьогоднішні різні заходи, які відбуваються і вже відбулися в межах Днів Латвії у Львівській політехніці, дадуть змогу далі розвивати співпрацю між нашими країнами.
Дипломатка, голова представництва Invest in Latvia Агентства інвестицій та розвитку Латвії в Україні Галина Буковська розпочала свій виступ українською мовою:
— Добрий день, я вас усіх вітаю! Для мене велика честь стояти в цьому університеті — одному з найбільших і найстаріших в Україні. Я скажу кілька слів українською, але, вибачте, потім уже говоритиму англійською — моя українська ще не така добра, щоб я могла так гарно сказати, як попередні оратори. Дякую вам за те, що ви організовуєте Дні Латвії в Україні. Це для нас дуже важливо. Україна — це та країна, яка дає нам надію на те, що демократичні цінності мають жити і що в нас є майбутнє.
Галина Буковська також згадала про багаторічну допомогу, яку надає Латвія:
— Ми були з Україною до 2014 року, ми були з Україною після 2014 року, і ми тим більше з Україною після початку повномасштабного вторгнення. Ми будемо завжди з Україною до кінця. Для нас дуже важливо, щоб Україна залишилася незалежною країною.
Латвія послідовно підтримує Україну й залишається серед лідерів світу за обсягами допомоги у відсотках до власного ВВП. Вона надає Україні все необхідне: від військового обладнання та гуманітарних вантажів до експертних знань і постійної моральної підтримки.
Заступник голови ЛОВА Іван Собко наголосив на добрих відносинах між нашими країнами, які тривають від часів здобуття незалежності:
— Ми маємо дуже дружні, теплі й справжні стосунки з цією країною, яка підставляла плече як справжній друг не лише під час повномасштабного вторгнення, а й від самого становлення України — з 1991 року.
Ми дякуємо за допомогу, яку надали нашим захисникам і захисницям, а також за гуманітарну підтримку для наших медичних і соціальних закладів. Європа й сьогодні залишається нашою опорою, а країни Балтії — світлом у темряві, що насувається з боку агресора. Ми дякуємо Збройним силам України, які дають нам можливість говорити українською, ходити до української церкви, носити вишиванку та вірити у світле майбутнє — у те, що наші діти та ми зможемо втримати нашу державу і що вона посяде належне їй місце на мапі Європи, в її серці.
Виконувач обов’язків керуючого справами, начальник юридичного відділу Львівської обласної ради Ярослав Гасяк навів конкретні приклади допомоги, яку Латвія надає Україні:
— Для прикладу: лише за останні три роки Латвія передала понад шість тисяч транспортних засобів. Щодня вони прибувають конвоями, і є волонтери, які впродовж цих років двічі на місяць долають величезний шлях, везучи по 20–30 автомобілів. Це щоденна праця, яку вони роблять.
А представник МЗС України Андрій Грушко подякував латвійському народу:
— Хочеться привітати Латвію з Днем Незалежності й подякувати їй за той приклад, який вона разом з іншими балтійськими країнами подала колишнім республікам Радянського Союзу, показавши шлях до виборення свободи та незалежності наприкінці 80-х — на початку 90-х років.
Хочу низько вклонитися латвійському народові за допомогу, яку він надавав Україні ще до повномасштабного вторгнення і особливо — з перших його днів. Це і військова, і гуманітарна підтримка, обсяги якої справді надзвичайно великі. Бажаю, щоб Латвія та Україна й надалі зберігали таку ж тісну і змістовну співпрацю. Ще раз щиро дякую Латвії за те, що вона з нами в цей складний період.
Коротко про історію Латвії
У виступах неодноразово проводили історичну паралель між шляхами України та Латвії. Латвія, яка проголосила свою незалежність у 1918 році й створила демократичну державу зі свободою слова та рівними можливостями для людей різних національностей, у 1940 році втратила її через окупацію та насильне приєднання до СРСР. Попри тривалі окупації, радянські репресії та депортації, країна зуміла зберегти власну мову й культуру. У 1989 році латвійці разом із литовцями та естонцями утворили Балтійський шлях — живий ланцюг завдовжки 600 кілометрів, що став символом мирної боротьби за свободу. Після відновлення незалежності в 1991 році Латвія обрала шлях демократії, вступила до ЄС і НАТО й сьогодні активно підтримує Україну.
BUP, Ризький технічний університет і нові студії латвійської мови
У межах заходу відбулася презентація The Baltic University Programme (BUP) — мережі, що об’єднує понад 110 університетів із 12 країн Балтійського регіону та пропонує студентам і викладачам стажування, курси, наукові проєкти й міжнародні школи.
Для аудиторії також провели онлайн-презентацію Ризького технічного університету, представивши можливості навчання, академічну мобільність і перспективи співпраці з українськими студентами. Окремо варто відзначити відкриття студій латвійської мови та культури у Львівській політехніці, де студенти можуть дізнатися більше про культуру країни-партнера.
Фотовиставка «Шлях на Еверест»: історія Юріса Улманіса та його місії
Після офіційної частини в головному корпусі відкрили фотовиставку «Шлях на Еверест, який триває». Її автором є латвійський альпініст, волонтер, і письменник Юріс Альберт Улманіс. Він також є автором книжки «Коли війна стає особистою», в якій розповідає про досвід українців у боротьбі проти російських агресорів, про що знає особисто, а не з чужих слів.
Юріс Улманіс — давній друг України, який підтримує її ще з 2014 року, а після початку повномасштабного вторгнення 2022 року навіть намагався долучитися до інтернаціонального легіону. На виставці він представив світлини зі свого сходження у 2023 році на Еверест, де встановив прапори України та Латвії.
14 січня 2025 року Юріс здійснив ще одну експедицію — до Південного полюса, де символічно замінив російський прапор на український, за що був засуджений росією на 14 років. А вже навесні він пройшов пішки через північні області України, відвідав 15 військових шпиталів і підтримав військових та медиків у межах проєкту «Енергія для свободи». Пізніше Юріс подорожував США та Канадою, розповідаючи світові про російсько-українську війну. Він говорив про українських військових, а також про цивільних, яких фотографував на Сході. Особливо запам’яталася жінка, яка на своїх розстріляних воротах у місцях пробоїн намалювала квіти, створюючи символ пам’яті та надії.
