Згідно зі статистикою, 52 % української молоді працюють не за спеціальністю. Така тенденція почала змінюватись на краще останні два роки, але ми поки далекі від ідеалу.
Другий рік поспіль маю нагоду працювати зі студентами Львівської політехніки напряму ІоТ. Ми намагаємось разом із ними ліпити з них когось більшого, ніж пересічних випускників.
Українські реалії
Зараз від багатьох людей можна почути мільйон песимістичних прогнозів про майбутнє України, але поки ліберали скиглять, інші намагаються змінитись уже зараз та сьогодні. Передусім для того, щоб не допустити здійснення песимізму.
Напевно, кожен із нас рано чи пізно задумувався про те, що він чи вона буде робити після закінчення університету. У кожного є якийсь план дій або ж уже готовий «сценарій життя»: якщо батько генерал, то син лейтенант, якщо мама лікарка, то дочка терапевт – і так далі. Кожна людина уявляє майбутнє по-різному, та кожній людині під силу будувати власне майбутнє самостійно. Одним словом – куй залізо, поки гаряче.
Українській армії чи органам державної влади системно бракує людей, які готові брати на себе відповідальність. Україна потребує нової генерації лідерів державного масштабу в багатьох сферах – від бізнесу і політики до військової справи чи сфери надання послуг та сервісу. І це наша місія сьогодні: вчити таке покоління. Звучить по-комуністичному, хіба ні?
Робити проект замість лабораторних
Щороку студенти новостворених напрямів реалізовують проект (середньостатистично веб-сервіс чи мобільну аплікацію). Минулого року їм вдалось реалізувати прототип VolMe мобільного застосунка, який зводив докупи організації, що потребують волонтерів, та самих волонтерів. Такий собі Убер у сфері волонтерства. Це були 6 молодих студентів, які ще вчора були школярами. Ви б бачили їхню презентацію, по-чесному, вони не програвали половині стартаперів на ІТ-Арені. Зауважте, перший курс! Ну зі стартапами у нас сумно.
Вчорашні тинейджери реалізовують щось, що принесе користь суспільству. Вони горять цією ідеєю, вони не хочуть просто писати код, ціль стоїть набагато вище. Чи отримав їх перший проект справжнє життя? Ні, але він і не мав. Їхня ціль – показати, що покращення суспільства можлива вже і сьогодні, а не після отримання офіційного диплому. Я свій досі не забрав, бо вимагають «обхідний ідіотичний лист». Я думаю, вони свій теж не заберуть. Забирати потрібно лише знання та вміння, такий зараз тренд.
Новий рік і новий виклик
Проект закінчився, усім роздали похвалу і бали, я вийшов зі Слек-чату, і все було спокійно, поки вони знову не прийшли до мене в офіс. Їх ніхто не примушує, вони самі ходять у пошуках знань. Цього року група вже в новому складі. Моя перша пропозиція до них була продовжити минулорічний проект і спробувати вивести його в продакшен і провести, як мінімум, кілька подій за участю волонтерського руху, але на моє здивування, вони принесли десяток нових ідей та нових проектів – від доставки їжі до фешен-застосунка для торгових центрів.
Ті молоді люди – вони бачать світ по іншому, вони хочуть творити, створювати нове, приносити іншим користь, заробити гроші, вивчити нову технологію, здобути навик і так далі. Було прийнято рішення розробляти прототип проекту, який допоможе дрібному локальному бізнесу.
Відкрию секрет
Вони вперто роблять проект, все по-серйозному – від дослідження ринку до вибору майбутніх провайдерів, від написання коду до маркетингу. І в команді не усі рівноцінно виконують однакові ролі – кожен свою! Нещодавно принесли перший прототип аплікації, з одного боку тому, що я маю ставити бали, а з іншого – тому, що штовхають проект вперед. Отакі-то тепер студенти. Беззаперечно, кожне наступне покоління краще та прогресивніше за минуле. Вони доженуть нас за кілька років, а потім – тільки вгору.