Катедра української мови презентувала монографію «Позиційне чергування у/в як елемент милозвучности: норма і практика»

Катедра української мови Львівської політехніки
Фрагмент обкладинки книжки

Катедра української мови Національного університету «Львівська політехніка» презентувала вагому наукову публікацію – монографію авторства З. Куньч, Г. Наконечної та І. Ментинської «Позиційне чергування у/в як елемент милозвучности: норма і практика».

До засобів творення красивого (милозвучного, доброзвучного) тексту, у тому числі й наукового, окрім широкого лексичного, словотвірного, синтаксичного арсеналу чинників, належить також позиційне чергування у/в, що є предметом обговорення в цій монографії. Автори детально проаналізували випадки позиційного чергування прийменників або префіксів у/в у наукових та науково-популярних текстах ХХ – поч. ХХІ ст., виявили позиції, що найбільше чи найменше надаються до внормування. Простежено також динаміку формування норм милозвучности в усіх «Українських правописах» і головних теоретичних працях зазначеного періоду.

Актуальність такого дослідження зумовлена передусім ситуацією, коли вимоги чинного «Українського правопису» розбігаються з практичним їх застосуванням. Досвід напрацювань попередніх поколінь науковців і сучасна мовна практика змушують замислитися над тим, наскільки можливим є вкласти у вузькі рамки правил творчі можливості нашої мови. У праці порушено складні проблеми милозвучности української мови в частині позиційного чергування голосних і приголосних. Опрацьовано більш ніж чотири з половиною тисячі прикладів чергування у/в (евфонем), що дало змогу теоретично обґрунтувати й об’єктивно оцінити причини недотримання чинних правил правопису та виявити основні тенденції внормування правил позиційного чергування.

Основні положення та висновки доповнюють знання про фонетико-морфологічну систему в цілому, уточнюють деякі поняття ортоепії, виявляють закономірності формування та функціонування правописних постулатів. Дослідження широкого практичного вживання у/в, здійснене в цій монографії, засвідчує, що повної формалізації в цьому питанні немає й, очевидно, не може бути з огляду на низку причин, як-от ритмомелодика, нескладова вимова чи мовленнєва редукція голосних. Головне – дотримуватися розумної рівноваги між нормативними приписами та можливостями їх реалізації. Книгу адресовано науковцям, студентам, літературним редакторам і широкому колу читачів, що цікавляться мовностилістичними питаннями.

Книжка на сайті Видавництва Львівської політехніки