Десятки творів у яскравих обкладинках лежать на столі одного з кабінетів Студентської бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка». Саме тут щодня твориться освітнє середовище для незрячих дітей з усієї України.
Адаптують, друкують та озвучують книжки
Заснований у 2011 році, Ресурсний центр освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Львівської політехніки сьогодні став одним з найбільших видавництв книг для незрячих. Попри виклики війни та труднощі з фінансуванням, у 2022 році команді Центру вдалось надрукувати понад 5000 примірників рельєфно-крапкових книжок.
Оксана Потимко, керівниця Ресурсного центру та координаторка проєктів для незрячих, тримає в руках дві художні книжки, надруковані шрифтом Брайля. Перша – чорно-біле, без жодних зображень видання «Захара Беркута» Івана Франка. Друга – у яскравій, кольоровій обкладинці, з рельєфними малюнками дитяча казка «Щастя – це лисичка» Евеліни Дацюте.
«Чому ми друкуємо кольорові книжки? Я відповідаю просто – аби мама не плакала. Коли я втратила зір, мені було 23 роки. Мій тато знайшов у Львові бібліотеку для незрячих і приніс мені ось таку чорно-білу книжку. Коли мама її побачила, то почала плакати. А тому це і відповідь – дитина і так живе в суцільній темряві, то чому вона має мати ще й страшну, чорно-білу книжку? Дитина не повинна бути в темряві довкола себе у книжках та в освітньому процесі», – розповідає Оксана Потимко про те, як громадськість тривалий час не могла усвідомити важливість створення якісних кольорових книжок для незрячих.
Сьогодні в Україні функціонують лише 4 центри з видавництва книжок для незрячих: один у Львові, два в Києві та ще один у Харкові. Проте лише видання, надруковані у львівському осередку, стають справді доступними для дітей, які їх потребують. Пані Оксана зазначає, що їхній підрозділ друкує по 30–60 примірників кожної книги та забезпечує ними установи та організації, які працюють з незрячими або слабозорими дітьми по усій Україні.
Діти також можуть безкоштовно замовляти книжки шрифтом Брайля з власної бібліотеки Ресурсного центру. Вона складається з примірників усіх книг, які Центр видав за час своєї діяльності.
Оксана Потимко також зазначає, що понад 90% їхніх видань є дитячими, хоча спроби створювати нехудожню літературу для дорослих були також успішними. Наприклад, у 2023 році у межах проєкту «Подолати минуле. Україна в подіях та особистостях» команда Центру надрукувала 3 видання шрифтом Брайля загальним накладом 640 книг, зокрема: «Любомир Гузар. Видатні українці. Люди, які творили історію» Ольги Опанасенко, «Енциклопедія для допитливих. Зростаємо українцями» Ганни Тетельман та Катерини Шаповалової.
Проте літературу можна не лише читати кінчиками пальців, але й чути. Аби створити ще більше доступних освітньо-інклюзивних можливостей для незрячих, у Ресурсному центрі розпочав діяти осередок запису аудіокнижок в ролях за участі незрячих дітей та відомих українських артистів. Керує процесом від запису до публікації соліст «Пікардійської терції» Славко Нудик.
Освіта та соціальна інтеграція незрячих дітей
«Основна наша діяльність – це інклюзивна освіта незрячих дітей. А все інше, що ми робимо, – це похідне від інклюзії. Перше, що ми почали робити, коли створили цей Центр, – це закупівля спеціальних навчальних засобів для незрячих дітей та проведення семінарів для вчителів про те, як працювати з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Сьогодні ми їздимо в різні регіони України та допомагаємо незрячим дітям адаптовуватися до навчання у звичайних державних школах», – розповідає Оксана Потимко.
Зараз команда Ресурсного центру опікується більше 40 школярами з різних областей України, які навчаються у звичайних школах. Зокрема, одна з вихованиць у Вінниці закінчує 4 клас. Проте у 5 класі кількість вчителів збільшиться до 12–15, а тому найближчим часом команда Центру планує провести навчання її педагогів з інклюзивності.
Окрім цього, Ресурсний центр Львівської політехніки виготовляє для незрячих дітей підручники у форматі DAISY. Особливість цих аудіокнижок – можливість не лише прослуховувати їх, але й за лічені секунди знаходити необхідний параграф, розділ, сторінку одразу під час уроку.
Оксана Потимко пояснює, що створення якісних книг також передбачає ретельну адаптацію книг шрифтом Брайля відповідно до усіх мовних правил. Адже незрячі діти саме в такий спосіб розвивають своє знання мови, словниковий запас, вчаться грамотно писати.
«Дитина всі мовні правила сприймає на слух. Вона ніколи не буде грамотною, поки не читатиме пальчиком, бо її очі на кінчику того пальчика. У незрячих дітей мова часто є бідною, їхні речення є короткими, телеграфними. А тому для них важливо читати граматично правильні тексти, аби розвивати своє мовлення», – пояснює керівниця.
Під час розмови журналістки з Оксаною Потимко до кабінету увійшла одна з вихованок Ресурсного центру – Діана Патерега. Дівчинка зовсім не могла встояти на місці, радісно розповідала присутнім про майбутню роботу у студії звукозапису. Мама Діани, Ірина Войтович, зазначає, що її донька готова долучатись до кожного проєкту та ініціативи, які пропонує Центр.
Повний текст матеріалу – на сайті агенції «Гал-інфо».
