Шановне панство! Наша катедра української мови підготувала колективну монографію з історії українського термінотворення. Коли буде наука нашою мовою, то й держава буде наша і для нас. Саме про це ми з колегами написали, за що я їм особливо вдячна. Мій розділ стосується аналізу історичного терміна «прирожоний язик» (себто рідна, природна мова) і його еволюції до терміна «етнічна мова» як основа буття нації, яку сьогодні так дико знищують, чи вона, ця нація, здуру самознищується. Про це також у моєму матеріялі.
Проте найважливіше, що цю колективну працю ми присвятили засновникові ПЕРШОЇ в Україні катедри української мови в технічному виші – у Львівській політехніці. У цьому виняткова заслуга ГЕННАДІЯ ЛЕОНІДОВИЧА ВОЗНЮКА – патрона й натхненника нашої катедри, що пішов з посади минулоріч, зробивши більше ніж міг ще далекого 1989 року, коли інші виші про це навіть не мріяли. Понад то, саме з його ініціятиви ВПЕРШЕ в країні в Політехніці запроваджено курс практичної стилістики української мови. Це вже 2014 року горе-міністр освіти С. Квіт скасував обовʼязковість української мови та історії України у вишах. Ми вистояли. Вистоїмо й тепер.
На звороті нашої монографії думка-перлина від Івана Пулюя: «Коли наше слово піднесеться до високостей науки, тоді матиме наш вбогий народ твердиню, котрої не приодоліє жадна сила». Чи розуміє це «вбогий народ»?
А ще ця монографія повна спогадами про нашого неперевершеного завідувача. Це було щастя працювати з ЛЮДИНОЮ, що безумовно СЛУЖИЛА науці та Україні.
П.Н. Нова монографія про проблеми сучасної української мови вже в роботі. Буде присвячена 30-річчю нашої катедри української мови у Львівській політехніці. Запрошуємо до читання.
Ірина ФАРІОН
