Викладання механіки у Львові розпочалось у відкритій в 1816 р. Реальній школі. В 1844р. була створена Технічна Академія де з перших днів було відкрито шість кафедр в т.ч. і кафедру механіки. В листопаді 1871р. академія отримала право вищого навчального закладу, де було створено три відділи інженерії, архітектури, технічної хімії. В 1877р. Технічну академію перейменували в «Політехнічну школу». Того ж року ректором Політехнічної школи обрали Ю. Захарієвича (1837-1898), який багато зробив для її розвитку.
В 1921 р. Політехнічну школу перейменували у Львівську політехніку. Вона отримала власний статут, схвалений загальними зборами професорів, який передбачав господарське та адміністративне самоврядування навчального закладу.
Бурхливий розвиток машинобудування, будівництва залізниць, мостів, тунелів, обладнання для нафтової та газової промисловості сприяв розвитку механіки у Львові. Вдосконалювались також технології виробництва виготовлення деталей машин, а також виникала потреба у автоматизації технологічних процесів та створення нових сучасних машин. Ці обставини зумовлювали необхідність комплексного підходу до вирішення проблем — розвинення наукових досліджень для створення нових машин та обладнання, а також вдосконалення існуючих технологій у машинобудуванні та інших галузях промисловості.
Вирішенням задач механічного скерування у Львівській політехніці займались такі вчені як проф. С. Зембінський, М. Туллє, Б.Мариняк, Т. Фідлер, М.Губер, С. Банах, М. Комаров та інші.
Постійне збільшення механічних спеціальностей дало поштовх до створення у 1962 р. на базі механічного двох факультетів: механіко-машинобудівного (ММФ) і механіко-технологічного (МТФ). Деканом новоствореного ММФ став д.т.н., проф. Комаров М.С., а МТФ очолив д.т.н., проф. Шульга М.Г. Внаслідок структурної реорганізації у 2001 р. у Львівській політехніці створено 12 навчально-наукових інститутів (у 2016 р. їх кількість зросла до 16), у т.ч. на базі двох механічних факультетів створено інститут інженерної механіки та транспорту (ІІМТ). Директором інституту призначено д.т.н., проф. Стоцька З.А. У 2021 р. даний інститут перейменовано в інститут механічної інженерії та транспорту.
Кафедра «Робототехніки та інтегрованих технологій машинобудування» (РІТМ) утворена 2 січня 2021 року шляхом об'єднала у єдиний колектив двох потужних наукових осередки із власними науковими школами, визнаними як в Україні, так і за кордоном, та вагомими науковими здобутками і неповторною історією, що творилася не одним поколінням науковців Львівської політехніки, а саме працівниками кафедр «Механіки та автоматизації машинобудування (МАМ) і “Технології машинобудування” (ТМБ).
Новостворену кафедру РІТМ очолив доктор технічних наук, професор Ступницький Вадим Володимирович. На період об’єднання професорсько-викладацький склад кафедри «Робототехніки та інтегрованих технологій машинобудування» налічував 22 викладача, з них 7 професорів докторі технічних наук, 13 доцентів кандидатів технічних наук, та 1 асистент кандидат технічних наук.
У 2009 р. було створено кафедру під назвою “Механіка та автоматизація машинобудування” (МАМ) шляхом об’єднання випускової кафедри автоматизації і комплексної механізації машинобудівної промисловості з загально-інженерною кафедрою теоретичної механіки. До цього часу названі вище кафедри існували самостійно, виконуючи покладені на них відповідні обов’язки. Завідувачем об’єднаної кафедри був професор д.т.н., заслужений діяч науки та техніки Кузьо І.В.
Постійне збільшення механічних спеціальностей дало поштовх до відокремлення від потужної кафедри “Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти”, де працювала велика науково-дослідна лабораторія (науково-дослідний сектор № 3), двох кафедр: у 1962 р. – кафедра напівпровідникового та електровакуумного машинобудування (тепер кафедра “Проектування та експлуатація машин”), а в 1964 р. – кафедра автоматизації і комплексної механізації машинобудівної промисловості (АКМ).
Загалом, кафедра АКМ, була єдина кафедра Західного регіону України, якій було доручено здійснювати підготовку інженерів-конструкторів для роботи у таких підрозділах підприємств та організацій (КБ, ПКП), як відділи та бюро механізації і автоматизації, відділи головного конструктора, бюро підготовки керуючих програм, обслуговування систем програмного керування, проектування промислових роботів, гнучких виробничих модулів, цифрових систем керування технологічним обладнанням, тощо.
Кафедра була створена для підготовки фахівців за спеціальністю 0636 “Автоматизація і комплексна механізація машинобудування”, та укомплектована викладачами, наукові інтереси яких були пов’язані з автоматизацією технологічних процесів. Очолив кафедру АКМ к.т.н., доцент Повідайдо В.О. Він був науковим керівником науково-дослідного сектору № 3, який було перейменовано в науково-дослідну лабораторію НДЛ-40. На той час кафедра була укомплектована викладачами, наукові інтереси яких були пов’язані з автоматизацією виробничих процесів. Повідайло В.О. завідував кафедрою в період з 1964 р. по 1977 р. і започаткував науковий напрям кафедри – автоматизація виробничих процесів засобами вітротехніки. Під його керівництвом зۥявились на світ сотні зразків вібраційних машин більшість з яких не мали аналогів у світовій практиці.
За час існування кафедри АКМ викладачами, науковими співробітниками і інженерами спроектовано і впроваджено у виробництво понад 300 вібраційних бункерно-орієнтуючих пристроїв для живлення металообробного, складального, фасувального, вимірювального та іншого обладнання машинобудівної, приладобудівної, легкої та інших галузей промисловості. Виготовлялись вібраційні бункерні живильники з електромагнітним та пневматичним приводом для автоматичного завантаження технологічного обладнання зорієнтованими деталями.
На кафедрі розроблено і виготовлено понад 90 конструкцій транспортерів різноманітного цільового призначення, розроблено та виготовлено понад 10 конструкцій вібраційних транспортно-маніпулюючих модулів, що дозволяють маніпулювати деталями на транспортуючій площині завдяки можливості реверсивного транспортування деталей по будь-якій координаті. Спроектовано і впроваджено у виробництво сотні віброашин з дебалансним та електромагнітним приводом призначених для поверхневого шліфування деталей, зняття задирок, облою, поверхневого полірування та зміцнення деталей. Розроблено і виготовлено 5 різних типів вібраційних притиральних машин з електромагнітним приводом, що призначені для високоточного площинного притирання металевих і неметалевих виробів. Для будівельної галузі науковцями кафедри розроблено унікальне високопродуктивне та енергоощадне вібраційне обладнання для ущільнення бетоносумішей. Вагомий доробок має кафедра у створенні автоматів і приладів для неруйнівного контролю та складання виробів. Створено майже 60 автоматів, напівавтоматів і приладів контролю лінійних величин виробів. З 1969 р. науковці кафедри та НДЛ-40 займаються створенням автоматів для фасування та пакування сипких матеріалів у пакети з полімерних плівок та скляну тару. А з 1974 року розпочинаються науково-дослідні роботи у напрямку автоматизації фасування і пакування сипких і рідких речовин обۥємним способом. За цей період створено і впроваджено у виробництво понад 100 автоматів і напівавтоматів для фасування і пакування сипких та штучних виробів у полімерні та готові паперові пакети. За останній період укладено низку госпдоговірних робіт на розробку пакувальних автоматів, які успішно впроваджені на підприємствах України, Росії, Молдови та Польщі. Співробітниками кафедри вперше в Україні розроблено та впроваджено, унікальний за своїми технічними можливостями, віброхімічний комплекс для шліфування, полірування та хімічної обробки поверхні українських монет перед карбуванням.
Особливого розвитку кафедра теоретичної механіки досягнула після 1970 р., під керівництвом проф. д.ф.-м.н. Сеника П.М., коли було започатковано важливий напрям наукових досліджень – теорія нелінійних коливань. За короткий науковий і життєвий шлях проф. Сеник П.М. досягнув значних успіхів у дослідженнях, які стосуються диференціальних рівнянь і теорії нелінійних коливань механічних систем. Введені ним спеціальності Ateв-функції дали змогу розвинути новий напрям у теорії нелінійних диференціальних рівнянь, у дослідженнях динамічних процесів складних дискретних систем із розподіленими параметрами. З 1977 р. по 1998 р. завідувачем кафедри теоретичної механіки був д.ф.-м.н., проф. Русинко К.М., який зробив вагомий вклад у розробку цілого ряду фундаментальних напрямків сучасної механіки. Широко відомі його роботи, присвячені розвитку теорії пластичності та повзучості. Ним запропоновано визначальні співвідношення, які описують пружновۥязкопластичне деформування при ізотермічних і неізотермічних складних процесах навантаження. Значна увага у його роботах приділяється питанням зародження та розвитку тріщин. Значних успіхів у наукових дослідженнях колектив кафедри теоретичної механіки досягнув вже у незалежній Україні, коли було об’єднано дві науково-дослідні лабораторії НДЛ-32 і НДЛ-36. Загалом на замовлення промислових підприємств та науково-дослідних інститутів було виконано більше 60 госпдоговірних та держбюджетних науково-дослідних робіт. Виготовлено і передано для практичного використання на виробництвах понад 100 різних комплектів приладів та засобів діагностики технічних параметрів обладнання.
Іншим важливим напрямом діяльності лабораторії було дослідження динаміки, проектування та монтаж гірськолижних витягів у різних районах Карпат, а також на Кавказі (м. Чигет), м. Петропавловськ-Камчатський та м. Магадан (Росія).
Відповідно до наказу Міністерства освіти Австро-Угорщини від 18 червня 1872 року у складі факультету інженерії Технічної академії була створена кафедра механічної технології, яка стала осередком навчання з технологічних дисциплін у Львівській політехніці. В наступні роки кафедра трансформувалась у відділи відповідно до вимог часу.
У 1964 р. від кафедри технології машинобудування відокремлено окремий навчальний і науковий підрозділ та утворено в складі тогочасного механіко-технологічного факультету ЛПІ нову кафедру – „Автоматизація виробничих процесів”. На базі НІС-3 у ті роки виникли дві науково-дослідні лабораторії – НДЛ-З9 (каф. ТМБ) та НДЛ-40 (каф. АКМ). Наукова діяльність проф. Медвідя М.В. збагатила вітчизняну науку розвитком систем і засобів контролю технологічних процесів у машинобудуванні, теоретичними засадами автоматизації процесів складання, розробкою і впровадженням високоефективних процесів механічного оброблення деталей.
Під керівництвом проф. Іванова Ю.М. в 1976-1986 р.р. на кафедрі розвивався науковий напрям автоматизованого проектування технологічних процесів. У 70-80-х роках в НДЛ-39 розроблені та впроваджені у виробництво системи „САПР – Вал” „САПР – Диск” і „САПР – Зубчасте колесо”, на кафедрі розроблялися засади гнучких систем автоматизації процесів механічного оброблення та складання. Тогочасна кафедра досягла успіхів також у розвитку наукового напрямку „Інтенсифікації процесів різання з використанням полімеромістких мастильно – охолоджувальних рідин і середовищ”. За час керування кафедрою проф. Шабайковича В.А. (1989 – 1994 р.р.) основним науковим напрямком знову стала автоматизація технологічних процесів складання виробів машинобудування. Проф. Афтаназів І.С. (завідувач кафедри у 1994 – 2004 роках) поєднав знання в галузі вібрацій і вібраційної техніки з проблемою надійності деталей машин. Очолюваний ним науковий напрямок – підвищення працездатності та довговічності деталей, що працюють в умовах інтенсивного навантаження, тертя та спрацювання методами інтенсивного поверхневого вібраційного механічного зміцнення. Засновником школи проектування та оптимізації технологічних процесів виготовлення зубчастих коліс на кафедрі став д.т.н. проф. Гуліда Е.М. Від 1967 р. до цього часу цей напрямок активно розвивається у працях д.т.н., пр. Грицая І.Є., к.т.н. доц. Махоркіна Є.М.
Для забезпечення потреб виробництва у висококваліфікованих фахівцях на об’єднаній кафедрі «Робототехніки та інтегрованих технологій машинобудування» в рамках кредитно-модульної системи здійснюється підготовка за освітньо-професійними програмами та освітньо-кваліфікаційними рівнями „Бакалавр”, “Магістр” та «Доктор філософії» за спеціальністю „Прикладна механіка” спеціалізацій 131.01 «Роботомеханічні системи та комплекси», 131.02 «Інженерія логістичних процесів», 131.03 «Технологія машинобудування» та 131.04 «Машини та технологія паковання».
Кафедра тісно співпрацює з Жешівською політехнікою (Польща); у Кінгстонському університеті (Лондон, Великобританія) організовуються стажування викладачів. Студенти мають можливість навчатись протягом одного семестру в Кінгстонському університеті. Партнерами кафедри у міжнародній співпраці є Каунаський технологічний університет (Литва) (Kaunas University of Technology (KUT) (Lithuania), Політехніка Ченстоховська (Ченстохова, Польща), Відділ електричний Політехніки Ченстоховської (Politechnika Czestochovska. Czestochova Polska), Wydsial Electryczny Politecniki Czẹstochowskiej).
Відкриті лекції на кафедрі проводять представники провідних європейських фірм в сфері виробництва обладнання для забезпечення навчального процесу .
Матеріально-технічна база кафедри включає два комп’ютерних класи; 16 навчальних лабораторії, дві науково-дослідні лабораторії НДЛ-40 та НДЛ-39.
Студенти кафедри проходять різноманітні практики на провідних машинобудівних підприємствах Львівщини такі як : ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів", ПАТ "Конвеєр", ТЗОВ «Удеч-Техніка», ТОВ Виробничо-наукова фірма «Галелектросервіс», ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», ПрАТ “Галичина”, ТзОВ "ВП "Технопак", «Світоч», «Електрон Т», ТзОВ «ІНТРАМОУШН УКРАЇНА», ВАТ "Львівська пивоварня", та інші.