11 лютого 2024 року відбувся традиційний Міжнародний круглий стіл «Психофізична проблема: Історія – Львівсько-Варшавська школа – Сучасність», присвячений пам’яті засновника Львівсько-Варшавської школи Казимира Твардовського. Організаторами наукового зібрання були кафедра філософії Національного університету «Львівська політехніка», Львівське філософське товариство імені Казимира Твардовського та Центр дослідження Львівсько-Варшавської школи при Варшавському університеті.
На цьогорічному міжнародному круглому столі розглядали проблему, від розв’язання якої залежить відповідь на питання про сутність людини. Ця проблема називається психофізичною, а в англомовному академічному світі – the mind-body problem. З доповідями виступили вчені з України, Польщі та Ірландії.
Професорка Наталія Вяткіна з Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України доповіла на тему «Психофізична проблема, штучний інтелект та «дивні об’єкти» Казимира Твардовського», зазначивши, що людська психіка, розум людини, її свідомість належать до тих об’єктів наукового дослідження, які не є стандартними, тому їх важко аналізувати науковими методами.
Професорка Анна Брожек з Варшавського університету виступила на тему «Жіночі та чоловічі тіла й розуми. Проблема ґендеру у школі Казимира Твардовського». Спікерка зазначила, що школа Твардовського виділяється ґендерною рівністю, бо серед її членів є достатньо жінок-філософів, а першою жінкою, яка захистила дисертацію під керівництвом Твардовського у 1906 році, була Ірена Паненкова (1879–1969).
Президентка Львівського філософського товариства імені Казимира Твардовського, д-р філос. наук Ольга Гончаренко виступила з доповіддю на тему «Смисл війни. Збройна агресія росії проти України в контексті інтенціоналізму Степана Балея», яка стосувалася психологічних аспектів дослідження смислу війни одного з українських представників Львівсько-Варшавської школи, відомо психолога Степана Балея. Слово «смисл» Балей вживав у значенні німецького «sinn» та пояснював його як «розумну ціль». Пошук смислу війни означав для Балея пошук інтенціонального змісту війни. Філософ розумів, що війні можна надавати різних смислів. Його хвилювало чи зможуть українці надати нового смислу Першій світовій війні та чи зуміють вони засвоїти з неї урок на майбутнє.
Доцентка Оксана Панафідіна з Криворізького національного педагогічного університету у своїй доповіді «Інтеракціонізм Карла Поппера: як дуалізм трансформувався у плюралізм» зосередила увагу на тому, що психофізична проблема сформульована як логічний парадокс: чотири інтуїтивно істинні тези щодо фізичного і психічного разом породжують суперечність. Запропоновані моністичні та дуалістичні стратегії її розв’язання полягають у відкиданні однієї з цих тез. Концепцію Поппера можна розглядати в контексті окресленої стратегії. Зокрема, він стверджує відмінність та взаємодію фізичного і психічного, відкидаючи тезу про кавзальну замкненість фізичного.
Докторант Анджей Поребський із Яґеллонського університету доповів на тему «Не існує такої речі, як свідомий штучний інтелект». Доповідач зосередив увагу на тому, що вчені й науковці ще мало знають про функціонування людської свідомості, яка належить до «дивних об’єктів», тому неприпустимо зводити машинні алгоритми до свідомості. Все, що ми знаємо, – те, як формуються нейронні зв’язки в головному мозку, але не знаємо, як виникає суб’єктивний свідомий досвід.
Професор Пітер Саймонс із Дублінського трініті-коледжу виступив на тему «Чужий досвід: чому психофізична проблема не є проблемою». Його провокативна доповідь була спрямована на викриття штучності та недоречності «психофізичної проблеми», бо її виникнення ґрунтується на лінгвістичній помилці – невірно сформульованому питанні. Замість того, щоб запитувати «Чому, дивлячись всередину свого тіла, я не можу знайти досвід?» або «Чому камінь немає досвіду, а досвід іншої людини відрізняється від мого?», треба запитати: «Ким треба бути, щоб мати досвід?». І відповідь проста: треба бути людиною, особистістю. Тобто, йдеться про те, що людина має досвід пережиття цього світу як індивідуальність.
Доцент Дмитро Сепетий (Запорізький державний медичний університет) доповів на тему «Панпсихізм, дуалізм і проблема внутрішньої природи фізичної реальності». У виступі йшлося про аргументи «за» і «проти» щодо панпсихічної теорії як певного різновиду монізму, в якому психіка, розум чи свідомість є всюдисущими і все, від електронів до Всесвіту, наділене психікою чи свідомістю.
Завідувач кафедри філософії Львівської політехніки Ігор Карівець виступив на тему «Психіка, свідомість, тіло: енігматичний зв’язок», яка стосувалася аналізу типу взаємодії між психікою, свідомістю й тілом. Доповідач стверджував, що не варто шукати наукового пояснення механізму такого зв’язку і, фактично, погодився з професором Пітером Саймонсом, що такий зв’язок треба сприймати як факт життя саме такого виду істот, як людина.
Усі виступи спричинили жваві дискусії та породили багато запитань, що свідчить про велику зацікавленість цією проблематикою людського буття.
