Студенти Інституту механічної інженерії та транспорту (група НГ-11) зі старшим викладачем катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» Лілією Харчук відвідали Музей історії електрифікації Львівщини.
Музей було створено не лише для того, щоб зберегти найяскравіші історичні моменти, а й для того, щоб доступно й цікаво розповісти про електрику для її пересічних споживачів. Студенти дізналися багато цікавої інформації про довгий шлях від електрики як предмету розкоші до життєвої необхідности, а саме: про перший електричний трамвай, про перші локальні електричні станції, про першу міську електростанцію, про те, як освітлювали Львівський оперний театр, про вуличне освітлення та електрифікацію звичайних помешкань тощо.
Екскурс у минуле відбувся в кількох експозиційних залах. Колекцію Музею, яка налічує багато експонатів, збирали тривалий час. Експозиції презентують електричні винаходи та їхніх винахідників, окреслюють еволюцію електрики. Студенти на власні очі побачили котушку Тесли, автентично збережену лампу (лампу з таємницею), яку використовували в давнину для освітлення машинної зали львівської електростанції постійного струму, зразки трансформаторів, рубильників, запобіжників, лічильників, гасову лампу, старовинні світлини, фільм-фентезі з фотографій 1908 року, перші квитки в електричних трамваях, мали змогу перетворити механічну енергію в електричну, самотужки запустивши мінітрамвай.
Окрім інтерактивних експонатів, студенти мали змогу побачити карту Львівської області з 1894 до 1961 року, на якій можна візуально скласти загальну картину, як у різні періоди «розросталась» електромережа на Львівщині. Великий інтерес у відвідувачів Музею викликав унікальний ревізійний план Зигмунда Рудаковського 1908 року, на якому можна простежити прокладання кабельних ліній міста Львова.
Цікаві розповіді екскурсовода Андрія Бомчика спонукали студентів зовсім по-новому глянути на Львів, наприклад, подивитися на споруду Франкового університету як на місце, де вперше у Львові спалахнула електрична лампа, або на театр опери й балету як на будівлю, завдяки якій сусідні вулиці мали освітлення.
