Кафедра гідравліки та сантехніки ІБІД, яку очолює професор Володимир Чернюк, готує для промисловості добрі кадри і щодня, незважаючи на брак фінансування, працює над науковими дослідженнями напірних потоків рідин і очищення природних і стічних вод.
Надскладне завдання
Науковці кафедри раніше проводили дослідження на замовлення військового комплексу СРСР. Коли ж він розпався, ситуація змінилася: тепер змушені і дослідження проводити, і видавати монографії за свій кошт. Під керівництвом завідувача кафедри нині досліджують засоби керування напірними потоками.
– Вивчити рух частинок у потоці рідини дуже складно, – говорить Володимир Чернюк. – Для цього експериментально досліджуємо структуру потоків рідин у геометричних неоднорідностях труб засобами візуалізації: лазерною анемометрією та швидкісною кінозйомкою. На жаль, незважаючи на те, що наука розвивається, сучасна гідродинаміка ще неспроможна урахувати всі особливості потоку. Складність полягає ще й у тому, що частинки рідини щосекунди змінюють свою форму і напрям руху. Теоретично описуємо закони руху рідин включно з потоками зі змінною витратою рідини по довжині потоку. До речі, над розв’язанням диференціального рівняння руху рідини зі змінною витратою науковці працюють уже впродовж ста років. Ми теж долучилися до цього надскладного завдання. І маємо значні здобутки. Наші розробки можна застосовувати в енергетиці, гідромеліорації, машинобудуванні, в хімічних виробництвах тощо.
Чи дослухатимуться замовники до науковців?
Доцент Володимир Жук уже понад 10 років займається напрямом керування поверхневих стоків. На цю тематику закінчує писати докторську дисертацію. Науковці кафедри вже захистили чотири кандидатські дисертації, вийшла монографія, на замовлення вітчизняного виробника виготовлено стенд для дослідження водоприймальних трапів за європейською методикою.
– Зазвичай, ми займаємося дослідженнями, що не дають віддачі відразу, а наша промисловість, на жаль, вимагає не високої науки, а ефективних і дуже простих результатів уже сьогодні, – долучається до розмови Володимир Жук – Маємо доробки з автоматизації роботи систем водопостачання: ми тут добрі фахівці, бо є гідравліками і спеціалістами-технологами. Знаємо відразу низку дисциплін: теоретичну механіку, механіку рідин і газів, хімію, технологію очищення стоків, електротехніку, математику.
– Нині дуже актуальна тема Грибовицького сміттєзвалища. Ви якось сприяли вирішенню цього питання?
– В Україні це питання загалом ніхто не вирішує, а ось наші західні сусіди фільтрати очищують, витрачаючи, звичайно, на це великі кошти. Ми провели дослідження можливих шляхів нейтралізації фільтратів, пропускаючи їх через львівські каналізаційні очисні споруди. Розробили рекомендації з впливу фільтратів на біологічне очищення, поставили перед замовниками багато обмежень і умов скидання фільтратів, зокрема, щоб політехніки вели постійний моніторинг процесу. Це потребувало хоча б мінімального фінансування, але його не знайшли… Спочатку керівники Грибовицького полігону твердих відходів дотримувалися наших вимог, хоча й мінімальних, та згодом міська влада призупинила скидання фільтратів на очисні споруди.
На рахунку науковців є ще чимало інших цікавих досліджень. Враховуючи великі тепловтрати в транспортуванні гарячої води, їх, зокрема, долучили до роботи і над цією проблемою. У планах міста – поставити у кожному великому будинку локальні водонагрівачі. Це зменшить тепловтрати і підвищить ефективність теплопостачання.
– Коли мова йде про наукомістку продукцію, то звертаються до нас, але наших рекомендацій не завжди дотримуються, – підсумовує Володимир Чернюк. – Зазвичай представникам громадськості кажуть: «ми порадилися з політехніками», а роблять по-своєму. Та ми не зважаємо на це, працюємо. Науку на кафедрі роблять люди, яким подобається дослідницький процес. Вони готові віддавати їй весь свій вільний час, жертвувати своїм добробутом, відпочинком і власними коштами. Я, до слова, докторську захистив і книжки почав писати вже у зрілому віці, коли за плечима був чималий багаж знань і досліджень. Нині монографії пишу легко, із задоволенням.
Яку воду п’ємо?
Доцент Оксана Мацієвська спільно із колегами вивчає вплив якості питної води на організм людини. Дослідження проводять разом з геологами, медиками і студентами-магістрами. Мають цікаві результати.
– Вода на наших 17 водозабірних спорудах відповідає якості державних норм, – каже моя співрозмовниця. – Ми дослідили, що на вході до Львова вона відповідає нормативам питної якості. Інше питання, якою вона доходить до споживача, адже труби старі, часто іржаві, іноді їх прориває. Присвячено чимало наукових досліджень і роботі побутових фільтрів. Дійшли висновку, що найкраще користуватися механічними фільтрами, які час від часу треба промивати. Перевіряли й привозну воду. До цієї роботи залучали студентів, які привозили воду з різних районів Львова. На жаль, із 11 перевірених точок реалізації, вода жодної не відповідала вимогам, які ставляться до питної води.
Цікаво, що студенти самі захотіли випробувати на собі вплив різної води на організм. Один із магістрантів по черзі споживав спочатку домашню воду, потім дистильовану, заморожену. Після кожного літра води здавав кров на аналізи. Науковці проводили сканування краплини крові, порівнювали з тією, коли пив домашню воду.
– Результати вражаючі, – каже Оксана Мацієвська. – Дистильована вода спричинила злипання еритроцитів, тала вода також не дала оптимальних результатів, водопровідна вода з нашого навчального корпусу мало змінила характеристики крові. Найкращі результати дала пляшкова «Поляна квасова». Дальші дослідження стосуватимуться експлуатації водопровідної мережі. Публікуємо статті, монографії.