Минулої п’ятниці, 27 січня, світова спільнота відзначала Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау. Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України. Водночас відомо чимало випадків, коли певні особи ставали на захист єврейського населення. Чи не найбільш знаним для загалу є Оскар Шиндлер, історія якого лягла в основу сюжету фільму «Список Шиндлера». Значно менше відомо про «дрогобицького Шиндлера» – Нафталі Бакенрота, який у 1924–25 навчальному році був студентом Львівської політехніки. Тож коротко подаємо його життєву історію.
Нафталі Бакенрот народився 14 жовтня 1905 в Дрогобичі у сім’ї власника землевласника Ізраеля Бакенрота та його дружини Фрейди Горовітц. У 1916 році Нафталі вступив до державної гімназії імені короля Владислава Ягайла в Дрогобичі та закінчив там 8 класів. Матуру одержав 30 травня 1924 року. Батько Нафталі був знаним в місті інженером – фахівцем з переробки нафти. Однак Нафталі обирає для себе інший фах. З листопада 1924 року стає студентом на рільничому відділенні Рільничо-лісового відділу Львівської політехніки. Під час навчання у перший рік вивчав такі дисципліни: фізику у проф. Тадеуша Малярського, географію та геологію у Юліана Токарського, рисунки з геометричним кресленям та нарисну геометрію у Зигмунта Врублевского. Після цього продовжив навчання за кордоном.
Однак у 1930 році, коли батько Нафталі помер, він повернувся із Франції, де вивчав агрономію, хімію, геологію та інженерію в Ecole Polytechnique, до Дрогобича. Невдовзі його спадкове нафтове підприємство збанкрутувало, тому Нафталі почав займатися сільським господарством на Дрогобиччині.
З початком німецької окупації у липні 1941 року Нафталі приєднався до місцевого юденрату (адміністративного органу єврейського самоврядування в роки Другої Світової війни на окупованих Німеччиною територіях, призначений для керівництва в єврейських ґетто. З усіх сил Нафталі Бакенрот намагався продемонструвати Феліксу Ландау – керівнику єврейського відділу гестапо Дрогобича, що євреї корисні у якості робітників. Ландау підтримав ідею Нафталі щодо створення ферми коней, де можна було займатись верховою їздою. Порозумівшись з німецькою адміністрацією він отримав 700 робітників, таким чином залучивши 25% мешканців ґетто до роботи. Невдовзі Ебергард Гельмріх – німецький офіцер, відповідальний за продовольство у цих краях – запропонував Нафталі співпрацю із агропромисловою адміністрацією. Ця співпраця переросла у дружні взаємини, завдяки чому вдалося врятувати чимало євреїв. На околиці Дрогобича – Гирівці була створена садово-городня ферма, де працювали близько 250 євреїв, включаючи жінок. Під час облав на євреїв працівники ферми покидали ґетто і ночували тут, таким чином рятуючи свої життя. Ферма працювала дев’ять місяців, за цей час частину євреїв Е. Гельмріхом та його дружиною Донатою було відправлено до Німеччини зі сфальсифікованими документами. Варто відзначити, що за порятунок євреїв подружжя Гельмріх в майбутньому були визнані «Праведниками народів світу».
Коли Лендау на посаді замінив Карл Ґюнтер, він ініціював зменшення кількості робітників-євреїв. Тоді Нафталі Бакенрот вирішує залучати євреїв до розробки нафтових родовищ в Коломиї. У березні 1944 року його робочі групи налічували 1000 осіб.
Прихильність з боку німецької адміністрації до Нафталі Бакенрота була не випадковою. Зовнішьо – Нафталі не надто був схожим на єврея. У родинному архіві він знайшов документи про виплату великої суми коштів у 1917 році жінці на ім’я Катерина Броніцька, що стало приводом для створення своєрідної легенди: начебто батьки-євреї через смерть власного немовля «купили» дитину у матері-одиначки, яка народила позашлюбного сина. Для підтвердження легенди було виготовлено фальшиву метрику та угоду між Катериною Броніцкі, доктором Козловським та Ізраелем Бакенротом. Правдивість історії додавало і те, що лікар Козловський неодноразово приймав пологи у дружини Бакенрота, та фіксував смерть новонароджених, а отже бездітне сімейство цілком могло прийняти чужу дитину. Ці документи потрапили у руки одного гауптшурмфюрера СС, котрий запідозрив махінацію та відправив документи на перевірку до Львова, однак бажаної відповіді він тоді не отримав.
З 12 тисяч євреїв, що жили у 1939 році в Дрогобичі, незліченні сотні залишилися, в тому числі завдяки Нафталі Бакенроту. За підрахунками, він врятував від смерті близько 250 осіб, серед яких були і його родичі – Стелла Бакенрот (пізніше Візельтьє), Леон і Девід Торн, Дора Бакенрот, Меїр Вайнтрауб.
З приходом радянських військ у серпні 1944 року Нафталі підпав під підозри з боку радянської влади щодо співпраці з німцями, тому виїхав із дружиною та сином до Франції, де проживав до смерті у 1993 року.
У 2017 році син Нафталі – Юліан (Єгуда-Луцієн) Броніцкі, голова геотермальної енергетичної компанії «Ормат», отримав посмертну відзнаку батька, якому присвоєно звання «Єврейського рятівника». Дана відзнака була створена в 2011 році Всесвітнім центром Б’най-Бріт та Комітетом з визнання героїзму єврейських рятувальників під час Голокосту, щоб віддати шану та повагу євреям, котрі рятували інших євреїв.
