Починаючи з кінця 60-х років ХІХ століття у Політехнічній школі започатковано випуск навчальних літографованих видань, створених на основі студентських конспектів. Такий стан справ існував з низки причин: відсутності державних дотацій на випуск підручників; переходу з німецькомовного навчання на викладання польською мовою; з нагальної потреби актуалізувати морально застарілі курси; високої вартості поліграфічних послуг, яку не могла подолати більшість викладачів. Майже усі літографовані видання підготовлено і видано польською мовою.
Організацією видавництва конспектів лекцій займалися переважно студентські товариства та об’єднання навчального закладу. Справжнього розвитку процес набув за матеріальної підтримки громадських організацій Політехніки. Початково фінансування здійснювалося за рахунок членських внесків, а з часом – за рахунок проданого накладу. Найчисельнішими за кількістю видань були результати роботи видавничих комісій при товаристві «Братня допомога студентів Політехніки». При товаристві діяли різні фахові об’єднання, які так само займалися видавничою діяльністю.
Перед першою Світовою війною збільшилися фінансові дотації на видавничі цілі, створено Бібліотечну комісію, яка спричинилася до видавництва навчальної книги для потреб Політехніки, а згодом і наукової літератури. Відповідно, у ці ж роки поступово зменшилася кількість виданих літографованих видань. Але у скрутний час входження у навчальний процес повоєнних 1919–1921 років Видавнича комісія товариства «Братня допомога» активізувала свою роботу з випуску літографованих видань.
Написанням конспектів займалися індивідуально студенти, часто-густо добре на тому заробляючи, як правило, працювали удвох. Хоча деякі курси лекцій, готувала більша група студентів, оскільки одні писали конспект, інші – виконували креслення.
Особливістю підготовки до видання літографованої навчальної літератури була співпраця професора-лектора і студента, який писав конспект і готував його до поліграфічного відтворення. До конспектування лекцій долучалися також і асистенти професорів.
Протягом понад 50 років, поки існувала практика випуску літографованих видань змінилося два покоління учених. Студент у минулому, який сам готував до видання конспект лекцій у середині ХІХ ст. ставав професором і зі зрозумінням співпрацював з новими здібними учнями початку ХХ ст., які також вступали на шлях науки і викладання у вищій школі. Написанням конспектів лекцій, які викладалися в Політехніці, займалися студенти i асистенти кафедр, у майбутньому провідні вчені: А. Вітковський О. Надольський К. Бартель В. Ауліх Б. Стефановський.
Декілька слів про технологію підготовки літографованих видань. Остаточне опрацювання укладачем відбувалося переважно під час канікул. Як зазначалося у передмовах, підготовку до видання закінчували у період з травня до вересня. Укладачі зверталися до автора лекцій – професора Політехніки з проханням написати вступну статтю, подавали йому текст для ознайомлення, з проханням внести виправлення.
Проілюструвати цей процес можна на прикладі навчального видання «Залізні мости і стовпи…» (1899). Конспект лекцій містить текст-передмову, підписану професором М. Тульє. Автор тексту пише, що на прохання студентів четвертого року навчання Кубали і Якубіка, переглянув рукопис курсу лекцій. Схвалив і оцінив написаний конспект, підкреслив, що розташування рисунків виконано за вказівками. Зазначив, що текст містить тільки частину матеріалу, який викладався у навчальному році, але охоплює усі відомості, необхідні для вивчення предмету.
Конспекти лекцій ілюстровані та містять велику кількість креслень і графіків. Авторів рисунків згадували у передмові, часто висловлювали подяку за участь у підготовці видання. У більшості літографованих видань кожен рисунок підписувався. Окрім того, під кожним рисунком або кресленням часто стала дата виконання.
Оскільки підготовкою видань займалися переважно студенти – молоді люди, можна зустріти жартівливі рисунки, особливо в кінці розділів, часто із зовсім несподіваними сюжетами.
Ретельність підготовки і кінцевий варіант видання залежав як від конкретного укладача, підготовки друкарської форми, так і після-друкарських процесів, особливо комплектування видання і його скріплення. Деякі конспекти видані дуже якісно, написані каліграфічним або хорошим почерком, майже без помилок, інші – виконані досить недбало, мають багато недоліків, як видавничих – погано зброшуровані зошити, так і зі сторони укладача, помилки у тексті (практично кожне видання мало список зауважених помилок).
Траплялося так, що проходило кілька років поки написаний текст знаходив видавниче втілення. Окремі лекції доопрацьовували, додавали нові частини і перевидавали.
Більшість літографованих конспектів лекцій мають структуру, яка відповідає вимогам навчального видання: вступ або передмова, зміст (перелік розділів), основний текст, завдання (задачі), приклади, довідково-інформаційні дані (таблиці, схеми, рисунки), розв’язки задач.
Наклад літографованих видань був невеликий, оскільки на деяких стоїть бібліотечний штамп – «додому не видається», «не позичати». З усього переглянутого масиву видань тільки в одному зазначено тираж 200 примірників.
Також привертає увагу історія побутування конспектів лекцій, оскільки зустрічаються малюнки, підкреслення на берегах, написи – маргіналії, які оживляють ці видання, наближають до нас, олюднюючи навчальну книгу з технічних дисциплін. Як бачимо, літографовані видання є своєрідною пам’яткою культурного життя та побуту студентського середовища.
