Олексій Дражук — студент першого курсу Інституту будівництва та інженерних систем, який нещодавно поставив рекорд серед юнаків у становій тязі близько 231 кг. У ваговій категорії до 66 кг Олексій посів перше місце та виконав норматив майстра спорту України. В інтерв’ю він розповів про свій шлях, який проклав до спортивних рекордів, і виклики, з якими йому довелося зіткнутися під час змагань.
— Як тобі вдається поєднувати навчання та тренування з паверліфтингу?
— Поєднувати навчання і тренування непросто, але чіткий розпорядок дня дуже допомагає. Я розподіляю час так, щоб встигати і відвідувати пари, і тренуватися, і відновлюватися.
— Чи є предмети в університеті, які, на твою думку, можуть бути корисними для твого спортивного розвитку?
— Не можу сказати, що предмети, які я зараз вивчаю, допомагають мені в спорті, але все ж є предмети, які ти повинен знати на базовому рівні, наприклад «Анатомія людського тіла».
— Чи важко було знайти баланс між навчанням і тренуваннями?
— Спочатку так, але з часом я виробив дисципліну й навчився правильно планувати свій день.
— Що тебе спонукало почати займатися паверліфтингом і як ти обрав цей вид спорту?
— Мене спонукало моє оточення. Кілька моїх близьких людей на той час вже були в цьому спорті, і, дивлячись на них, я завжди думав: «Можливо, і я так зможу».
— Як ти підходиш до тренувального процесу перед важливими змаганнями?
— Перед змаганнями тренування стають більш специфічними: більше роботи з максимально важкими вагами, відпрацювання техніки, а також обов’язкова увага на відновлення.
— Які фактори допомогли тобі досягти успіху на змаганнях?
— Наполегливість, системність у тренуваннях, грамотне планування навантажень і підтримка мого тренера та близьких.
— Що для тебе є найскладнішим у змаганнях?
— Контроль хвилювання. На змаганнях важливо зберігати холодну голову, особливо під великими вагами.
— Як ти підтримуєш свою мотивацію, коли тренування стають надто важкими?
— Я нагадую собі, заради кого і чого працюю — заради цілей і результатів, до яких іду вже не один рік, і заради близьких людей, які вірять у мене до останнього підходу.
— Які стратегії ти застосовуєш, щоб поліпшити свою техніку та результати?
— Робота над базовими вправами, регулярна відеофіксація тренувань для аналізу помилок і консультації з тренером.
— Як ти психологічно готуєшся до змагань, щоб бути готовим до великих навантажень?
— Я уявляю кожну спробу заздалегідь, візуалізую свій виступ, а також працюю над концентрацією під час тренувань.
— Що для тебе важливіше на змаганнях: техніка чи сила? Як ти підтримуєш баланс?
— Обидва аспекти важливі. Без техніки неможливо безпечно реалізувати силу. У процесі підготовки я стараюся розвивати обидві складові рівномірно.
— Як ти відновлюєшся після важких тренувань чи змагань?
— Повноцінний сон, правильне харчування, масажі, легкі відновлювальні тренування й обов’язково стретчинг.
— Які найбільші труднощі тобі доводилося долати на своєму шляху в паверліфтингу?
— Травми й періоди, коли прогрес зупинявся. Але саме через подолання таких моментів я ставав сильнішим.
— Чи стикався ти з конкуренцією? Зазвичай вона «нейтральна» чи все ж дехто намагається усунути суперників радикальними способами?
— Конкуренція є, але переважно вона здорова. У паверліфтингу важливо поважати один одного. Часто на змаганнях трапляються моменти, коли ти підтримуєш зовсім не знайому тобі людину, хоча вона навіть може бути твоїм прямим конкурентом.
— Що порадиш тим, хто хоче почати займатися паверліфтингом і досягти успіху?
— Працювати з розумом, слухати своє тіло, обов’язково дотримуватися техніки, бути терплячим і вірити у свої сили.
— Які цілі ти ставиш перед собою в паверліфтингу на найближчі роки?
— На цей момент не планую зупинятися — наступні змагання будуть моїм дебютом на міжнародній арені, і я маю намір викластися на всі сто відсотків, поставити ще кілька рекордів України і посісти призові місця на міжнародному чемпіонаті!
