Петро Черник – полковник запасу, військовий експерт та аналітик. Він удруге відвідав Львівську політехніку і, відповідаючи на запитання, розповів про найближчі перспективи російсько-української війни, стратегію й тактику ЗСУ, втрати ворога і як їх рахують, а також про те, за яких умов можливий розвал росії.
– Чому росія так просто не розвалиться?
– Об’єктивно росію можна знищити за декілька днів, але залишається проблемою те, що це майже неможливо зробити у спосіб, у який вона б не розвалилася. Залишається проблема того, ким це все замінити – Нємцова нема, всіх, кого могли, зачистили. Фактично Захід обрав найвигіднішу для себе стратегію – це стратегія реактивності. Я б порівняв це зі зварюванням щура, якого не можна одразу кинути в окріп. Якщо дивитися в історію, то за масштабом більшим за цю операцію могло бути лише розвалювання Радянського Союзу. Тільки за рік часу Європа вийшла з енергетичної залежності, але цивілізований світ – це не вся планета, ті ж країни Азії досі залежні від російських енергоносіїв, і їх далеко не хвилюють принципи західної демократії.
«Фактично Захід обрав найвигіднішу для себе стратегію – це стратегія реактивності».
– Скільки нам потрібно авіації для закінчення війни?
– Стосовно цього у мене є свій власний аргумент. Якщо запитувати, чи авіація допоможе нам виграти війну, то сто відсотків. Фактично авіація – це кавалерія сучасності. Якщо говорити про кількість, то я думаю, що нам вистачить 200 машин F-16 або ж F-15, щоб повністю звільнити півострів навіть без наземної операції. Якщо порівнювати навіть найновішу російську розробку Су-35 і F-16, то це те саме, що жигулі і мерседес. Це війна технологій, тому ми внаслідок нарощування кількості авіації навіть зможемо закрити повітряний простір над Україною.
– Чого варто очікувати від росії в контексті обстрілів критичної інфраструктури та цивільних об’єктів?
– Не слід чекати, що вони знайшли нову ціль і перестануть обстрілювати цивільну інфраструктуру, бо це нецікаво. Стріляти будуть, у росії ще є вдосталь далекобійних ракет, і, як я вважаю, вони будуть їх використовувати, хоча і ми підвищили наш коефіцієнт збиття їхніх ракет. Якщо на початку війни наш показник сягав 40 %, то зараз він безпрецедентно зріс до небачених раніше 92 %. Але не варто забувати, що вони досі мають змогу нас обстрілювати. Ні, це не залп зі 160 ракет, як було на початку війни, але в них ще є можливість запустити близько сотні в один день і виробити до 40 ракет Х-20 за один календарний місяць. Тому на запитання, як довго це триватиме, у мене є лише одна відповідь: доки не закінчиться ця війна.
«Стріляти будуть, у росії ще є вдосталь далекобійних ракет, і, як я вважаю, вони будуть їх використовувати».
– Чому втрати особового складу російської армії так сильно різняться з оцінками західних партнерів?
– Уся різниця полягає у методиках. Наші партнери рахують лише задокументовані втрати ворога, особливо це стосується піхоти, коли для підрахунку та фіксації потрібен військовий квиток загиблого. У нас же інша методика, нам досить звичайної фотофіксації втрат. Іноді просто немає можливості дістатися до тіла й обшукати на наявність військового квитка, але вcі втрати фіксуються.
– У чому особливість західних танків, якщо порівняти з тими, що вже є на озброєнні в України?
– Порівняно з тим, що в нас було, це ковток свіжого повітря. Зараз наш танковий парк налічує близько 800 одиниць різної номенклатури техніки, там є навіть Т-64 і Т-55. Для кращого розуміння картини: 55 і 64 – це рік конструкторської думки, фактично це техніка середини минулого століття, яка досі воює. Якщо ж брати ту техніку, яка є в наших союзників, то у класичному танковому бою, не враховуючи таких чинників, як місцевість і везіння, звісно, перемагає західна. Знову перед нами постає моє порівняння волги і мерседеса. Найголовніше у будь-якому бою – це засікання противника, що в західній техніці на порядок краще, ніж у техніці, якою ми володіємо зараз. На мою думку, найкращим рішенням для нас буде широка військова кооперація із західним світом. Я є палким прихильником відмови від усієї радянської зброї, мене ніхто не переконає залишити ті самі автомати Калашникова. Нам потрібна конкурентна школа, яка зможе зайняти своє місце у світі.
«Найголовніше у будь-якому бою – це засікання противника, що в західній техніці на порядок краще, ніж у техніці, якою ми володіємо зараз».
