«Чи переходите ви дорогу на червоне світло?»: відповідають студенти Львівської політехніки

Анастасія Степаняк (Мозгова), тижневик «Аудиторія»
світлофор

Кому бодай раз доводилося побувати поблизу Привокзального ринку, той міг побачити, як люди масово перебігають дорогу на червоне світло. Не стверджую, що так роблять лише там – порушників вистачає всюди, однак саме у цьому районі пішоходам. На дорозі наче застилає очі, і вони за принципом «бачу мету – не бачу перешкод», наражають себе на небезпеку.

За словами асистента кафедри транспортних технологій Олега Грицуня, котрий вивчає тему транспортних потоків і проблем, пов’язаних із ними, 36% усіх ДТП Львова стаються за участі пішоходів. Найбільша кількість травмованих осіб під час ДТП – саме на регульованих пішохідних переходах і перехрестях. У 17% цих випадків пішоходи загинули. Науковець пояснює: регульовані переходи зазвичай облаштовані на магістральних вулицях із високою швидкістю руху транспорту, тому водії, рухаючись на зелене світло, не здатні швидко загальмувати, якщо пішохід перебігає на червоне. Змусити пішоходів дотримуватися правил дорожнього руху, на думку пана Олега, можна лише за допомогою збільшення суми штрафів за порушення, мовляв чинні суми абсолютно не є аргументом для зміни поведінки на дорозі.

І так вважає не лише політехнік: ще у груді 2018 року українські ЗМІ поширювали інформацію про те, що в Україні зросте сума штрафу для пішоходів, які переходять дорогу у неналежному місці та на червоне світло. Однак досі жодних змін не відбулося: замість обіцяних кількох тисяч гривень, штраф за перетин три- або чотирисмугової проїзної частини досі складає 51 гривню. Отож і далі доводиться покладатися на тверезий розум пішоходів.

Ілона Нагірна, студентка другого курсу Інституту права і психології:
«Інколи йду на останні секунди зеленого»

Завжди переходжу на зелене світло. Звичайно, бувають випадки, що залишається 5 секунд зеленого, і я біжу. Коли опиняюся на середині дороги, вже спалахнуло червоне, але для авто ще горить жовте, тому я спокійно продовжую свій рух. Однак варто старатися так не робити, адже життя та здоров’я важливіше – передусім треба думати про це, а не про те, щоб якомога швидше перейти дорогу. Завжди обираю перехід зі світлофором – це безпечніше. До того ж, на «зебрі» водії помічають тебе, хіба вже коли зробиш перший крок, а це також небезпечно – ніколи не знаєш, чи зупиниться він, і чи зробить це вчасно.

Владислав Добровольський, студент першого курсу Інституту архітектури:
«На червоне ніколи не переходжу»

Завжди переходжу дорогу лише у спеціальних місцях: якщо є світлофор – дивлюся на нього, якщо просто «зебра» – дивлюся ліворуч, праворуч, а тоді переходжу. На червоне ніколи не йду, та й не дуже бачив, щоб інші так робили, можливо, хіба раз у житті був свідком цього – то мені аж усередині все «перевернулося», не можу на таке дивитися. Я так не роблю і не робитиму – з дитинства навчили.

Віталій Малафєєв, студент Інституту права і психології:
«Так роблять, бо нема покарання»

На червоне я не переходжу, але часто бачу, що люди так роблять. Це не залежить від віку, а закріплене у підсвідомості, так роблять і молодь, і діти, і дорослі, і навіть особи старшого віку. Слава Богу, з тими людьми було все гаразд. Думаю, що вони на підсвідомому рівні хочуть бути не такими, як усі, а тому порушують правила. Вони знають, що за це не буде покарання. Так, є штраф, але чи багато разів ви бачили або чули, що комусь виписали цей штраф? Коли переходжу дорогу, надаю перевагу місцям, де світлофори – багато водіїв не дають дороги пішоходам, їдуть, не звертаючи уваги, тож може трапитися ДТП.