Скрипалька Соломія Ониськів змалку займалася і музикою, і малюванням. Після 9 класу вступила до музичного училища. А після цього водночас навчалася на бакалавраті двох вишів – Львівської політехніки та Музичної академії.
Музика, малювання, гімнастика, танці
Дівчина росла у мистецькому оточенні: дідусь – художник Петро Грегорійчук, мама – скрипалька оркестру оперної студії Музичної академії й режисерка театру «Мета» Зоряна Грегорійчук. Батько-математик додав доньці любові до точності, а також навчив любити мандри та їзду на велосипеді.
Спершу дівчина грала на сопілці, за деякий час додалася скрипка. У музичній школі № 6, де навчалася Соломія, також була художня студія. Туди дівчина ходила із задоволенням. Згодом займалася художньою гімнастикою, бальними танцями.
– У якийсь момент я думала: може, то завелике навантаження, адже так багато гуртків і в школі треба було встигати вчитися добре, – пояснює Соломія. – Врешті, мені то все подобалося, я була чемна і сумлінна.
У старших класах захопилася театром, брала участь у дитячих вертепах театру «Мета». Але якось визріла ідея спершу вступати до музучилища на скрипку, а по закінченні – на акторський факультет. Навчання у музучилищі дівчина поєднувала зі школою, адже рівень вечірньої школи вважала недостатнім для вступу у виш.
– В училищі я більше захопилася музикою, й акторство вже відійшло на задній план. Хоча, до слова, досі періодично беру участь у проектах «Мети». На четвертому курсі я не могла визначитися, що робити далі. Праця музиканта у нашому суспільстві – не з легких, адже тобі буде нелегко матеріально, якщо лише гратимеш у державному оркестрі і не захочеш заробляти на весіллях. До того ж, я не була впевнена, чи хочу лише музикою займатися.
Тоді Соломія була знайома з багатьма архітекторами й дизайнерами, чула хороші відгуки про Інститут архітектури, тому вирішила вступати до двох навчальних закладів.
У Музакадемії і в Політехніці
Про позитивні результати вступу дівчина спершу дізналася у Музичній академії. А коли побачила свій високий рейтинг у списках на дизайн (була на другому місці після двох пільговиків), то навіть хотіла перенести сюди з консерваторії оригінали документів. Але там уже всі були у відпустках. Так волею долі дівчина вирішила навчатися у двох вишах. У Політехніці була на заочній формі з денним відвідуванням, адже не уявляла, як можна заочно вчитися на творчій спеціальності.
– Було нелегко. Я навчилася дуже точно планувати час, добре й те, що живу неподалік Політехніки. Домовлялася з викладачами, що тут з іншою групою прийду, а там на 10 хвилин швидше піду. Викладачі розуміли мене, завжди йшли назустріч, але не було так, щоб дарували гарні оцінки лише за те, що я водночас учуся в двох закладах, – згадує колишня студентка.
Соломія запевняє, що за час навчання пропустила лише кілька пар і то наприкінці, коли вже розуміла, що їй не важливе, а що – потрібне.
– Щодо музики, то все зрозуміло, але чому Ти обрала саме дизайн?
– Так я вирішила ще змалку, коли дізналася, що над створенням моїх улюблених зелених машин працюють дизайнери. А якщо серйозніше, то мене привабило те, що дизайнер – це і творча, і водночас практична професія.
Сьогодні Соломія Ониськів вважає, що знання з двох спеціальностей їй допомагають у творчості, адже все мистецтво на практиці виражається через різні речі. Наприклад, той самий термін у музиці має одне значення, а в образотворчому мистецтві – інше. Не вважає даремною жодну зі своїх освіт, однак нікому не радила б одночасно навчатися на двох спеціальностях, де треба постійно працювати, а не лише за якийсь місяць до сесії.
Тепер Соломія упорядковує книжку про свого дідуся-художника і в цьому застосовує багато знань, які здобула в Інституті архітектури.
Скрипалька кількох оркестрів
Соломія Ониськів грає у трьох оркестрах – Львівської філармонії, австрійсько-українському Philharmoniker, а також в оркестрі старовинної музики «Барокова капела», що при Музичній академії.
– До оркестру старовинної музики долучилася випадково, – розповідає, – потрапивши на майстер-клас його організатора, скрипаля Олександра Пільчина. Цей скрипаль – з Одеси, навчається в Академії старовинної музики Троссінгена (Німеччина).
Старовинна музика стала для Соломії Ониськів новим відкриттям – дівчина зрозуміла, що в нас на цю музику звертають мало уваги:
– Здебільшого зосереджуємося на творах Баха, Вівільді. А що було до того? Та море чудових композиторів, від яких я тепер черпаю натхнення!
Також улюбленим твором дівчини є «Концерт № 5» Моцарта. Вона любить читати Жадана і мандрувати. Любить їздити на велосипеді, піші походи Карпатами, а цього літа відкрила для себе цікаві місця Одещини, де мандрувала з наметом. А вільний час для дівчини – це зміна діяльності. Найбільше мріє, щоб те, що робить, було комусь потрібне.
