Коли маєш – не цінуєш, а втрачаєш – сумуєш... Карантин уніс свої правки в життя кожного з нас, поставивши його на тимчасову паузу. Але чи так все погано, як воно звучить?
Можливо, карантинні обмеження – це те, чого людство так давно потребувало, аби заново навчитися цінувати звичні для всіх нас речі? Цікаво, які ж висновки з вимушеної ізоляції почерпнули студенти Львівської політехніки?
Назар Мельник, другокурсник Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології:
«Що я почав цінувати? Буденність! Прогулянки з друзями парком, кава з дівчиною в улюбленій кав’ярні, купувати продукти без маски, наплічник без антисептика, навчання в аудиторіях та просто живе спілкування. До цього ніколи й думки не було, що такі речі можуть припинятися надовго».
Божена Кравчук, третьокурсниця Інституту права, психології та інноваційної освіти:
«Все досить просто й банально – почала цінувати свободу, можливість вільно дихати без маски і не переживати за те, що захворію, ходити на концерти, де безліч людей, спілкуватися з незнайомцями і т. д. Навіть зараз, коли ситуація дещо покращилася, я не можу розслабитися в натовпі».
Юля Кратко, третьокурсниця Інституту геодезії:
«Гадаю, основне, що я зрозуміла за цей час – життя коротке. Ніхто й не подумав, що життя набуде обмежень: заборона кудись ходити, відвідувати концерти, заходи, що ми просто закриємося вдома на кілька місяців. Ось це все вчить нас цінувати момент, не відкладати свої мрії «на потім», адже якщо ти цього хочеш і в тебе є можливість, то варто хапатися за мрію і зробити все можливе для її реалізування, бо завтра може не бути».
Анна Карпо, другокурсниця Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Хто що б не казав, але карантин приніс багато хорошого. Особисто я почала цінувати родину. Коли обставини «закрили» нас в одному приміщенні, ми почали просто спілкуватись один з одним, грати настільні ігри, готувати разом обід. До цього якось на такі буденні речі не вистачало часу, хоча це й наче мало бути нормою, а через постійний швидкий темп, яким жила моя родина, таких днів до карантину було рідше».
Віхоть Віталій, першокурсник Інституту економіки і менеджменту:
«За час, проведений на карантині, я зрозумів найголовніше – потрібно цінувати друзів, адже саме спілкування з ними мені так не вистачало під час ізоляції. Звісно, ми не переставали спілкувалися в соцмережах, але це ж не могло замінити живого спілкування. Тож зараз я стараюся цінувати кожну хвилину».
Максим Лутков, третьокурсник Інституту права, психології та інноваційної освіти:
«Мабуть, найбільше, що я почав цінувати – це можливість відпочити від швидкого темпу, просто на певний час переосмислити своє життя і з’ясувати, що робити далі. Це була така маленька перерва, щоб перевести подих».
