Їх об’єднала любов до музики та захоплення грою на гітарі. Троє студентів-третьокурсників із Інституту будівництва та інженерії довкілля – Андрій Конькевич, Андрій Чайківський і Роман Дубовський стали візитівкою багатьох культурних заходів інституту. Минулого року їхній хлопчачий колектив прикрасила солістка – другокурсниця Ірина Кривоконь.
– З Андрієм Чайківським я знайомий ще з музичної школи, ми обоє стрияни. Разом вступили до Політехніки, мешкаємо в одному гуртожитку. Тож вирішили, чому б не спробувати створити гітарний дует. До нас ще приєднався Роман Дубовський – він загорівся бажанням освоїти гру на гітарі, купив інструмент і я потрохи почав вчити його азам музичного мистецтва. Зрештою, вже невдовзі, коли наша інститутська спільнота готувала святкову програму до Дня матері, нам запропонували виступити. І все вийшло добре, глядачі були задоволені і ми зайнялися своєю творчістю ще більше, – розповів Андрій Конькевич.
Хлопці кажуть, що завжди до своїх виступів стараються підібрати щось цікаве, а особливого шарму та ексклюзивності музиці додають своїми обробками мелодій. Особливість ще й у тому, що як у професійних гуртах, усі партії розбивають на трьох гітаристів, як кажуть, – щоб було цікаво слухати. Спершу студенти виступали втрьох, Андрій Конькевич ще й співав. А восени з нагоди 160-річчя від дня народження Івана Франка з хлопцями наважилася виступити їхня подруга Ірина.
– Я ніде не вчилася співати і до того ніколи не виступала на публіці. Бувало, що наспівувала якісь мотиви для себе. Коли познайомилася з Андрієм Чайківським, він почув, як я щось наспівую і запропонував долучитися до гітарного тріо. Я спочатку трохи протестувала, та коли спробували разом поспівати, то все ж між собою зігрались, знайшли золоту середину. Тож і вийшло так, що невдовзі створився наш гурт, щоправда ще навіть не придумали йому назви, – каже дівчина. – Дуже люблю слухати людей, які гарно співають. Переглядаю різні відео, аналізую поведінку, манеру виконання. Мені бракує кваліфікованої підготовки і я планую індивідуальне навчання вокалу. Сподіваюся, що це додасть мені впевненості і я зможу цілковито віддатися творчості.
Студенти вважають своє захоплення співом та грою на гітарах більше як хобі. Кажуть, що не створювали нічого спеціально, а все вийшло само собою. Вони й постійного репертуару не мають, бо вважають, що цікавіше просто знаходити гарні пісні та максимально відтворювати їх, а потім експериментувати зі своїми обробками. Так більше задоволення і азарту. Серйозніше готуються хіба до публічних виступів. У інституті вони стали окрасою святкових програм з нагоди різних свят, а також виступали за свій інститут на університетському фестивалі «Весна Політехніки».
– Завжди запалююся новими композиціями, коли щось почув, що зачепило, відразу хочу зіграти. І коли все вдається – це особливі відчуття. Зараз стараюся розбирати складніші твори, щоб зростати. Переглядаю відео виконання складних композицій по кілька разів, це дає можливість вчитися і творити щось нове, – наголосив Андрій. – Мені цікава музика, хоча зараз найпріоритетніше – спеціальність, яку здобуваю. В майбутньому хотів би створити власну будівельну компанію. Та гітара обов’язкова складова мого життя.
Молодь використовує кожну можливість, щоб поспівати і повправлятися у грі на гітарах. Кажуть, буває вечорами до них сходиться повно гуртожитських друзів і співають разом.
– Всі після закінчення університету розійдуться, а в нас будуть особливі спогади про студентське життя. І вони будуть справді яскраві, – додала наостанок Ірина.
