Нещодавно завершився міжнародний відкритий конкурс проектів Національного меморіального комплексу Героїв Небесної сотні – музею Революції гідності. У номінації «Меморіал Героїв Небесної сотні» перемогли випускниці Інституту архітектури нашого університету Ірина Волинець і Марія Процик.
Зважте, що на конкурс надійшло понад 60 заявок із 12 країн світу, зокрема, у номінації «Меморіал Героїв Небесної сотні» – 9 проектів. Роботи оцінювало журі з 30 представників із різних країн: 7 із них – з України, решта – з Угорщини, Польщі, Швейцарії, Німеччини та зі США.
Територія проектування охоплює Алею Героїв Небесної сотні від Майдану Незалежності до вулиці Ольгинської, земельну ділянку на Алеї Героїв Небесної сотні, 3 та частину земельної ділянки на Алеї Героїв Небесної сотні, 4 (каплиця УГКЦ Непорочного Серця Марії та Українських Новомучеників).
Меморіальний комплекс Героїв Небесної сотні має бути простором осмислення історії боротьби нашого народу, але поміж тим – вільним від політичних амбіцій, соціальних та економічних викликів.
На початку шляху, з боку Майдану та Хрещатику, розмістять меморіальну стелу з іменами Героїв Небесної сотні, що аркою врізатиметься в пагорб. А на бруківці встановлять світлові квадрати, які символізуватимуть продовження шляху. По обидва боки алеї висадять 107 лип – на згадку про кожного героя. У найвіддаленішій частині алеї, де є каплиця, буде місце тиші та мовчання. Символічним завершенням меморіального шляху стане сад – місце відпочинку між майбутнім музеєм Революції гідності та Міжнародним центром культури та мистецтв. Пагорби на Алеї Героїв Небесної сотні засадять білими квітами, а вздовж пішохідних стежок встановлять лавки.
До 22 березня оригінали конкурсних проектів у номінації «Меморіал Героїв Небесної сотні» можна оглянути в Будинку архітектора в Києві.
Ірина Волинець і Марія Процик розповіли про ключові моменти роботи та переживання, зокрема про те, що Ірина від самого початку мала передчуття перемоги, натомість Марія була стриманішою й казала, що потрібно дочекатися результатів.
– Чим вас зацікавив конкурс?
– Передовсім тим, що це можливість створити якісний громадський простір у центрі Києва. Крім цього, було чітко задекларовано, що проект-переможець реалізують. Ми мали й професійний інтерес, бо обидві зацікавлені у просторі, що є перехідним між ландшафтом та архітектурою.
– Скільки часу працювали над проектом?
– Загалом майже півтора місяця. Конкурс оголосили наприкінці листопада, у грудні відбувався колоквіум для учасників, де розповідали про територію, її особливості. Після цього ми почали інтенсивно працювати.
– Що саме хочете продемонструвати своїм проектом?
– Ми хотіли нагадати про швидкоплинність людського життя у прагненні кращого, сказати, що пам’ять про Героїв Небесної сотні має бути зі світлим поглядом у майбутнє. Тому намагалися, щоб це було не лише місцем вшанування пам’яті, а й громадським простором у Києві, щоб ця територія стала уособленням того, за що боровся кожен із героїв.
– Наскільки складно було розробити проект?
– Це один із найскладніших наших проектів. Окрім того, що саме місце має таке важливе і чутливе значення через події чотирирічної давності, ділянка досить складної конфігурації – з великими перепадами рельєфу. У нас був тривалий етап аналізів і роздумів: яким має бути меморіал, який основний меседж він повинен нести суспільству.
– Чим, на вашу думку, він особливий і унікальний?
– Особливий тим, що досить простий, але водночас має глибокий зміст. Для нас важливо було відійти від монументальності та показати, що алея зі 107-ма липами нагадуватиме про героїв більше, ніж монументи.
– Як почувалися серед конкурентів?
– Конкурс був закритий, тож до останнього моменту ми не знали інших учасників, а конкуренти були достойні. Проекти, які отримали призові місця нам сподобалися.
– Над чим ще працюєте і чи складно молодим архітекторам нині реалізовуватися?
– У молодих архітекторів є багато шансів для реалізації: міжнародні воркшопи, стажування в іноземних компаніях, участь в архітектурних конкурсах. Головне, щоб було бажання! Марія працює керівником групи дизайнерів у ландшафтній компанії Fellixx. А я – над проектами у своєму Volynets architectural bureau, зокрема над будинком у Києві.
