Анастасія навчається на третьому курсі кафедри графіки та мистецтва книги. На цей семестр здобула стипендію Президента України.
Дівчина народилась і виросла в Чернівцях. Зізнається, що не дуже добре пам’ятає, чим саме захоплювалася в дитинстві, але рідні пригадують, що малювала. А потім вона зацікавилася медициною і якийсь час навчалася в медичному ліцеї.
— А чому раптом вирішила вступати на графічний дизайн?
— Мені хотілося займатись ось цим, творчим. Але перед своїм остаточним рішенням я серйозно задумувалася про те, щоб вступати до Медичного університету імені Богомольця на дерматологію. Мені здавалося, що це так багатонадійно, стабільно і в кар’єрі, і у прибутку. Однак обрала серцем і пішла в дизайн: зрозуміла, що саме це буде найбільш стабільно й перспективно, адже від цього матиму задоволення.
— Чому ти обрала саме цей навчальний заклад?
— Загалом я вагалася між Львівською академією мистецтв і Академією друкарства. На час мого вступу, як мені здалось, Академія друкарства пропонувала вужчу спеціалізацію щодо книгодрукування і їх ілюстрування, а це мені ближче.
— Які очікування ти мала на початку навчання і чи можеш зараз сказати, що вони справджуються? Якщо так, то яким чином?
— Я не мала жодних очікувань. У перший день навчання, пам’ятаю, з’явилася думка: «Ого! Тут ще й малювати треба?!» Мені було цікаво, що приноситиме кожен навчальний день. Усе ставало новинкою. Кожна пара — свято! Звісно, для студентів, які закінчили художню школу, це буденність. Тож вважаю: це добре, що я не мала очікувань.
— Які маєш враження від навчання на такому мистецькому напрямі? Може, вже брала участь у якихось виставках чи конкурсах? Якщо так, то розкажи про них.
— Я намагаюся цікавитись усім. Мені дуже подобається кафедра станкової графіки: що там роблять, що випускає їхня майстерня. Ця кафедра варта уваги (тепер це кафедра графіки та мистецтва книги. — Прим. ред.) Зараз я розробляю ілюстрацію до конкурсу пам’яті українсько-польського поета Збіґнєва Герберта, також була учасницею Галереї зарисовок нашого міста в Чернівцях.
— Розкажи про свої мистецькі роботи. У якому виді, типі й стилі малюєш? Чим тобі це близьке?
— Малюю здебільшого графіку. Мій задум розвивається, починаючи зі скетчбука (англ. sketchbook — для малюнків, ескізів, зарисовок). Графіка — це такий вид мистецтва, де нема можливості помилятися, де бажано довести задумку до ідеалу. Тому зазвичай ідеї дуже довго виношуються в голові й потім за один день виливаються в ескіз. Це неймовірні враження, які в мене залишаються після друку і які я можу ще довго смакувати.
— Яка ще творчість тебе приваблює?
— Я веду мистецький щоденник, де занотовую багато роздумів, спостережень. Одне з того, що також породжує мої візуальні ідеї, — це поезія. Поезія допомагає мені розвинути уяву. Нещодавно я працювала за збіркою «Зелена Євангелія» Богдана-Ігоря Антонича. Цей поет мене надихнув. У моєму профілі в інстаграмі є робота, пов’язана з цим.
Якщо я щось пишу, наприклад, замітку, то обов’язково червоною ручкою, тому що саме цей колір пензля використовує редактор, коли готує до редакції рукопис у чорному кольорі. Отож я так собі вирішила одразу: візуалізувати свою роль як редакторка, а не як авторка.
— А як ти сприйняла те, що тобі призначили стипендію Президента України?
— Мене про це повідомив декан Ігор Миклушка. Коли я побачила, що він мені телефонує, то перша думка була: ну от, щось уже сталося чи я чогось не склала? Довго не могла звикнути до цієї реальності і вдавалася до запитань. Але це було приємним знаком, що я на своєму місці й усе виконую на совість. Не пригадую моменту більш експресивного зі свого студентського життя, ніж той, коли дізналася про стипендію.
— Чи вже маєш плани на те, як її витрачатимеш?
— Обов’язково — на виставки і художні матеріали.
— Ким бачиш себе у професійному майбутньому?
— Художницею. Хочу мати свою графічну майстерню. Планую продавати свої роботи й організовувати колективні виставки з молодими митцями, з якими буде приємно ділитися досвідом і ділити мистецький простір для продажу. Хотіла би спробувати себе в ролі книжкової ілюстраторки, тобто співпрацювати з українськими видавництвами. Хочу наголосити, що віддаю перевагу станковому мистецтву, а не комп’ютерній графіці.
— Про що мрієш?
— Уже казала, що хочу бути художницею, тому всі мої мрії пов’язані з цим. Прагну мати такий стиль життя, який має справжній художник, і насолоджуватися цим кожного прожитого дня. Хочу завжди бачити світ як художниця: чітко і глибоко, ніби крижаною водою зранку вмилася. Мрію зібрати навколо себе цілеспрямовану, амбітну, творчу й унікальну спільноту, з якою завжди буде цікаво. А ще мрію мати мистецьку буденність і розвивати цей напрям, мати колективні проєкти.
