Нині ніхто не є повністю захищений від того, що у його комп’ютер, зламавши код, можуть проникнути й скористатися конфіденційною інформацією у корисливих цілях. Ця біда, коли за справу беруться несумлінні, особливо ворожі професіонали, може несподівано підстерегти будь-кого. Саме тому Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» має на меті захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства та держави загалом під час використання кіберпростору, своєчасно виявляти, запобігати і нейтралізувати реальні і потенційні загрози національній безпеці України.
Над проблемою захисту комп’ютерів від ворожих кібератак працюють найкращі мережеві інженери і програмісти світу, створюючи безпечні комп’ютерні системи і додатки. Ця робота є дуже складною і трудомісткою, до того ж не завжди оберігає від навмисного чи несанкціонованого вторгнення у роботу комп’ютера, яке завдає непоправну шкоду державі.
Загалом безпечна комп’ютерна інформаційна система мала б коректно і в повному обсязі реалізовувати цілі й наміри власника. Але наразі так не є, тож усі користувачі інтернету і соціальних мереж є в зоні ризику. Приємно, що люди, з якими довелося спілкуватися цього дня, знають, як уберегтися від комп’ютерних шахраїв: вони не читають вкладень електронних листів від ненадійних відправників, ігнорують невідомі повідомлення, зберігають резервну копію даних, не готові будь-кому повідомити свій пароль до комп’ютерної системи. І це тішить, адже береженого, як мовиться, і Бог береже.
Рената Ісайович, студентка другого курсу Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки:
Спілкуюся тільки з перевіреними людьми
В інтернеті спілкуюся тільки з людьми, яких добре знаю. У соціальних мережах (і тільки перевірених) контактую з однокурсниками, де ведемо мову лише про навчання. На моєму ноутбуці стоїть пін-код, у соціальних мережах – пароль. На деякі сайти заходжу дуже рідко, оминаю підозрілі. Про них можна дізнатися із самих соцмереж (на які сторінки не варто підписуватися, з якими людьми краще не знатися). Про це попереджають мене і друзі.
Юрій Демчук, аспірант другого року навчання Інституту хімії та хімічних технологій:
Пильним треба бути не лише в соціальних мережах
Найкраще – не спілкуватися ні з ким у соцмережах, не заходити в інтернет (усміхається). Але нині важко від того утриматися. Користуюся різними антивірусами, читаю в інтернеті тільки потрібну інформацію. Намагаюся не «лазити» по інших ресурсах, чужих ігнорую, бо маю вузьке коло людей, яким можу довіряти. Хоча казуси трапляються. Нещодавно до мене подзвонив «співробітник СБУ». Його цікавила моя банківська картка. Цей номер телефону загалом ніхто не знає, тому мені стало цікаво, звідки він про нього довідався. Після мого запитання на тому боці відразу поклали слухавку. Тому пильним треба бути не лише в соціальних мережах та інтернеті.
Вікторія Гороновська, студентка другого курсу Торговельно-економічного університету:
«Зайвої інформації про себе не даю»
Про інформаційну безпеку знаю загалом небагато. Однак, у соцмережах не даю зайвої інформації про себе, добре думаю, перш ніж щось писати. Користуюся ліцензованими програмами. На ноутбуці пароль не ставлю, а коли хтось із друзів бере його, то знаю, що нічого поганого від мого імені не напише і не зробить. Негативних ситуацій, слава Богу, не було.
Юлія Пущіль, спеціаліст першої категорії Інституту адміністрування та післядипломної освіти:
«Не переходжу межі дозволеного»
Дбаю, щоб ніхто чужий не зайшов у мій комп’ютер через якусь програму. На моєму комп’ютері стоїть антивірус, не відкриваю сумнівні листи, не заглядаю у різні «віконечка». У соцмережах не переглядаю посилання. Якось інтуїтивно не переходжу межі дозволеного: не беру участі в різних опитуваннях (хіба на спеціалізованих сайтах), не запрошую у «друзі» незнайомих людей.
