Нещодавно студентка кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Львівської політехніки Анна Сірик взяла участь у ХХІ Східній зимовій школі у Варшавському університеті. У межах цього заходу дівчина представила свій реферат і презентацію на тему «Відбудова культурної спадщини після війни: європейський досвід та український контекст».
― Чому ви обрали для вступу саме Львівську політехніку?
— Я обрала Львівську політехніку з кількох ключових причин. По-перше, безперечно, це один із провідних університетів України, який має давню історію та заслужену репутацію. Його диплом цінується як в Україні, так і за її межами, що відкриває широкі перспективи після завершення навчання. По-друге, мене приваблює сучасний і прогресивний підхід до навчання, який впроваджено у Політехніці. Я знаю, що університет активно розвивається, оновлює навчальні програми, використовує новітні технології та методики викладання. Це дуже важливо для здобуття актуальних знань і навичок, які будуть затребувані на ринку праці. І, звичайно, я чула багато позитивних відгуків про викладацький склад. Професіоналізм і досвід викладачів Львівської політехніки загальновідомі. Можливість навчатись у фахівців своєї справи, які не лише передають теоретичні знання, а й діляться практичним досвідом, для мене є дуже цінною.
― Як можете охарактеризувати своє студентське життя? Що для вас було найважчим, а що, навпаки, найцікавішим за час навчання в університеті?
— Навчання за спеціальністю «музеєзнавство, пам’яткоохоронна діяльність та культурний туризм» у Львівській політехніці дуже захоплює. Ми регулярно відвідуємо такі львівські музеї, як Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького, Державний меморіальний музей Грушевського, Національну галерею мистецтв імені Б. Возницького, де вивчаємо експозиції та особливості їхньої роботи. Практика дає можливість брати участь у цікавих культурних подіях міста. Наприклад, я допомагала організовувати Різдвяну пошту, брала участь у Днях європейської спадщини, Lviv Wine Forum, проєкті «Чеські сни», Міжнародному форумі агломерації. Крім того, університет пропонує можливість стажування за кордоном, що є чудовою перспективою для розширення світогляду та набуття міжнародного досвіду.
― Які у вас враження від навчання на кафедрі ІМКС?
— Я дуже ціную викладачів нашої кафедри. Вони не просто передають нам знання, а надихають на особистий розвиток. Відчувається, що вони є справжніми фахівцями своєї справи, які щиро зацікавлені в тому, щоб студенти здобули якомога більше корисних знань і навичок. Коли ти навчаєшся в середовищі, де тебе підтримують і надихають, мотивація до навчання та участі в різноманітних проєктах зростає в рази. Ти відчуваєш, що твої зусилля цінують, і це спонукає тебе йти далі. Особливо мені подобається атмосфера, яка панує на кафедрі. Ми завжди можемо спокійно прийти, взяти цікаву книжку з кафедри, долучитися до обговорення важливих питань щодо розвитку кафедри або ж стати частиною цікавого проєкту. Це створює відчуття спільноти й залученості. І, що дуже важливо, нас, студентів, справді слухають. Наші поради та ідеї беруть до уваги, і це показує, що ми є не просто слухачами, а активними учасниками навчального процесу та розвитку кафедри. Така взаємодія з викладачами й адміністрацією надзвичайно цінна та мотивує нас до подальших досягнень.
― Нещодавно ви брали участь у ХХІ Східній зимовій школі у Варшавському університеті. Розкажіть докладніше про цей досвід.
— Так, я мала чудову можливість протягом двох тижнів навчатись у Варшавському університеті. Програма була дуже насичена: ми відвідували лекції та семінари, де я навіть представляла тези своєї дипломної роботи, що стало цінним досвідом обміну думками та отримання зворотного зв’язку. Особливо важливою для мене як майбутньої музеєзнавиці стала можливість активно відвідувати варшавські музеї. Це був унікальний шанс на власні очі побачити організацію їхньої роботи, підходи до експозицій, збереження фондів — усе те, що ми вивчаємо теоретично. Крім того, ми їздили на екскурсію до Любліна, який вразив мене своєю затишною атмосферою. Лектори були дуже цікаві, а ще я познайомилася з чудовими людьми з різних куточків Європи. Це був не лише академічний досвід, а й чудова можливість для культурного обміну та розширення горизонтів. Загалом ця поїздка до Варшавського університету залишила в мене дуже позитивні враження і стала важливою частиною мого навчання.
― Тема вашого реферату — «Відбудова культурної спадщини після війни: європейський досвід та український контекст» — надзвичайно актуальна. Що спонукало вас обрати саме цю тему для дослідження?
— Моя мотивація глибоко особиста: я родом з Чернігова і, на жаль, на власні очі бачила руйнування наших історичних пам’яток російськими військами. Це не просто втрата будівель, а навмисна спроба знищити нашу історію, культурну спадщину, нашу українську ідентичність. Саме тому я відчуваю гостру потребу в знаннях і навичках, які допоможуть захищати та зберігати наші культурні цінності. Я вірю, що, розуміючи методи збереження та реставрації, ми зможемо протистояти цим варварським діям і передати нашу багату історію майбутнім поколінням. Мене особливо надихає досвід міст, які пережили руйнування, але змогли відродитися, як-от Варшава чи Дрезден. Їхня історія є не лише прикладом неймовірної відбудови, а й джерелом надії для нас, українців. Я вірю, що, спираючись на цей досвід і опанувавши належні знання, я зможу зробити свій внесок у відновлення українських пам’яток, що постраждали внаслідок російської агресії. Йдеться не просто про відновлення будівель, а про збереження нашої пам’яті, нашої ідентичності й нашої віри у майбутнє.
― Які практичні навички та знання ви здобули під час ХХІ Східної зимової школи і як плануєте застосувати їх у своїй подальшій діяльності?
— По-перше, ця поїздка до Варшавського університету стала чудовою можливістю для практикування англійської та польської мов, що є для мене дуже важливим, особливо з огляду на мої плани щодо міжнародної співпраці в туризмі. По-друге, надзвичайно цінним став зворотний зв’язок щодо моєї дипломної роботи від професорів міжнародного рівня. Їхні коментарі й поради були дуже глибокими та професійними, і я одразу ж застосувала їх у своїй роботі, що значно покращило її якість. Це неоціненний досвід — дістати оцінку від фахівців такого рівня.
― Чим ви цікавитеся крім навчання?
— Крім навчання я також активно розвиваюся в інших напрямах. Мене дуже цікавить вивчення нових мов, і зараз я зосереджена на іспанській та турецькій. Вважаю, що знання іноземних мов відкриває нові можливості для спілкування, розуміння інших культур, а в майбутньому може стати у пригоді й у професійній діяльності, особливо зважаючи на міжнародний аспект культурного туризму. Також я надаю значну увагу фізичній активності. Танці, зокрема латиноамериканські зук і бачата, для мене є не лише способом підтримувати форму, а й чудовою можливістю для емоційного розвантаження та соціалізації. Ще однією моєю великою пристрастю є мандрівки. Я обожнюю досліджувати нові місця, знайомитися з різними культурами та традиціями. Особливо мене приваблюють Карпати — їхня природа, гори та атмосфера завжди надихають мене. Я вважаю, що любов до подорожей також важлива для майбутнього фахівця у сфері культурного туризму, адже допомагає краще розуміти потреби й інтереси туристів.
― Яким ви бачите своє професійне майбутнє? Про що мрієте і які маєте цілі?
— На цей момент моя головна мрія, як і кожного українця, — якнайскоріше закінчення війни. Я щиро сподіваюся, що всі наші захисники та захисниці, які зараз мужньо боронять Україну, повернуться додому живими та здоровими. Мрію про час, коли в нашій країні запанує мир і спокій, адже Україна заслуговує на це. Вірю, що після перемоги ми зможемо відновити все зруйноване та побудувати квітуче майбутнє для нашої нації. Щодо мого професійного майбутнього, то я бачу себе у сфері туризму. Мене особливо надихає ідея розвитку міжнародної співпраці та залучення туристів з усього світу до України. Я впевнена, що наша країна має неймовірний потенціал для міжнародного туризму, адже ми можемо запропонувати багату історію, унікальну культуру, мальовничу природу та щиру гостинність.
