Для ознайомлення студентів групи БД-4 (освітня програма «Міське будівництво та господарство») з історичною спадщиною, залучення молоді до волонтерської роботи й насамперед з метою збереження історико-архітектурних пам’яток нашого краю в рамках переддипломної практики кафедра будівельного виробництва Інституту будівництва та інженерних систем організувала навчально-дослідницький практикум на базі пам’ятки архітектури – замку XIV–XVII століття у селі Свірж Львівської області. Мета заходу – ознайомити студентів з методикою огляду й обстеження будівель, окремими прийомами консервації, санації та ремонту конструкцій і частин будівель. Практикум організували викладачі кафедри БВ доцент Олексій Петренко та Світлана Віхоть.
Об’єкт історичної спадщини підтримує загалом у задовільному технічному стані Спілка архітекторів України силами волонтерів, меценатів та ентузіастів, зокрема директора Володимира Мандзюка.
Обстеження та заходи з консервації проводили відповідно до вимог чинних нормативних документів, а також згідно з посібниками та методичними рекомендаціями, розробленими провідними викладачами кафедри будівельного виробництва.
Під час практикуму виконано огляд господарських споруд, розміщених у лівому крилі замку, і встановлено, що технічний стан основних несучих та огороджувальних конструкцій назагал задовільний. Встановлено фізичне зношення конструкцій та частин будівлі. Визначено температурно-вологісний стан приміщень, міцність цегляних і кам’яних мурувань молотком Шмідта, оцінено рівень заволоженості стінових мурувань. Виявлено тріщини у характерних зонах максимальних внутрішніх напружень. З використанням тепловізійної камери встановлено зони замокання від протікання та капілярного підсмоктування.
Під час розробки технології консервації мурувань визначили їхню міцність на окремих ділянках, а також виконали демонстраційне поверхневе оброблення захисними гідрофобізуючими засобами на основі кремнійорганічних сполук.
Визначення засоленості мурувань не проводили. Тому стінові мурування обробляли фрагментарно, оскільки поверхнева гідрофобізація поверхні сильно засоленого мурування сприяє кристалізації солей у масиві й може призвести до прискореного руйнування історичної будівлі. Під час оброблення контролювали витрату засобу, міцність молотком Шмідта та водопоглинання трубкою Карстена.
Для консервації дерев’яних елементів застосовано декоративно-захисні засоби на основі натуральної лляної олії (для дверей) та на основі синтетичних кремнійорганічних сполук (для стовбців галереї фільварку). Під час консервації контролювали вологість, водопоглинання та твердість поверхні деревини, а також в’язкість, витрату і швидкість висихання робочого розчину засобу.
Тривалість отриманого ефекту визначатиметься під час проходження практикумів у 2026-му та наступних роках.
