15 квітня у Львівській політехніці відбулися Діалоги з Надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні Романом Ващуком на тему «Україна – ключовий європейський партнер Канади», які організував і провів Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою.
Роман Ващук із 1987 року обіймав важливі посади у міністерстві закордонних справ Канади, працював Надзвичайним і Повноважним послом Сербії, Македонії, Чорногорії. Долучений до дипломатичної служби в Україні ще з 1994 року. Родина пана посла походить з Яворівського району Львівської області.
– Я гордий син Канади, але не менш гордий нащадок Яворівщини, звідки походять мої пращури. По материній лінії дід народжений у Яворові, відвідував гімназію, був в Українських Січових Стрільцях, брав участь в Листопадовому Чині в Яворові. Цей родинний зв’язок дає мені розуміння значення і вартості української державності, – сказав Роман Ващук.
Він зазначив, що в Канаді відвідував український дитячий садок, недільну школу, університетські курси українознавства. Попри те, пан посол припустив, що, можливо, українці самі себе до кінця не розуміють, відтак людям зі сторони тим важче збагнути усі таємниці української душі.
Коментуючи репліку, мовляв, багато українців переживають, чи не сміється з них світ, пан Посол сказав: «Журитися через те, що з України сміється світ не варто, – світ сам став настільки смішним, що не має права ні з кого сміятися». В теперішньому світі треба всім – громадянам і дипломатам – мати терпеливість і витримку. Використовуючи вислів Павла Тичини, – «нам своє робить».
Роман Ващук розповів, що відвідав у Львівській політехніці 14 квітня виставку «Імпульс» про Івана Левинського:
– Оглядаючи цю виставку, поставив собі запитання: чому ми ніколи про нього не вчили, чому мене навчали історії безконечних програшів і страждань українського народу, а люди, які були успішними, випадали з тієї історії. Вміння бачити позитив, оцінити конструктив – цього бракує українському світогляду. Це можна пояснити трагічною історією, що переживали українські землі в різні часи. В сьогоднішніх обставинах ця прогалина є проблемною і вона, очевидно, впливає на настрій населення, його виборчі наміри, створює вперте небажання бачити те, що реальне».
Відповідаючи на запитання про те, якби йому запропонували посаду в українському уряді так, скажімо, як запропонували Уляні Супрун, Наталії Яресько, – чи б погодився, Роман Ващук сказав:
– В Україні існує двояке ставлення до людей з діаспори, – з одного боку, є такий солов’їний елемент: ви такі наші, ви так комічно розмовляєте українською мовою. З іншого боку, – коли треба показати дію, то раптом це входить у конфлікт з українськими формальними і неформальними реаліями. Тоді ця людина стає іншою і її треба випхати і для цього мобілізується українське законодавство та інші засоби. Мені здається, що потрібно вибрати кращий спосіб взаємодії, щоб люди могли своє знання втілити без цього іншування. Можливо, інститут подвійного громадянства повинен бути, щоб не ставити людей перед вибором, який дуже складний.
Повний текст матеріалу – на сайті Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.
Фото: Микола Тис/ZIK
