Уляна Яцишин п’ять років тому закінчила Інститут економіки і менеджменту. Сьогодні вона – головний державний інспектор відділу організації митного контролю Управління митного контролю Львівської митниці ДФСУ, а ще – співпрацює з альма-матер, зокрема періодично читає студентам відкриті лекції.
Вибирала фах через інтернет
– До Львівської політехніки я вступила 2007 року, навчалася на кафедрі менеджменту та міжнародного підприємництва. Чому обрала менеджмент? Я не мала друзів чи знайомих, які вчилися б на цій спеціальності. Обрала на підставі того, що прочитала про це в інтернеті, – розпочинає Уляна.
Коли закінчувала бакалаврат, то на кафедрі відкрилася нова спеціалізація – управління митною діяльністю. Вступила туди на магістерку. Дівчина розповідає, що була дуже успішною (із рейтингом понад 90 балів), активною студенткою: «Мене було всюди й багато», виконувала різні організаторські функції, була старостою групи, координувала багато проектів, писала статті…
– Чи не мали Ви наміру вступати до аспірантури, тобто обрати науку?
– Були такі думки. Добре пам’ятаю, як наприкінці п’ятого курсу я підійшла до заступниці керівника кафедри Ольги Мельник, і сказала, що хочу до аспірантури. Відповідь була: «Уляно, будь-хто, але не ви. Ви мусите досягнути іншого. До аспірантури встигнете і за 2–3 роки. Але тепер ідіть і домагайтеся свого». Вона говорила, що я дуже наполеглива й що покладає на мене великі надії. І я пішла шукати себе.
Ще коли була студенткою, мама часто запитувала доньку, ким буде після навчання. Відверто казала: «Не знаю», однак завжди мала відчуття, де зможе, а де не зможе працювати.
Із дипломом магістра виписувати накладні? Ні!
Ще під час навчання працювала на кількох роботах, здебільшого влітку, – у колекторській компанії, на заводі «Іскра» менеджером зовнішньоекономічної діяльності.
– Коли завершила навчання, то спершу пішла працювати менеджером торгово-логістичного відділу компанії ОЛДІМ. Моя робота полягала в тому, що я просто виписувала накладні. І не могла змиритися: як так? – я з дипломом магістра сиджу тут і виписую папірці? Знову почала думати про аспірантуру… Але дізналася про конкурс вакансій на Львівській митниці. Чому б не спробувати?
Однак відразу почали виникати контроверсійні думки: я і митниця? У цій галузі не мала ні знайомств, ні родичів. Але Ольга Григорівна наполягла подавати документи. На це мала лише один день. Тепер довелося їхати до Києва. Там серед кандидатів дівчина почувалася доволі комфортно, знала відповіді на всі тестові завдання, навіть іншим допомагала їх розв’язувати. І ось – оголошення результатів: усі ті, кому Уляна допомагала, пройшли, а вона – ні. Як??? Але за кілька днів оголошують ще один конкурс. Річ у тому, що тоді митницю реорганізовували й набирали багато нових працівників. Обов’язкові умови до кандидатів – відсутність родичів на митниці та непроживання в зонах митного контролю.
Й Уляна подалася на другий конкурс. Як каже, уже керувалася так званим спортивним інтересом. Підтримував тато, адже не переставав вірити в можливості своєї доньки. Цього разу пропонували п’ять вакантних посад, і дівчина на всі подала по пакету документів. Пробула в Києві три дні та з невизначеним результатом повернулася додому. Тим часом влаштувалася менеджером на кондитерській фабриці «Ярич». Попри те, що доїжджати було далеко, робота дівчину задовольняла… І ось одного дня, коли вона поверталася додому, Уляні зателефонували з митниці і привітали з перемогою у конкурсі. Вона так розчулилася, що вийшла з маршрутки не на своїй зупинці.
– Найбільше оцінювали знання митного кодексу, трохи перевіряли англійську. Якщо порівнювати цей другий конкурс із першим, то тепер я розслабилася, абстрагувалася, адже вже мала роботу, яка приносила задоволення, – розповідає Уляна.
Відтоді минуло п’ять років. Починала інспектором митного посту «Городок», після того був пункт пропуску «Краківець», сектор митного оформлення «Самбір». Відтак дівчину перевели до Львова у відділ персоналу, де організовувала конкурси вакансій:
– Це були дуже напружені дні. Уявіть – 30 вакансій і 260 кандидатів на них! Працювати доводилося до 2-ї ночі, а о 5-й ранку знову бути на роботі.
Останні три роки Уляна працює у відділі організації митного контролю – контролює діяльність митних брокерів, митні склади, склади тимчасового зберігання, гуманітарної допомоги. Додатково долучається до супроводу іноземних делегацій, організування конференцій.
– Щоб домагатися свого, треба бути наполегливим, упевненим у собі, іти до всього, що тобі цікаво. І не гнатися за непотрібним… – такі поради студентам від Уляни Яцишин.
– Якби зараз Вам трапилася цікава вакансія, то чи захотіли б змінити місце праці?
– А чому б не спробувати?
