Той, хто 28-го березня завітав після обіду до 101 аудиторії дев’ятого корпусу Львівської політехніки на зустріч із народним художником, викладачем ЛНАМу Василем Семенюком, відкрив для себе біографічні й творчі особливості Кобзаря.
Пора Шевченківських днів триває, тому студенти й викладачі продовжують слухати-говорити про Шевченка в різних форматах. Цього разу Шевченкіана опинилася в центрі уваги ІХХТ – Інститут запросив Василя Семенюка, митця, який вивчає і втілює образ Шевченка у живописний і графічний спосіб. Тож упродовж усієї лекції присутні могли переглядати слайд-шоу із власних робіт художника, які стосуються творчості Тараса Шевченка.
Зустріч розпочалася із пісенного виступу – студентка ІХХТ Марта Пиріг виконала твір на слова Кобзаря «Думи мої, думи мої…». Поетичний почин перейшов у розповідний – разом із Василем Семенюком присутні на лекції пройшли основні віхи життя Шевченка. Шевченко як художник, Шевченко як поет, Шевченко як надзвичайна, унікальна особистість – «усі бачили, що в Шевченка є надзвичайна енергія, широка душа, відкрита до світу, він надавався, щоб його любили». Шевченку, на думку Василя Семенюка, забракло часу стати геніальним художником – диплом живописця отримав лише за минулі успіхи – три срібні медалі, із серії «Мальовнича Україна» зробив лише шість офортів… Однак ми не знайдемо в історії людства факту, що поет став речником нації. Навіть через століття-два не збагнемо його феномену.
Підсумуванням зустрічі стали виступи студентів-першокурсників: вони продекламували кілька відомих віршів Шевченка, як-ось «Садок вишневий коло хати…» (Назар Дідух), уривок з «Причинної» – «Реве та стогне Дніпр широкий» (Дарія Макаренко) та «Сон», «Кавказ» (Христина Космина, Галина Харко).
Ідейна натхненниця організування зустрічі, член Ради «Просвіти» ІХХТ Лідія Гриценко згадала, що пан Василь був тридцять років тому в тій же аудиторії – розповідав про народні ремесла, своє дитинство й серію робіт про Василя Симоненка й Богдана-Ігоря Антонича. Цього разу імпульсом до зустрічі стала радіопередача про Тараса Шевченка за участю Василя Семенюка, на яку пані Лідія випадково натрапила в Ютубі.
Директор ІХХТ Володимир Скорохода після лекції висловив щире захоплення нею і її автором: «Багато речей про Шевченка відкрив для себе, низький уклін Вам!».
Тема Шевченка особливо близька Миколі Зубкову, упорядникові «Кобзаря» (без цензури). Тому він був присутній на лекції і доповнив сказане своїми ремарками – процитував окремі цензуровані місця в текстах Шевченка і пояснив, чому радянській владі вони муляли око.
Запис зустрічі її організатори планують оприлюднити в соцмережах – слово про Шевченка почують і ті, хто надає перевагу інформації офлайн.
