Щоб усі студенти Львівської політехніки могли вчитися без обмежень

Ірина Мартин, Центр комунікацій Львівської політехніки
фото очільниці Служби доступності до можливості навчання «Без обмежень» Ірини Красілич

Рівний доступ до умов навчання в університеті. Чи завжди так є? Йдеться про людей з інвалідністю, які часто натрапляють на перешкоди, яких ми, здорові, здебільшого не помічаємо. Скажімо, як добратися до корпусу людині на візку, якщо перед нею – сходи (а переважно це не одна-дві сходинки!) або як незрячому знайти потрібну аудиторію, до якої ведуть доволі складні лабіринти?

Щоб бачити ці та інші перешкоди й усувати їх та робити освітній простір рівним для всіх студентів, у Львівській політехніці четвертий рік діє Служба доступності до можливості навчання «Без обмежень», що є структурним підрозділом Міжнародного центру професійного партнерства «Інтеграція».

Які кроки вже вдалося здійснити? Які нагальні потреби на часі? І чи реально, щоб весь освітній простір нашого університету став доступним для всіх студентів із різними особливими освітніми потребами через стан здоров’я? Про це розповідає очільниця Служби доступності до можливості навчання «Без обмежень» Ірина Красілич:

– Наша служба забезпечує доступ студентам, які мають інвалідність, хронічні захворювання чи інші потреби. Наші фахівці працюють у тому напрямі, щоб індивідуально поліпшувати умови таким студентам, які мають певні потреби, аби ті могли навчатися без будь-яких перешкод.

– Що саме ви й ваші колеги робите для студентів з інвалідністю?

– Облаштувати їхнє середовище так, щоб воно було доступне, можемо в трьох напрямах: архітектурно, інформаційно, емоційно. Перший етап роботи – подбати про створення пандусів у корпусах. Їх уже встановили у 1 і 5 навчальних корпусах, а також у гуртожитку № 8. Зрозуміло, що цього для доступності недостатньо, адже пандус здебільшого призначений лише для осіб із порушенням опорно-рухового апарату.

На підлозі приміщення також мусить бути тактильна плитка, що служить вказівником для тих, хто має порушення зору. Це своєрідне попередження про бар’єр. Поздовжні лінії на плитці вказують на напрямок руху. А плитки з рельєфними крапками чи кружечками попереджують про бар’єри. Першу й останню сходинки виділяють жовтими смугами, які сигналізують про початок і кінець сходів.

Саме тепер ми пишемо проєкт на встановлення всіх смуг і тактильних плиток у першому навчальному корпусі. Сподіваємося, що його вдасться зреалізувати наступного семестру.

Коло дверей – вхідних і всередині – будуть інформаційні таблички зі шрифтом Брайля, щоб особа з порушенням зору могла розпізнати, де який кабінет і таким чином знайти потрібний.

А для людей із порушенням слуху інформація має бути продубльована письмово, очевидно, що на табличках. Також залучатимемо до співпраці фахівців, які знають мову жестів.

– На що слід звернути увагу, коли в групі є студент з інвалідністю?

– Вивчити його потреби і знати, чим можемо саме йому допомогти.

– Як відбувається впровадження доступності для студентів з інвалідністю?

– Поступово. Почали зі встановлення пандусів. Вони будуть в усіх корпусах, а також у гуртожитках. Усі облаштування починаємо з першого корпусу, де розміщена наша служба – щоб людина змогла без перешкод отримати інформацію, що її цікавить. Йдеться про те, що спершу повинен бути максимальний доступ до нас, а від нас – у корпуси. З часом плануємо у першому корпусі або сходовий підйомник, або ліфтову шахту. Також вивчаємо, обговорюємо та консультуємося з різними фахівцями про те, як ці питання доступності розв’язати в головному корпусі, адже це – пам’ятка архітектури. Наразі там послуговуються сходовим гусеничним підйомником, який завше стоїть коло охорони.

– Як дізнаєтеся про студентів з інвалідністю в університеті?

– Інформацію про них збираємо в кожному інституті, в студентській поліклініці. Однак є важливе правило, ми кажемо, що це золоте правило, якого мусимо дотримуватися: перш ніж щось зробити для людини з інвалідністю, мусимо запитати, чи вона потребує нашої допомоги. У розмові звертаємося особисто до неї, утримуємо зоровий контакт. Якщо особа скаже «ні» – мусимо відійти, навіть якщо бачимо, що вона вкрай потребує нашої допомоги. Допомагати можемо лише тоді, коли людина сама звернеться до нас. Наша справа – донести інформацію про нашу службу, висловити готовність допомогти. Студент з інвалідністю повинен знати, що може на нас розраховувати, однак саме він вирішує, чи користати з цієї допомоги.

– А яку допомогу йому можуть запропонувати у службі «Без обмежень»?

– Усі особи з інвалідністю потребують фізичної доступності. Це те, що ми бачимо. Однак є ще один не менш важливий вид допомоги, не такий помітний на перший погляд – це емоційна, психологічна, моральна підтримка. Ми всі бачимо людей із фізичною інвалідністю, однак не помічаємо тих, хто мають ментальні порушення. За загальною статистикою, таких людей у світі значно більше, ніж із фізичними. Але далеко не всі з них наважуються зголошуватися по допомогу. Наразі активно співпрацюємо з кафедрою соціології і соціальної роботи. За потреби звертатимемося по допомогу до психологів кафедри теоретичної та практичної психології ІППІО.

Серед студентів здійснюємо просвітницькі заходи, говоримо про етику спілкування та супроводу. До настання карантину ходили в групи, провадили бесіди зі студентами.

– Чи всі викладачі готові працювати з людьми з інвалідністю?

– Кожен викладач університету має інформацію про нашу службу. У кожному інституті є координатори, які розповідають про роботу «Без обмежень». Також маємо навчальний блок, за яким у програмі підвищення кваліфікації викладачі можуть пройти у нас відповідні тренінги з інклюзії. Умова співпраці така, що хоча б один викладач кафедри повинен скласти цей модуль.

– У найближчих планах служби «Без обмежень» – допомога ветеранам АТО…

– Так, саме тепер створюємо ветеранський хаб – кімнату порозуміння, де практикуватимемо індивідуальне спілкування. Тут воїни зможуть розраховувати на послугу будь-якого фахівця.

Ірина Красілич Ірина Красілич