Цьогоріч у травні відзначили ювілей Леона Сирочинського (12.05.1844–16.05.1925) — літературного та суспільного діяча, учасника Січневого польського повстання 1863–1864 рр., гірничого інженера, одного з піонерів розроблення родовищ корисних копалин і нафтовидобутку в Галичині, професора та ректора Цісарсько-королівської Технічної вищої школи у Львові, з 1921 р. — Львівської політехніки.
У 1890 р. у відділі будівництва машин Технічної вищої школи у Львові Леон Сирочинський уперше розпочав викладання предметів з гірничої справи: «Видобуток нафти і природного воску», «Глибоке буріння», «Гірництво нафти та земного воску», «Гірнича енциклопедія» і «Географія гірничої та великої промисловості». У 1897–1915 рр. він працював на посаді професора кафедри енциклопедії гірничої справи, нафтовидобутку та глибокого буріння.
У 1893 р. Леон Сирочинський поєднував викладацьку діяльність з керівництвом Музею гірництва нафти та земельного воску, який функціонував у навчальному закладі. У музеї йому допомагали асистенти: у 1905–1907 рр. Віктор Шефер, а в 1908–1910 рр. Мечислав Заґурський. З нагоди заснування музею у 1893 р. австрійський уряд виділив надзвичайну дотацію в розмірі 1000 злотих та звичайну дотацію в розмірі 150 злотих (флоринів).
З метою забезпечення наочності в навчанні Леон Сирочинський звозив експонати з різних місцевостей: Малопольщі, Сілезії, Австрії, Богемії, Німеччини, Угорщини, Франції, Румунії; збирав уже непотрібну спрацьовану техніку по нафто-воскобійнях, рафінеріях і шахтах; охоче приймав дарунки від відомих суспільно-політичних діячів: нафтопромисловців Станіслава Щепановського та Миколая Федоровича-Яцковського, президента Крайового нафтового товариства в Галичині Августа Ґорайського, інженера-зварника Станіслава Ольшевського та інших. У 1894 р. за згодою дирекції Загальної крайової виставки у Львові він як співорганізатор її нафтової секції одержав кілька моделей, які також включив до цієї збірки.
За короткий час колекція музею вже налічувала 85 нафтових бурових установок і моделей; зібрання складалося з численних геологічних карт, статистичних зведень, різноманітних креслень, макетів геологічних розрізів, типових фрагментів кернів тощо. У 1913 р. спадкоємці організатора залізничного транспорту в Галичині та на Буковині Людвіка Вєжбіцького безоплатно передали музею 15, а Леон Сорочинський особисто — 3 предмети.
У 1914–1917 рр. російські й австрійські війська використовували окремі приміщення Технічної вищої школи як казарми, внаслідок чого більшість експонатів музею були розкрадені, знищені або ж зіпсувались у підвалах. Після урочистого відкриття Гірничої академії в Кракові 20 жовтня 1919 р. сюди передали вцілілі предмети колекції, після чого Музей гірництва нафти та земельного воску у Львові припинив існування. 18 квітня 1923 р. Гірнича академія у Кракові присвоїла Леону Сирочинському звання почесного доктора.
У 1918/1919 н. р. Леон Сирочинський перейшов на посаду заступника професора і продовжив читати лише один предмет «Географія гірничої та великої промисловості». У 1920/1921 н. р. він був переведений на посаду оплатного доцента; у 1921/1922 н. р. вийшов на пенсію, але ще викладав до останніх своїх днів. Завдяки його починанням у 1922/1923 н. р. у механічному відділі сформувалось окреме нафтове відділення.
За свою подвижницьку працю Леон Сирочинський був відзначений найвищими нагородами кількох держав: у 1908 р. — Командорським хрестом Ордена Корони Румунії (Ordinul «Coroana României»); у 1921 р. Кавалерським хрестом та Командорським хрестом Ордена Відродження Польщі («Polonia restituta»); бельгійським Орденом Леопольда (Ordre de Léopold).
