Китаєць Ше Сяньнін — аспірант Інституту інженерної механіки і транспорту. У Львові мешкає понад три роки. Старанно розмовляє українською, а пише доволі грамотно. Нещодавно завершив вступні вебінари з вивчення китайської мови, яку у Політехніці викладатиме з вересня.
До України Ше Сяньнін приїхав з провінції Хенань, міста Сіньсян. У місцевому університеті завершив бакалаврат із механіки. І вирішив скористати можливістю продовжити навчання в Україні, Білорусі, Росії, Казахстані, Молдові або Азербайджані. Спершу поділився цим наміром зі своєю сестрою, старшою на два роки, викладачкою китайської мови, потім — із батьками. Мама деякий час не погоджувалася, але згодом сказала: «Якщо ти зможеш, то їдь». З-поміж усіх можливостей Сяньнін обрав навчання в Україні.
— Я подивився, що це гарна і добра країна. І Львів сподобався дуже, а машинобудування у Львівській політехніці викладають на високому рівні, — пояснює свій вибір Сяньнін.
Перший рік він навчався на підготовчому відділенні для іноземців, де вивчав українську мову. Також паралельно мав заняття з викладачами китайської мови в університеті імені Івана Франка: вони його консультували з української, він їх — із китайської. А наступного року вступив до магістратури на кафедру технології машинобудування Інституту інженерної механіки і транспорту. Уже завершив перший курс аспірантури. Рівнем навчання задоволений. Вважає, що кафедральні лабораторії добре обладнані, комп’ютери наповнені сучасними програмами. Під науковим керуванням професора Вадима Ступницького аспірант досліджує методи реологічного моделювання технологічного процесу обробки титанових сплавів і розробку функційно орієнтованих технологій машинобудування.
Науковий керівник відгукується про свого підопічного як про сумлінного, дисциплінованого, працьовитого. Впродовж першого року вони більше спілкувалися англійською, однак, з вересня надаватимуть перевагу українській. Вадим Володимирович впевнений, що його китайський аспірант виконає дисертацію вчасно, адже бере участь у міжнародних конференціях, уже має достатньо публікацій, зокрема у базах даних Scopus, а також у міжнародних фахових виданнях.
Від китайського уряду Ше Сяньнін отримав ґрант на повне стипендійне забезпечення. Також завдяки тому, що український аспірант з ІІМТ виграв ґрант на навчання у Китаї, Сяньніна перевели на бюджет, тому він також отримує українську стипендію.
Ше Сяньнін — успішний аспірант і молодий науковець. Під час карантину легко адаптувався до дистанційного навчання. Більшість його колег-аспірантів уже працюють, а Сяньнін, окрім навчання, надає охочим уроки китайської мови. Коли у Лінгвістично-освітньому центрі Політехніки вирішили започаткувати для студентів і працівників вивчення іноземних мов, серед яких і китайську, Сяньнін охоче зголосився її викладати. Влітку він провів для зацікавлених цикл вебінарів, а з вересня розпочне викладати курс рівня А1. Він розповів слухачам про китайську культуру, ієрогліфи, традиційний одяг, музику, фестивалі, національні свята, частково навчив читати. Китайське письмо доволі складне. Виявляється, щоб його опанувати, без азів читання не обійтися.
А чи важко вам вивчати українську?
— Дуже. Напевне, так, як українську вчити китайцям. Ці дві мови належать до різних груп. Вони кардинально відмінні. Є українські слова, які мені органічно важко вимовити. На перших порах, коли ще не міг висловитися, більше переходив на англійську.
У вільний час Сяньнін читає, дивиться фільми, любить гуляти містом. Він побував у багатьох центральних храмах Львова. У церкві Юра також відвідав крипту. Має позитивні враження від Гарнізонного храму, готичної архітектури церкви Ольги і Єлизавети, а також барокового інтер’єру церкви св. Андрія. Захоплений їхньою красою. Відвідав більшість музеїв, любить ходити в оперу. Йому подобається подорожувати різними містами. За той час уже встиг побувати у Києві, Одесі, Івано-Франківську, Рівному, Луцьку, Мукачевому.
Які маєте подальші плани, наміри?
— Мені подобається моя спеціальність. Хочу стати викладачем. Також мрію працювати у китайському центрі, який незабаром буде започаткований у Львівській політехніці. Сьогодні у Китаї небагато людей обізнані з Україною, знають її мову, культуру. Так само в Україні мало знають про Китай як про країну не лише потужного промислового виробництва. Хочеться більше взаємно познайомити ці держави, зблизити їх передусім на культурному рівні.