«Сузір’я» – один із 12 творчих колективів, які діють при Народному домі «Просвіта» Львівської політехніки. У переддень Різдвяних свят учасники цього ансамблю записали колядку «Падає сніг», яка стала справжнім хітом та зібрала у соцмережах уже близько 200 тисяч переглядів. Пропонуємо дізнатися, як народжувалася колядка, чи очікували студенти на такий успіх та що мотивує їх до активної участі в проєктах художньої самодіяльності.
«Студенти радіють, що їхню роботу так високо оцінили»
Директор Народного дому «Просвіта», заслужений працівник культури України Степан Йосипович Шалата розповідає, що ідея записати колядку-привітання з’явилася ще напередодні Нового року. Це спільна робота з Центром комунікацій Політехніки. Студенти, які перебували у своїх містах, погодилися приїхати до Львова й почали активно приходити на репетиції, адже ідея сподобалася всім.
«Перш ніж починати роботу над колядкою, ми обговорили ідею з учасниками ансамблю «Сузір’я». Радий, що всі підтримали цю пропозицію. Ми спільно обирали, яку саме пісню присвятити Різдву, й зупинилися на колядці «Падає сніг», авторства Нелі Романовської та Володимира Бардецького. Колядка сучасна, не зовсім традиційна й чудово підходить саме для ансамблю естрадної пісні. Студенти збиралися на репетиції щодня впродовж тижня, а щоб спів на відео був якісний, працювали з професійною студію звукозапису. Так і народилася наша колядка. Я щасливий, що вона сподобалася та розчулила багатьох людей. Відверто кажучи, студенти дуже радіють, що їхню роботу так високо оцінили і, безумовно, це мотивуватиме їх надалі працювати ще наполегливіше».
«На таку велику кількість переглядів навіть не очікували»
Ансамбль естрадної пісні «Сузір’я» існує від 2009 року й налічує більше 18-ти учасників із різних інститутів Політехніки. Уже п’ятий рік поспіль його керівником є Оксана Спондич. Настільки успішний запис колядки вона називає справжнім досягненням і сподівається, що у такий спосіб вони допомогли людям відпочити душею та хоча б трішки відволіктися від буденних клопотів у період Різдвяних свят.
«За час моєї роботи наш ансамбль має чимало здобутків. Наприклад, у 2019 році ми виграли гран-прі на міжнародному фестивалі «Місто лева». Їздили на фестиваль дитячо-юнацької творчості у м. Юрмалу (Латвія), і там також здобули гран-прі, окрім цього маємо чимало грамот, дипломів і кубків. Для нашого колективу все це великі досягнення, але запис колядки «Падає сніг» є не менш вагомий. Ми сподівалися, що вона буде успішна, але така велика кількість переглядів справді вразила всіх нас. Коли чую схвальні відгуки про роботу ансамблю, то дуже радію, оскільки карантин вніс свої корективи в нашу діяльність. Багато студентів пороз’їжджалися по домівках, ми навіть пробували записувати пісні онлайн, провадити онлайн-репетиції, але очевидно, що наживо робота йде значно краще. Тому увага, яка зараз до нас прикута, дуже тішить».
«В ансамблі «Сузір’я» – всі ми одне ціле»
Фельдман Мар’яна-Ірина, студентка 4 курсу Інституту архітектури і дизайну. Ще під час посвяти в студенти дівчина побачила виступ ансамблю й одразу захотіла стати його учасницею. Відтоді минуло вже чотири роки, та бажання залишити колектив ніколи не виникало. Студентка зізнається, що робота в ансамблі не втомлює її й не забирає час, а навпаки допомагає відволіктися та розслабитися.
«Ще в школі я відвідувала різні гуртки, тому, вступивши в Політехніку, хотіла все це продовжувати. Завдяки ансамблю я й надалі розвиваю свій голос, відшліфовую вокальні навички, тому мені «Сузір’я» допомогло не забути про свій талант, а навпаки, ще більше його вдосконалити. Може здатися, що стільки репетицій виснажують і забирають весь час, але насправді вони надихають мене й мотивують. Якщо ти любиш співати, то отримуєш від цього задоволення й готовий робити це завжди, принаймні так із усіма в нашому колективі. За роки спільних репетицій я знайшла тут хороших друзів, разом ми проводимо багато часу, їздимо на виступи й концерти. Наші голоси вже настільки зливаються, що, здається, ніби всі ми одне ціле».
Про те, як проходили зйомки коляди, учасники ансамблю розповідають із радістю й щиро зізнаються – того дня дуже хвилювалися, бо такий досвід був уперше. До того ж хотілося зробити все якнайкраще й не підвести людей, які працювали з ними.
«Ми ще не мали досвіду в таких зйомках, тому спершу всі дуже хвилювалися, не знали як правильно себе поводити перед камерою. Можливо, через це здається, що ми трішки скуті, але оператори постійно нас підтримували й тому вийшла справді хороша робота. Узагалі, кожну пісню треба відчути й пережити, чітко усвідомити про що ти співаєш і для чого. Записуючи цю колядку, ми відчували духовну силу, щиро хотіли привітати всіх зі святами й прославити народження Ісуса. Тому це дуже особливий, трепетний спів, який відрізняється від усіх інших, адже кожне речення пісні справді йшло із глибин наших душ і ми неймовірно щасливі, що слухачі також змогли це відчути», – розповіла випускниця Інституту гуманітарних та соціальних наук Марія Буткевич. Дівчина закінчила бакалаврат у Політехніці ще минулого року, але й надалі продовжує відвідувати ансамбль. Зізнається, що не змогла покинути колектив і попрощатися з усіма, адже «Сузір’я» стало для неї значно більшим, ніж просто цікавим проєктом, тому вона дуже щаслива, що зараз має можливість продовжувати виступати.
«Під час карантину ми дуже сумуємо за репетиціями й концертами»
Студент 4 курсу Інституту телекомунікацій і радіоелектроніки Орест Притула відвідує ансамбль від перших днів навчання в Політехніці. Хлопець розповідає, що поєднувати навчання й музику зовсім не складно, адже репетиції допомагають позбутися стресу та віднайти душевну гармонію. Сьогодні він сподівається, що ситуація з пандемією нормалізується, а діяльність колективу знову повернеться у звичне русло.
«Коли я приходжу на зібрання ансамблю, то відпочиваю душею. Навчання, робота забирають дуже багато сил, накопичується стрес, тому «Сузір’я» для мене – це можливість перевести подих. Навіть якщо у нас сесія, прийти на репетицію декілька разів на тиждень не так складно, адже всі ми дуже любимо це заняття. А ще ансамбль дає мені можливість подорожувати, вчить самодисципліни, допомагає розвиватися, бо якщо не співаєш, то голос згодом може пропасти. Під час карантину всі ми дуже сумуємо за репетиціями, концертами, поїздками й дуже сподіваємося, що зовсім скоро все повернеться у звичне русло».
«Своїм прикладом хочемо показати, що українська пісня – це сучасно й цікаво»
Учасники ансамблю розповідають, що цією колядкою також хотіли привернути увагу людей до наших традицій, колориту, а головне – показати, що українська пісня може бути цікава й популярна серед молоді.
«Ми помічаємо, що наші українські традиції дещо забуваються, тому їх відновлення та збереження називаємо одним із своїх завдань. Хочеться не втратити наш колорит, давні звичаї, обрядовість. Зазвичай в ансамблі виконуємо народні пісні й віримо, що в майбутньому передамо їх нашим дітям, навчимо їх співати колядки та ще багато хороших українських творів. Адже, безумовно, українська пісня може бути сучасна й цікава. Навіть для запису ми обрали маловідому, сучасну колядку і, як бачимо, вона зацікавила людей і сподобалася їм», – зауважує студентка Політехніки Мар’яна-Ірина Фельдман.
На тому, що колядка – це своєрідна шана нашим традиціям акцентує й директор Народного дому «Просвіта» Степан Йосипович і додає, що для молодих людей особливо важливо підтримувати традиції наших батьків, а згодом передати їх своїм дітям.
«У Радянському Союзі всі ці традиції заборонялися, тому сьогодні наше завдання відроджувати їх. У Народному домі «Просвіта» ми робимо це постійно, починаючи від проголошення Незалежності України: вчимо наших студентів колядок, показуємо вертепи, гаївки, разом вшановуємо пам’ять знаних, колись замовчуваних, українців. Сьогодні ситуація в Україні й так досить складна, а якщо ми забудемо про свою культуру, то потрапимо у ще більшу небезпеку. До слова, зараз ми працюємо над вітанням зі Старим Новим роком, хочемо завіншувати ректорат, працівників Політехніки, все це вже погоджено й відбудеться 14 січня о 10 годині. Тому будемо раді всіх бачити, а далі в наших планах фестиваль «Велика коляда», у якому 15 січня візьме участь Народний чоловічих хор «Орфей». Усе це дозволяє нам виховувати студентів у національно-патріотичному дусі й прищеплювати їм правильні цінності».
Описуючи запис колядки, роботу в ансамблі, безліч виступів та поїздок, очі студентів горіли. Кожен із них готовий ще багато розповідати про все, чим живе сьогодні ансамбль «Сузір’я», про творчі плани, які вони сміливо будують, про їхні мрії, які неодмінно здійсняться. І, спостерігаючи за такою талановитою молоддю, яка щиро прагне ділитися своїм світлом з іншими людьми, неможливо не захоплюватися ними й не надихатися тим поколінням, яке виховує сьогодні наш університет, і яке вже невдовзі творитиме нашу з вами історію. А кожного, хто ще не чув колядку «Падає сніг» у виконанні студентів Політехніки, запрошуємо якнайшвидше це зробити. Впевнені, вона неодмінно зачепить найтонші струни ваших душ.
