Про це мріє третьокурсниця ІНЕМ Анастасія Кириленко, для якої однаково важливі музика й маркетинг. Що переможе – покаже час. Наразі ж дівчина успішно вчиться, бере участь в олімпіадах та конференціях, грає в оркестрах.
Лише б не економіка
У школі Настя мала різні зацікавлення та уподобання. Любила малювати, згодом захопилася музикою. Їй добре давалася і математика, і гуманітарні науки. А ось економіку не любила, тому казала: «Вступлю на що-небудь, тільки не на економіку». Однак часто трапляється, що те, чого найбільше уникаємо, певним чином і доволі вдало нас наздоганяє. Так було й у Насті. Вона довго вагалася, куди вступати, адже на той час серйозно займалася музикою.
– Батьки переконали мене, що краще обрати не музику, а якусь серйознішу професію. Мені сподобалася журналістика і маркетинг. Я вирішила, що маркетинг – доволі творча професія, тому пішла вступати на цю спеціальність.
Хотілося більше практики і творчості
– На початках, я ледве давала раду. Хоча отримувала четвірки і п’ятірки, але доводилося дуже багато докладати зусиль. З часом втягнулася, зрозуміла, як себе організувати, аби вчасно здавати роботи – і пішло легше. Без проблем складаю сесії на підвищену стипендію.
До того ж очікування були дещо інші: хотілося більше практичних занять, а в навчанні – багато творчості. Натомість у програмах усе-таки переважає теорія. Рятують різні тренінги, семінари, волонтерення на різних заходах.
Тепер Настя щораз більше утверджується у переконанні, що три роки тому зробила правильний вибір. Декілька місяців тому викладачі кафедри логістики запропонували третьокурсникам підготувати тези на студентську наукову конференцію. Настя вирішила: а чому б і ні? Й під науковим керуванням доцентки Наталії Косар узялася до роботи. Їй це сподобалося, тому коли Наталя Степанівна запропонувала написати наукову роботу, – теж охоче погодилася. За якийсь час поїхала до Одеси на олімпіаду з маркетингу, де перемогла, а після того – на студентську наукову конференцію до Тернополя (там здобула друге місце). Схоже, наука захопила студентку, бо відразу ж під куруванням викладачок кафедри Наталі Косар і Наталі Кузьо написала наукову статтю про формування системи захисту персональних даних на вітчизняних підприємствах, переклала її англійською та опублікувала у журналі «Маркетинг і цифрові технології», який видає Одеський національний політехнічний університет. І думає ще про одне дослідження.
– Чи легко далися такі здобутки – перемога в Одесі, призове місце у Тернополі?
– Олімпіадні завдання стосувалися спеціальності «маркетинг» за останні 2 роки, зокрема з маркетингу цінової політики, комунікаційного. Задачі такого типу ми виконували на практичних, але на олімпіаді вони були складніші. Також були тести, які, напевне, витягнули мене на перше місце. Перемога була несподіваною. Коли вивісили списки, я шукала себе знизу догори…
– А які враження від студентської наукової конференції?
– До фіналу потрапило 30 робіт зі 125, де треба було у формі презентації представити і захистити свою роботу. Моє дослідження стосувалося захисту персональних даних. І виявилося, що багато хто з журі не вважає цю тему актуальною. Мене це трохи образило, бо ця тема важлива, адже знаю багато прикладів незахищеності, де є витік даних, і це позначається на роботі підприємства, на довірі до нього. Можливо, журі зі мною не погоджувалося, бо я дослідила це питання більше з погляду захисту інформації, а не маркетингу… Зрештою, посіла друге місце.
Музика – це життя
Коли починаємо говорити про музику, очі моєї співрозмовниці загораються якось по-особливому. Видно, що це для Насті не просто захоплення, а значно більше. У 5 класі почала грати на фортепіано (хоча насправді мріяла про барабан), за два роки перейшла на валторну. Для цього їздила до музичної школи у другий кінець Львова. А коли дізналася, що у Політехніці є духовий оркестр, відразу подалася туди. Цей колектив – її друга сім’я. Також за потреби грає в симфонічному оркестрі й у духовому квінтеті. Бере участь в усіх можливих концертах. Разом зі сестрою-дизайнеркою розробила собі для виступів логотип футболки. Керівництво Народного дому пообіцяло профінансувати такі футболки для всього духового оркестру. А ще Настя малює у стилі дотворк, читає наукову фантастику. Бачить себе успішним маркетологом, навіть аналітиком, однак наголошує:
– За гру беруся охоче й отримую від неї задоволення. Це єдине, що мене годинами не втомлює. Музика – це життя. А зіграти перед великою, можливо, кількатисячною публікою, – мрія, яку хотіла б здійснити. Зіграти так, як грає мій улюблений оркестр музучилища – щоб глядача це зачепило до сліз.