Кафедрі систем автоматизованого проєктування ІКНІ виповнилося 30 років. Ця подія збіглася ще з однією: з нагоди Всесвітнього дня науки в номінації «Видатні вчені Львівщини» диплом і грошову премію від голови ЛОДА і голови Львівської обласної ради отримав і очільник кафедри САПР професор Михайло Лобур.
Спочатку кафедра, яку очолював професор Володимир Коваль, складалася з 5 осіб (Михайло Лобур, Дмитро Федасюк, Сергій Ткаченко та Ігор Мотика). Наукова тематика була орієнтована в основному на військово-промисловий комплекс Росії та України. Та у дев’яностих роках все докорінно змінилося: українські військові втратили інтерес до досліджень науковців, тож довелося переорієнтовувати й кафедральну наукову роботу.
Нині на кафедрі 39 осіб, 9 із них – професори. Колектив займається проєктуванням, моделюванням мікроелектромеханічних систем. Цей напрям переріс у наукову школу (захищено близько 20 кандидатських дисертацій та кілька докторських). Кафедра успішна на міжнародній арені, щороку виконує вітчизняні чи зарубіжні ґранти. Цьогоріч науковці працюють над двома ґрантами NAWA. Власне, завдяки їм і мають низку ліцензійних програмних продуктів, куплених за європейські кошти. Частину придбаного обладнання використовують і в навчальному процесі, і для наукових досліджень. Науковці кафедри одними з перших почали розробляти власний AFM атомно-силовий мікроскоп (цим напрямом керує професор Петро Кособуцький). Він дозволить виявляти нерівності з точністю до одного нанометра, на що не спроможні оптичні мікроскопи.
– Ми пишаємося тим, що виховали цілу плеяду людей, які зробили вагомий внесок у різних галузях, – говорить Михайло Васильович. – До прикладу, Володимир Коваль очолював українське посольство в Лівані, Сирії, працював у МЗС України (нині викладає у Київській політехніці). Дмитро Федасюк тривалий час був проректором із науково-педагогічної роботи, професор Олег Матвійків є першим проректором. Багато вихідців кафедри – відомі директори наукових інституцій, підприємств за кордоном. Один із перших випускників нашої кафедри – Михайло Рівіс – голова Закарпатської обласної ради. Маємо й народних депутатів. Я теж майже 12 років був деканом факультету комп’ютерної техніки та інформаційних технологій, що згодом переріс в інститут. На жаль, багато наших людей виїхало за кордон і навіть студенти продовжують там наукову роботу.
Важливим досягненням кафедри є й велика кількість міжнародних ґрантів. Задовго до того, як у Політехніці стало потребою мати статті у Skopus, у Михайла Лобура їх було вже 120. Тобто тут давно працюють на свій та університетський імідж. Унікальним є й те, що вже багато років кафедра організовує три міжнародні тематичні конференції, матеріали яких входять у науковометричні бази даних, мають потужні напрацювання. Саме міжнародні ґранти спонукали до того, що майже кожен другий працівник кафедри стажується за кордоном. Кафедра підписала угоди з-понад 30 закордонними партнерами (Німеччина, Франція, Іспанія, Польща, Білорусь та ін). Готові до підписання угоди з Латвією і Литвою. Приблизно половина викладачів, в основному молоді, добре знають англійську.
– Багато наукових проєктів пов’язано з моделюванням теплового навантаження у композитних матеріалах, – продовжує професор. – Мікротрубками, спроможними замінити пошкоджені частини тіла людини, зокрема кровоносні судини, займається професор Олег Матвійків. Хотіли б утілити в життя ідею введення ліків до тієї частини тіла, яка відчуває біль. Це може бути «лабораторія на чіпі». Я проєктую МЕМСи для нових пристроїв. Тренд майбутнього – їх використання для поліпшення екології, моніторингу здоров’я людини. У перспективі МЕМС теж можуть вбудовувати в організм людини. Найбільша наша платформа – концепція «індустрія 4.0», тобто перехід до виробництва без участі людини, фактично, роботизації. Багато моїх колег займаються розробкою систем для моніторингу електромагнітного випромінювання.
Окрім наукових здобутків, дбають на кафедрі й про нове покоління випускників. Попри різні зміни й новації, їм удалося повністю зберегти інженерію. Тож разом із обов’язковими дисциплінами студенти здобувають знання з ЗD-моделювання, механіки, просторового уявлення, проєктування, використання верстатів ЧПК, роботизації тощо. На практиці вчать розрізняти матеріали, з яких роблять різні продукти, адже інтернетних знань для цього замало. Тобто роблять усе, щоб студенти в майбутньому мали широку палітру для працевлаштування.
Очільник кафедри (керує нею вже 20 років) упевнений, що йому вдалося створити згуртований, збалансований колектив, якому під силу в майбутньому досліджувати і розробляти безпілотні автомобілі, літаки, роботи, якими не керуватимуть люди. Щоб дати дорогу молодим, Михайло Васильович уже нині готує собі гідну заміну.
