Нещодавно на Чемпіонаті зі спортивного орієнтування серед студентів ВНЗ ІІІ–ІV рівня акредитації команда Львівської політехніки здобула перше місце. У змаганнях брав участь студент ІКНІ Юрій Бадан. Для хлопця спортивне орієнтування є хобі, яке присутнє в його житті більше десяти років і яке навіть захоплення футболом не може його переважити.
– Цей вид спорту відносно молодий і тепер динамічно розвивається, у світі є тенденція впровадження його в маси, – розповідає під час зустрічі Юрій. – Його плюси: формування усіх аспектів особистості, біг на природі, оскільки при роботі зі спортивною картою треба раз у раз мізкувати, то й маємо розвиток розумових якостей. Суть орієнтування – за допомогою мапи й компасу, отриманих на старті, знайти всі точки, зазначені на місцевості. Той, хто зробить це найшвидше, переможе. На місці точок є контрольний пункт, обладнаний системою відмітки, яка фіксує результат. І на чемпіонатах районів, і на всесвітніх іграх усе відбувається аналогічно, різнитися можуть лише якість карт, облаштування арени змагань і системи відміток – на змаганнях університетських відмічаємося за допомогою компостера, а на змаганнях високого рівня результат фіксується за допомогою спеціальних електронних чіпів.
– Які перешкоди доводиться долати спортсменові і які при цьому виявляти фізичні та психологічні якості?
– Це дуже багатогранний спорт, він має чимало різних видів. Я спеціалізуюся на біговому орієнтуванні, тобто всю дистанцію доводиться долати біжучи. Найпопулярнішими є три дистанції. Спринт – час переможця становить 15 хв., а дистанція завдовжки приблизно 5 км. Середня дистанція – час 35 хв., проходить у лісі, 7 км, фізично не така швидка і технічно складніша – потребує спеціальних навичок роботи з мапою. Довга дистанція подібна до середньої, але розрахована на 90 – 100 хв., 15 – 20 км, передбачає значний вибір варіантів її проходження, серед яких, щоб отримати добрий результат, слід вибрати найбільш оптимальний. Бігаю всі дистанції, але акцентовано тренуюся на довгій і середній. Моя улюблена – довга, де витривалість – один із ключових чинників.
Усі дистанції і спортивні карти для учасників змагань щоразу нові, місцевість для них абсолютно незнайома. І це є великим плюсом – зовсім не нудно, бо постійно відкриваєш для себе щось незвідане. Ризики незначні – в лісі підвернута нога, збій організму під час великих навантажень на тренуваннях.
– Де відбуваються Ваші тренування і як?
– Тренуюся на спортивній базі Політехніки у Стрийському парку. Також багато часу проводжу на тренувальних зборах, які відбуваються в усій Україні. Якщо йде підготовка до чемпіонатів Європи чи світу, то організатори заздалегідь повідомляють, якою приблизно буде місцевість, і ми обираємо для підготовки схожу до неї українську. За останні роки маємо цікаві спортивні маршрути в Карпатах, зокрема з’явився район для орієнтування в місті Рахів, великим плюсом є мапи для високогір’я.
Якщо тренуюся вдома, то це шість разів на тиждень по два тренування на день, в основному біг. На зборах буває і по три тренування. Зазвичай збори бувають взимку, тоді бігаємо багато. Перед змаганнями навантаження зменшуємо, працюємо над технічною підготовкою.
–У чому Ви переважаєте своїх суперників?
– Орієнтування тим цікаве, що є багато можливостей стати кращим, ніж інші спортсмени. Бо у звичайному кросі чим швидше ти біжиш, тим ти ближче до перемоги, а в орієнтуванні більшу роль грає технічна підготовка з картою. Орієнтувальники світового рівня мають посередні результати в легкій атлетиці, але в орієнтуванні вони переможуть спринтерів. Тому якщо всі суперники мають більш-менш однаковий рівень фізичної підготовки, то у виграші той, у кого ліпша техніка.
– На чому радить тренер зосереджуватися перед самими змаганнями?
– Він акцентує на технічній підготовці. Перед стартом каже одне й те ж: не пробуй робити те, чого ти не вмієш. Має бути без експериментів, а все, як на змаганнях. Бо буває, що хочеш скоріше досягти фінішу, тому починаєш швидше бігти, а це негативно впливає на роботу з картою – робиш помилки.
Щороку беру участь у якомусь міжнародному старті. Позаминулого року це був Чемпіонат світу у Болгарії. Беру участь у різних чемпіонатах, які відбуваються в Польщі. Тепер готуюся до Чемпіонату світу серед студентів, який буде відбуватися в Угорщині в серпні. Найвищі результати – третє місце на Чемпіонаті України, а на Чемпіонаті світу серед юніорів – двадцяте. Думаю про Кубки світу, чемпіонати світу і Європи, щоб набиратися там досвіду. Треба встигнути зробити заплановане, бо максимуму в цьому виді спорту можна досягти до 30-ти років, потім до 35-ти тримати рівень досягнутого, а після 40-ка вже буде спад.
