10 грудня 2022 року в головному корпусі Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся обласний етап ХХІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Від Львівської політехніки у конкурсі взяли участь чотири студентки: Валентина Запорожець (КБ-16), Ірина Кімак (ТУ-21), Катерина Належита (КІ-211) та Уляна Младьонова (ПМ-22).
Учасниця обласного етапу, студентка Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології Львівської політехніки Катерина Належита розповіла про участь у конкурсі:
«Це було для мене великою честю представляти свій університет на такому важливому конкурсі. Попри те, що Львівська політехніка є вишем технічного спрямування, наші студенти завжди показують добрі знання з української мови, посідаючи високі підсумкові бали. У теперішній політичній ситуації конкурс імени П. Яцика набув інших символічних значень і сенсів.
Обласний етап конкурсу відбувався в авдиторії 311 головного корпусу ЛНУ (вул. Університетська, 1). Цікавим є те, що це найбільша авдиторія в цілому університеті, яка є «іменною». Мало хто знає, що у ній розміщене велике погруддя Т. Шевченка, і авдиторія належить філологічному факультетові. Оскільки це був обласний рівень конкурсу, то учасники були представниками різних кутків Львівської области. Усі вони були дуже серйозними і мало комунікабельними, як на мене. Можливо, це було пов’язано із рівнем конкурсу і загальнолюдською психологічною особливістю відокремлення.
Усе почалось із вступного слова організаторів, яке в основному складалося з наголошування на тому, яка українська мова важлива у творенні нашої нації. Після цього нам роздали завдання та почалось саме написання робіт. На все про все нам дали півтори години часу. Завдань було 15, вони були різної складности, але загалом неважкі. Я не бачу сенсу заглиблюватися у те, які теми зачіпляли ці завдання. Але було одне особливе завдання, де потрібно було від назв українських міст утворити назви його мешканців. Там було місто Ромни, і кумедним було те, що студентка, яка сиділа переді мною, написала, що там живуть РИМЛЯНИ. Я собі уявляю обличчя мешканців цього міста, якби вони дізнались, що їх так назвали. Зауважу, що творення назв мешканців певних населених пунктів є завжди складним завданням, та є, власне, індикатором розвитку мови, її «життєвости» та здатности до трансформації. Такого типу задання завжди трапляються на конкурсах чи перевірках. А оскільки населених пунктів в Україні є дуже багато, то варто порозмірковувати і вивчити методику добору похідних, бо це добрий спосіб саморозвитку та розваги.
Загалом, цей конкурс приніс мені багато позитивних емоцій, новий досвід, а також нову подругу. Усе це вселяє оптимізм і створює бажання брати участь в інтелектуальних конкурсах і надалі».
