Українській науці зараз заважають розвиватися низький рівень оплати праці, нестача обладнання та відтік кадрів в інші сфери, як-от IT, або за кордон. Так вважає Галина Клим, докторка технічних наук, професорка кафедри спеціалізованих комп’ютерних систем Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету «Львівська політехніка». Вона розповіла Gazeta.ua про стан науки в Україні та найважливіші завдання, які стоять перед сферою.
‒ Після обрання Анатолія Загороднього президентом Національної академії наук сподівання мають бути на краще. На те, що наука почне розвиватися хоча би на кілька відсотків. В тому ж напрямі, в якому рухається, наприклад, Польща.
У нас зараз наука на примітивному рівні. Бракує обладнання, наукового потенціалу. Кваліфіковані спеціалісти, шукаючи собі кращу долю, їдуть за кордон на ті самі позиції, в аспірантури. З приходом нового керівництва, можливо, почнеться політика, яка припинить відтік мізків, заохочуватиме молодих кадрів залишатися і працювати тут…
– 2017-го створений Національний фонд досліджень. Він мав стати локомотивом змін, спонсорувати окремих учених і наукові команди на підставі незалежної експертної оцінки. Чи дало це помітні результати?
‒ Цьогоріч уперше були проведені два конкурси за підтримки Нацфонду. Звичайно, спроби зроблені. Проведена колосальна робота. Але виявлено багато недоліків. Через велику кількість поданих проєктів складно було залучити стільки експертів. Напевно, тому не всі достатньо кваліфіковані.
З іншого боку, це додатковий стимул працювати. Тому що на конкурсі команди формувалися таким чином, що 50 відсотків – це мали бути молоді вчені. Такий підхід допоміг залучити їх до виконання проєктів. Але багато з тих, які би вартували уваги – залишилися поза межами конкурсу, тому що не отримали достатньої оцінки.
Тому на наступні конкурси потрібно врахувати всі недоліки, допущені в цьому. Також варто розмежовувати, які проєкти йдуть від Академії і які – від освітніх установ. Бо це різний рівень. Академія має можливість більше займатися наукою, ніж університети, основна місія яких – освітня.
– У нас слабка популяризація науки. Про її здобутки та прізвища вчених знають дуже мало людей. Чому так?
‒ Популяризація не настільки вже примітивна. В останні кілька років стартувала. Вже непогано розвинені такі сфери, як технічні, фізико-математичні, хімічні.
Але рівень оплати праці відлякує молодь. Навіть потенційно можливі українські нобелівські лауреати на певному етапі залишають або науку, або країну. Тут працювати на її благо вдається, тільки якщо співпрацюють із західними партнерами. Там кошти зовсім іншого рівня. Бо хоча основну підтримку науковці очікують від держави, досвід показує, що її можна довго чекати. Доводиться шукати інші шляхи.
– На що варто передусім спрямовувати державну підтримку науки?
‒ У моїй сфері, наприклад, є велика потреба у дорогому, унікальному обладнанні, якого в Україні немає або важко придбати. Важливо реалізувати таку можливість. Тоді науковці матимуть і на чому працювати, і нас будуть зовсім по-іншому оцінювати на міжнародному рівні. Зможемо більше публікуватися в серйозних журналах. Це підвищуватиме рейтинги університетів та інститутів Академії наук. Тільки таким чином можна піднятися на вищий щабель.
Також варто в технічних напрямах створювати осередки при IT-компаніях, багато з яких потребують вирішення завдань наукового характеру. Тому якщо би підтримували фінансово, то це був би додатковий стимул залучити молодих науковців до науки загалом…
– Наскільки українська наука залучена у світовий контекст?
‒ Завдяки певним сферам українська наука все-таки посідає непогане місце у світі. Це хімічні й технічні спеціальності. Але судячи з рівня міжнародних публікацій, дещо відстають гуманітарні.
Загалом наші фахівці дуже ціняться за кордоном через те, що мають ідеї. Потрапивши туди, можуть їх реалізувати в рамках міжнародних проєктів. Наші ідеї – цінні. Деколи закордонні лабораторії мають усе обладнання, але не знають, що би вони ще могли зробити. А тільки наші люди там з’являються – одразу починає кипіти праця.
Повний текст матеріалу – на сайті Gazeta.ua.