Кафедра органічної хімії була створена у Львівській політехніці 1926 року на базі кафедри загальної та промислової хімії. Нову кафедру очолив відомий польський хімік, професор Едвард Сухарда (1891-1947 рр.), який працював на вищезгаданій кафедрі. У 1937-1939 рр. Едвард Сухарда був ректором Львівської політехніки. Науковий напрям кафедри органічної хімії з самого початку був пов’язаний з актуальними тодішніми потребами промисловості, переважно з синтезом індигоїдних піридиновмісних барвників, дослідженням їх властивостей та хімією терпенів. Існування кафедри було призупинено Другою світовою війною.
Доктор хімічних наук, професор Едвард Сухарда (1891-1947)
Кафедра органічної хімії була створена у 1926 році, на той час її очолив професор Едвард Сухарда, який до цього працював у Львівській політехніці професором кафедри загальної хімії. Науковий напрям кафедри органічної хімії був пов’язаний із синтезом барвників та дослідженнями їх властивостей.
У 1938 р. професора Едварда Сухарду було обрано на посаду ректора Львівської політехніки, а в травні 1939 р. він був обраний на цю ж посаду на другий термін, але з певних причин відмовився. У той час на кафедрі органічної хімії розвивалися чотири наукові напрями. Перший був пов’язаний із хімією азотовмісних гетероциклів. Другий – з розробкою методів кількісного аналізу органічних сполук. У 1928 р. Е. Сухардою разом з Б. Бобранським вдалося удосконалити аналітичний метод Ф. Прегля визначення вмісту вуглецю, водню і азоту в органічних сполуках. Третім напрямом, який розвивався у співпраці з фабрикою «Борута» у місті Згежі та Дрогобицькими нафтовидобувними компаніями, була технологія виробництва барвників. Четвертий напрям досліджень – це хімія та переробка терпенів живичного скипидару. Під час другої світової війни Е. Сухарда продовжував керувати кафедрою, де для потреб польського підпілля виготовляли тротил, яким підривали німецькі ешелони.
У 1945-1946 роках, в зв′язку з виїздом польських професорів до Польщі, керівництво кафедрою здійснював доцент О. Коротков. У цей час багато зусиль для налагодження наукової та педагогічної діяльності доклав асистент кафедри Дмитро Толопко. Починаючи з 1944 року поступово відновлюється навчальна, а з часом, і наукова діяльність кафедри під керівництвом асистента Толопка Д.К. Він багато зробив для відновлення кафедри в перші післявоєнні роки, становлення її матеріально-технічної бази, налагодження навчального процесу та розвитку наукових досліджень, перш за все в галузі окиснення органічних речовин.
Доктор хімічних наук, професор Тимофій Юрженко (1905-1973)
З 1946 по 1972 рік кафедрою керував учений зі світовим ім’ям, доктор хімічних наук, професор Тимофій Іванович Юрженко. У 1952-1957 роках він був деканом нафтового факультету Львівського політехнічного інституту.
Тимофій Юрженко створив і очолив наукову школу «Синтез та дослідження функціональних пероксидних сполук». Започаткував оригінальні роботи з вивчення процесів полімеризації вінільних та дієнових мономерів у присутності радикальних ініціаторів
різної будови. Саме він заснував науковий напрям кафедри, пов'язаний із синтезом, дослідженнями та практичним застосуванням органічних та елементоорганічних пероксидів, процесів полімеризації та окиснення. Уперше у світі були розроблені методи синтезу нового класу сполук – пероксидних мономерів.
Доктор хімічних наук, професор Дмитро Толопко (1912-1990)
У 1958 році на кафедрі органічної хімії була створена проблемна лабораторія синтезу нових матеріалів, у складі якої постійно працювало 10-12 кандидатів наук, а в 1959 – лабораторія з вивчення процесів окиснення органічних речовин, яка згодом відокремилась у кафедру технології основного органічного та нафтохімічного синтезу (ТООНС), яку очолив доцент кафедри органічної хімії Дмитро Костянтинович Толопко.
Невдовзі хiмiки одержали новий корпус № 8, який став називатися "проблемним". У 1967 р. у Львівському політехнічному інституті створено факультет технологiї органiчних речовин (ФТОР) шляхом роздiлення хiмiко-технологiчного факультету на два самостiйних колективи. Одне з провiдних мiсць у новоствореному факультетi посідала кафедра органiчної хiмiї, а її завiдувач професор Тимофій Юрженко став першим деканом ФТОР.
Доктор хімічних наук, професор Деонід Чуйко (1933-2009)
На основі пероксидних мономерів під керівництвом с.н.с., д.х.н. Чуйка Леонід Сидоровича були вперше одержані пероксидовмісні олігомери і каучуки, вулканізація яких може здійснюватись без сірки за рахунок реакцій пероксидних груп (докторська дисертація «Дослідження в області синтезу, структурування та застосування пероксидовмісних олігомерів, каучуків і латексів», 1980 р.). При цьому утворюються гуми, що відрізняються підвищеною озоно- і теплостійкістю та іншими експлуатаційними перевагами.
К.х.н, с.н.с. Рубльов Борис Леонідови (30.12.1944 р.н.)
У жовтні 1968 року розпочав роботу на кафедрі органічної хімії після закінчення хімфаку Томського державного університету. Переддипломна практика із захистом дипломної роботи проходила в Інституті органічної хімії Новосибірського Академмістечка під керівництвом академіка Коптюга В.А.
З 1971 - аспірант кафедри органічної хімії, на жаль був останнім аспірантом проф. Юрженко Т.І., після смерті якого наукове керівництво перейшло до к.х.н. Чуйко Л.С. У 1974 році за цикл наукових робіт «Синтез, дослідження та застосування пероксидних олігомерів та каучуків» Гриненко Н.М. та Рубльову Б.Л. присуджено Республіканську премію у галузі науки, техніки та виробництва для молодих вчених. Безпосередньо брав участь у проведенні дослідно-промислового випуску та випробування кабельних гум на ВО «Камкабель» та ВО «Електрокабель».
Наукове стажування Рубльова Б.Л. в Інституті полімерної хімії в Акроні, США у 1977-1978 роках, започаткувало активну роботу кафедри у міжнародних наукових центрах США та Європи.
У вересні 1978 року переведений на роботу заступником декана по роботі з іноземними студентами та аспірантами Львівської політехніки.
У 1982 році захистив кандидатську дисертацію в Інституті тонкої хімічної технології МОН СРСР на тему «Сополімеризація пероксидних мономерів з 1,3-бутадієном, структура, властивості їх кополімерів та совулканізатів». З 1990 року до виходу на пенсію працював вченим секретарем науково-дослідної частини Львівської політехніки.
Група Чуйка Л.С.: Круть Антоніна Василівна, Чуйко Леонід.Сидорович, Мельник Надія, Рубльов Борис Леонідович, Петровський Віталій, Дядюнова
На основi вінілетинілпероксидного мономеру (ВЕП) на кафедрi були вперше одержані пероксиднi олiгомери та каучуки, вулканiзацiя яких не вимагала присутності сiрки, а могла здiйснюватися за рахунок реакцiйноздатних пероксидних груп. При цьому утворювалися гуми, що мають пiдвищену озоно- та теплостiйкiсть, iнші експлуатацiйні переваги. За цiєю темою захищені три кандидатських (Олександр Кірічек, Борис Рубльов, Ніна Гриненко) та одна докторська (Леонід Чуйко) дисертацiї.
Багаторічні систематичні дослідження аралкільних пероксидів призвели до створення цілої серії оригінальних і практично важливих пероксидних сполук, наприклад, «Монопероксин».
Доктор хімічних наук, професор Володимир Пучин (21.08.1918-2011)
У 1972 р. кафедру очолив професор Володимир Олексійович Пучин. Під його керівництвом кафедра продовжила розвиток пероксидної тематики. Завдяки роботам Станіслава Воронова, Леоніда Чуйка, Михайла Дикого, Владилени Федорової, Михайла Братичака, Олексія Літковця, Міріам Віленської, Галини Петровської та інших було здійснено суттєвий внесок у розробку теоретичних основ синтезу та хімічної модифікації полімерів і композиційних матеріалів на основі органічних пероксидів, що стало важливим поступом у розвитку наукової школи кафедри. Фундаментальні та прикладні дослідження розвивалися в межах наукового напряму «Розробка теоретичних основ синтезу та хімічної модифікації полімерів і композиційних матеріалів на основі органічних пероксидів», який логічно віддзеркалював розвиток наукової школи. В розвиток цього напрямку суттєвий внесок з розробки методів синтезу ПМ внесла с.н.с., к.х.н. Віленська М.Р. Характерною особливістю ПМ, створених науковою школою кафедри органічної хімії, є те, що вони містять у молекулі спряжені системи кратних зв’язків
Доктор хімічних наук, професор Михайло Дикий (12.03.1931-2002)
Технологія виробництва одного з них під назвою реалізована в промисловості. Ця складова досліджень наукової школи була розвинута в роботах професора Дикого Михайла Андрійовича. («Розробка методів синтезу, властивості та застосування функціональних аралкільних пероксидів», докторська дисертація, 1988 рік).
Кандидат хімічних наук, доцент Олексій Літковець (22.08.1931-26.06.2017)
Важливим внеском у розвиток наукової школи були дослідження з синтезу нового класу пероксидів – силіційорганічних пероксидів, під керівництвом доцента Літковця Олексія Костянтиновича. Систематичні дослідження проведені в цій області, призвели до розробки нових оригінальних методів синтезу та одержання ненасичених і поліреакційноздатних функціональних силіцій-органічних пероксидів. Були створені пероксидні полісилоксани з регульованим вмістом пероксидних груп, здатні при нагріванні вулканізуватись без введення інших структуруючих агентів.
Доктор хімічних наук, професор Владилена Федорова( 07.12.1930-1.05.2005)
Під керівництвом Федорової Владилени Олександрівни проводилися дослiдження з хiмiї функцiйних пероксиестерiв на основi алiфатичних двоосновних i ароматичних полiкарбонових кислот (докторська дисертація «Функціональні пероксиефіри полікарбонових кислот», 1991 р.). Розроблені методи отримання пероксидних мономерів і полімерів – похідних малеїнової кислоти, створені поверхнево-активні пероксиестери на основі піромеллітового ангідриду і поліетиленгліколів. (Володимир Вікторович Шибанов, Володимир Андрійович Дончак). Розроблені технологiї одержання i застосування таких олігомерiв, дозволили виготовити на Шосткiнському об'єднаннi "Свема" декілька дослідних партій кольорової кiноплiвки з покращеними властивостями. За цим напрямом захищено шість кандидатських і одна докторська дисертацiї (Владилена Федорова).
На кафедрi успішно розвивалася хімія кремнiйорганiчних пероксидiв. Одержано пероксиднi аеросили типу "Пероксил" з одночасними властивостями армуючого наповнювача i структуруючого агента полiмерних композицiй. Розроблено технологiю одержання безбарвного та кольорового прозорого захисного покриття для скляних виробiв та кольорових термостiйких плiвок для еластичних термостiйких матерiалiв. За матерiалами дослiджень, виконаних Федором Цюпко, Миколою Тимофійовичем, Володимиром Востресом пiд керiвництвом Олексія Лiтковця захищено декілька кандидатських дисертацiй.
Оригінальний напрям, присвячений отриманню пероксидовмісних конденсаційних смол, зокрема, фенолоформальдегідних, епоксидних, а також функційних азоініціаторів і на їх основі ‒ олігомерів із кінцевими та функційними реакційноздатними фрагментами, створила та досліджувала група науковців, у складі Орисі Беднарської, Віктора Бичкова, Володимира Востреса, Наталії Березовської, Володимира Дончака, Наталії Кінаш, Любові Ріпак, Ольги Іжик, яку очолював Михайло Братичак.
Доктор хімічних наук,професор Михайло Братичак (2.02.1946-20.08.2023)
В межах наукової школи під керівництвом проф., д.х.н. Братичака Михайла Миколайовича був створений новий напрямок досліджень з хімічної модифікації синтетичних смол органічними пероксидами, а також з синтезу функціональних азодинітрильних ініціаторів (докторська дисертація «Синтез, властивості та застосування олігомерів і аліфатичних азодинітрильних сполук з пероксидними і епоксидними групами», 1990 р.).
Доктор хімічних наук, професор Станіслав Воронов (18.12.1941-20.07.2021)
З 1988 по 2021 рр. посаду завідувача кафедри органiчної хiмiї обіймав випускник факультету технології органічних речовин, аспiрант i учень Тимофія Юрженка, доктор хімічних наук, професор Станіслав Андрійович Воронов.
Під його керівництвом розвинута наукова школа «Розробка теоретичних основ синтезу і хімічної модифікації полімерів і композиційних матеріалів на основі органічних пероксидів», в межах якої сформовано й розвинуто новий науковий напрям у галузі хімії високомолекулярних сполук «Синтез, властивості та застосування гетерофункційних поліпероксидів», за яким захищено 14 докторських та 26 кандидатських дисертацій.
Значним кроком вперед стало створення на базi пероксидних мономерiв гетерофункцiйних олiгомерних i полiмерних пероксидiв (ГФПП), що мiстять у своїй структурi поряд з -О:О-групами рiзноманiтнi активнi функціональні групи iншої природи. Характерною особливiстю таких сполук є здатнiсть одночасно або послiдовно реагувати як за радикальним, так і за iонним механiзмами. Засновником цього наукового напряму, який не має аналогiв у свiтi, по праву, є професор Станіслав Воронов.
Увесь період завідування кафедрою він був не тільки її очільником, але й батьком, як справедливо вважали працівники.
Доктор хімічних наук, професор Токарев Віктор ((22.02.1950 р.н.)
В 2004 р. Токарев Віктор Сергійович захистив докторську дисертацію «Міжфазні реакції функціональних олігомерів, як метод створення наношарів і композитних матеріалів». Було запропоновано і реалізовано новий підхід до формування полімерних наношарів заданої будови і з бажаними властивостями на субстратах різної природи (мінеральних чи органічних), який базується на цілеспрямованому використанні міжфазних реакцій функціональних олігомерів. При цьому, функціональні групи олігомерів забезпечують іммобілізацію їхніх макромолекул на поверхні субстратів та приймають участь у формуванні прищеплених до поверхні полімерних компатибілізуючих шарів.
Науковою групою, яку очолював Станіслав Воронов (Віктор Токарев, Юрій Ластухін, Олександр Заіченко, Євгеній Кисельов) було створено нові пероксидні модифікатори поверхні полімерних та неорганічних скло-, вугле- і базальтових волокон, неорганічних частинок для наповнення полімерів.
Багаторiчнi систематичнi дослiдження аралкiльних пероксидiв, проведені Марією Вайдою та Орестом Гевусем під керівництвом Михайла Дикого, призвели до створення на основi технiчно доступної сировини iзопропiл- та діiзопропiлбензену цiлої гами оригiнальних i практично важливих пероксидних сполук. Технологiя виробництва одного з них, "Монопероксину", реалiзована у промисловостi. Його використання як вулканiзатора еластомерiв дозволило втричі збільшити мiцнiсть гумово-технiчних виробів. За цим напрямком захищено декілька кандидатських i одна докторська дисертації (Михайло Дикий).
Доктор хімічних наук, професор Шибанов Володимир (14.05.1947-3.09.2023)
В 1993 р. Шибанов Володимир Вікторович захистив докторську дисертацію «Синтез фотоініціаторів і твердих фотополімеризаційноздатних матеріалів». Доктор хімічних наук (1993), професор (1995). Закінчив Львівський політехнічний інститут (1970), де 1970—73 й працював; 1974—82 — в Українському НДІ поліграфічної промисловості; від 1982 — в Українській академії друкарства (Львів): від 1988 — завідувач кафедри поліграфічного матеріалознавства і хімії. Досліджує фотоініційовану радикальну полімеризацію, синтез фотоініціаторів тощо. Створив низку нових фотоініціаторів, фотополімеризаційноздатних композиційних матеріалів для різних галузей науки і техніки.
Доктор хімічних наук, професор Самарик Володимир (20.05.1963 р.н.)
У 2009 р. захистив докторську дисертацію Самарик Володимир Ярославович на тему «Модифікація полімерних поверхонь з використанням поліпероксидів». Була обґрунтована та розвинена концепція пероксидації міжфазної границі різноманітних гетерогенних систем: полімер(поверхня)-газ(повітря), полімер-рідина, полімер-полімер - через локалізацію на міжфазі макроланцюгів поверхнево-активних гетеро-функційних поліпероксидів та їх контрольованого прищеплення до поверхні полімеру. Створена математична модель процесу формування прищепленого до поверхні поліпероксидного шару, яка задовільно описує процеси пероксидації міжфази.
Доктор хімічних наук, професор Будішевська Ольга (11.06.1953 р.н.)
У 2011 р. докторську дисертацію захистила Будішевська Ольга Григорівна «Полімераналогічні перетворення поліангідридів та хітозану для створення самовпорядкованих полімерних систем». Розвинуті теоретичні та практичні основи синтезу: нових гетерофункційних альтернатних гребінчастих амфіфільних поліпероксидів. Нові кополімери містять у структурі регульовані співвідношення ліпофільних і гідрофільних ланок та регульовану кількість пероксидних фрагментів, що зумовлює їх поверхневу активність та здатність до участі у вільно-радикальних реакціях; здійснено синтез нових альтернатних амфіфільних гребінчастих кополімерів полі(α-олефін (або октилметакрилат)-ко-малеїновий ангідрид–ко-метилполіоксиетилмалеїнат) з регульованим співвідношенням ліпофільних та гідрофільних бокових ланцюгів, через полімераналогічні реакції ацилування монометилових етерів поліетиленгліколів альтернатними гребінчастими поліангідридами, які здатні до зміни конформації та мікрофазового розділення в залежності від природи розчинника. Встановлено оптимальні умови синтезу нових кополімерів. Вперше створено метод одержання пероксихітозанів з первинно-третинними пероксидними фрагментами полімераналогічними перетвореннями хітозану через його взаємодію з трет-бутилпероксиметиловим естером бутендіової кислоти. Пероксихітозан містить у макромолекулі регульовану кількість пероксидних фрагментів, що зумовлює його здатність до участі у вільнорадикальних реакціях.
Доктор хімічних наук, професор Варваренко Сергій (2.06.1966 р.н.)
У 2013 р. докторську дисертацію захистив Варваренко Сергій Миколайович за темою «Амінофункційні поліестери природніх двоосновних амінокислот і поліетердіолів». Створені наукові та практичні основи синтезу амінофункційних поліестеретерів двоосновних α-амінокислот та поліетердіолів різної природи. Досліджено та встановлено хімізм та механізм формування їх макромолекул. Розроблено методи синтезу амфіфільних полімерів – амінофункційних кополіестерів двоосновних α-амінокислот та поліетердіолів через систематичне дослідження закономірностей поліестерифікації за реакцією Стегліха. З застосуванням кінетичного методу досліджено механізм формування макромолекул поліестеретерів. Вперше проведена оцінка варіантів синтезу кополіестерів за реакцією Стегліха та проведена оптимізація їх отримання з виходами понад 90%.
Доктор технічних наук Носова Наталія (21.08.1968 р.н.)
Носова Наталія Геріанівна хімік, фахівець у галузі технології полімерних і композиційних матеріалів. Доктор технічних наук з 2020 р. Наукові дослідження: синтез та вивчення властивостей реакційнозданих функціональних олігомерів і полімерів; модифікації полімених поверхонь різної природи та структури з метою цілеспрямованої та контрольованої зміни їхніх поверхневих властивостей та отримання нових полімерних матеріалів з покращеними експлуатаційними властивостями; створення гідрогелевих пов’язок на основі синтетичних та приронихних полімерів для лікування ран різного походження.
Науковою групою під керівництвом Володимира Самарика, у складі Сергія Варваренка, Ольги Будішевської, Наталії Носової, Наталії Букартик, Зоряни Надашкевич, Михайла Нагорняка та інших розвивається напрям наукових робіт із створення нових матеріалів на основі модифікованих природних і синтетичних полімерів для використання у медицині, ветеринарії та сільському господарстві. На даний момент цією науковою групою створено ряд гідрогелевих пов’язок для лікування опіків, поранень та травм, зокрема, й для військово-польової медицини.
Доктор хімічних наук, професор Заіченко Олександр (17.06.1949 р.н.)
У 2014 р. докторську дисертацію захистив Заіченко Олександр Сергійович, за темою «Синтез поверхнево-активних олігопероксидів, олігопероксидних металокомплексів для отримання функціональних нано- та мікро композитів». Встановлено теоретичні закономірності та розроблено методи синтезу нових поверхнево-активних олігопероксидів, олігопероксидних металокомплексів і за їх участю - функціональних полімер-полімерних та полімер-неорганічних нано- та мікрокомпозитів для використання в біології, медицині, фізиці. Встановлено основні фактори контролю їх структури, колоїдно-хімічних та хімічних властивостей.
Доктор хімічних наук Мітіна Наталія ( (15.11.1965 р.н.)
У 2017 році Мітіна Наталія Євгенівна отримала науковий ступень доктор хімічних наук. Назва дисертації: «Синтез поліпероксидів блочної та розгалуженої будови і супрамолекулярні структури на їх основі» (науковий консультант – д.х.н. Заіченко О.С.), за спеціальністю — 02.00.06 «Хімія високомолекулярних сполук».
Напрямки і наукові інтереси професорки Мітіної Наталії Хімія полімерів та колоїдів, а також хімія поверхні, включаючи синтез та дослідження реакційноздатних функціональних олігомерів та полімерів, металкоординаційні комплекси на основі олігопероксидів як макроініціатори, низькотемпературна водно-дисперсійна полімеризація, радикальна полімеризація на межі роздолу фаз, розробка наповнених полімерних композитів зі спеціальними властивостями.
Приймала участь у виконанні науково-дослідних проектів: (0124U000517) «Антирадарні покриття на тканинах і конструкціях оборонного призначення на основі полімер/неорганічних структурно впорядкованих метаматеріалів» (2023-2024); (0122U000861) «Полімер/неорганічні супрамолекулярні структури високорозгалужених зіркоподібних макромолекул для біомедицини, каталізу та енергетики» (2022-2023). NATO SPS Project - G6107 (2023-2027) Polymer hydrogels for save and efficient vaccines (2024-2027); CRDF № G-202206-68885 «Smart surfaces for microalgae-based biofuel production» (2022-2023).
Наукова група під керівництвом Олександра Заіченка у складі Наталії Мітіної, Христини Гаргай та, в окремі роки, Олега Шевчука, Віктора Васильєва, Тетяни Курисько, створила та розвинула принципово нові наукові напрями в області функційних поверхнево-активних поліпероксидів, латексної полімеризації та нанотехнологій. Серед прикладних досягнень групи можна відмітити створення та впровадження у промислове виробництво технологій одержання штучних водних дисперсій ненасичених поліестерів та рідких композицій для вакуумного формування куксоприймальних гільз для людей з ампутованими кінцівками. В останні роки група Олександра Заіченка активно досліджує створення систем для доставки протипухлинних речовин, генетичного матеріалу, ад’ювантів для отримання вакцин, люмінесцентних та магнітних маркерів патологічних клітин у органи-мішені.
Доктор хімічних наук, професор Когут Ананій ( (14.10.1074 р.н.)
У 2015 р. докторську дисертацію захистив Когут Ананій Михайлович за темою «Синтез інвертабельних і реакційно-здатних амфіфільних полімерів і формування міцелярних структур на їх основі». Створені наукові та практичні основи синтезу амфіфільних інвертабельних полімерів на основі поліетердіолів різної природи та діізоціанатів або ангідридів дикарбонових кислот. Розроблено методи синтезу амфіфільних інвертабельних полімерів – сегментованих поліуретанів на основі поліетердіолів (поліетилен¬гліколю і політетрагідрофурану) і 2,4-толуїлендіізоціанату – через систематичне дослідження закономірностей реакції поліприєднання, а також амфіфільних інвертабельних кополіестерів на основі бурштинового ангідриду та поліетердіолів. Встановлено вплив умов проведення реакцій на їх перебіг і конфігурацію макромолекул кінцевих полімерів. Досліджено та встановлено хімізм формування макромолекул амфіфільних інвертабельних полімерів.
Доктор хімічних наук, доцент Шевчук Олег (25.09.1966 р.н.)
У 2015 році докторську дисертація захистив Шевчук Олег Михайлович за темою «Органічні та гібридні нано- і мікроструктури на основі багатофункціональних олігомерів і полімерів». Наукові інтереси:- синтез нових реакційноздатних полімерів, зокрема, макроініціаторів, дослідження їх властивостей, реакційної здатності;- застосування реакційноздатних кополімерів для модифікації поверхонь різної природи, реакції на межі розділу фаз, зокрема радикальні реакції в міжфазних шарах полімерних колоїдних систем;- створення полімерних композиційних матеріалів зі спеціальними властивостями (латекси "ядро-оболонка", нанокомпозитні матеріали (тонкі нанокомпозитні плівки, гідро-, органозолі, гідрогелі, наповнені наночастинками металів, оксидів металів, солей).
Доктор хімічних наук, професор Стецишин Юрій (12.08.1979 р.н.)
У 2021 році Стецишин Юрій Богданович захистив докторську дисертацію за темою «Прищеплені полімерні щітки на мінеральних поверхнях, чутливі до дії зовнішніх чинників». Наукові дослідження базуються на кількох ключових напрямах: 1.Температуро- та рН-чутливі полімерні поверхні для контрольованої адсорбції білків. Дозволяють регулювати кількість і орієнтацію білків на поверхні, що важливо для фізіологічної відповіді організму чи розробки сенсорних систем; 2.Платформи для клітинної інженерії. Температуро-чутливі поверхні вирішують проблему вивільнення непошкоджених тканинних листів. Це значно розширює можливості клітинної інженерії; 3. Температуро-чутливі антибактеріальні поверхні. Здатні ініціювати загибель мікроорганізмів при незначному підвищенні температури та самоочищуватися, що значно подовжує ефективність їх функціонування; 4.Функціоналізація наповнювачів для полімерних нанокомпозитів. Це підвищує довговічність, технологічність і експлуатаційні властивості пластиків, у тому числі і вторинних, надаючи їм нових функцій, таких як бактерицидність.
Завідувач кафедри органічної хімії, доктор хімічни наук, професор Володимир Дончак (8.04.1953 р.н..)
З 2021 року кафедру очолив доктор хімічних наук, професор Володимир Андрійович Дончак, учень і послідовник Станіслава Андрійовича Воронова. Професор Дончак В.А. є вихованцем кафедри, багатолітнім фаховим працівником, науковцем і викладачем. Майже півстоліття він працює над науковими проблемами кафедри. У співавторстві опублікував більш як 250 наукових праць. На кафедрі під його керівництвом створена нова спеціальність «Харчова хімія та експертиза». Є ініціатором створення учнівського гуртка «Юний хімік» при кафедрі органічної хімії. Читає лекції та проводить практичні та лабораторні заняття з курсу «Органічної хімії», а також зі спецкурсів таких, як: «Проектування виробництв харчових добавок та косметичних засобів», «Основи товарознавства харчових продуктів та косметичних засобів». Керує курсовими та дипломними проектами студентів. Завідувач кафедри, професор Володимир Дончак впевнено провадить студентів у складний світ органічної хімії та продовжує добрі традиції кафедри у галузі освіти, науки, співпраці та взаємодопомоги для подальшого її процвітання.
Заступник завідувача кафедри, к.х.н., доцент Юрій Панченко (30.08.1956 р.н.).
У 1988 р. Панченко Юрій Васильович захистив кандидатську дисертаціют хімічних наук за спеціальністю 02.00.03 «Органічна хімія» за темою «Синтез і властивості єнінових пероксидних мономерів і функціональних алкільних пероксидів». Веде лекційні курси: «Хімія і технологія харчових добавок» для бакалаврів спеціальності «Хімічні технології та інженерія»; «Технології виробництва харчових добавок»; «Біологічно активні добавки» для магістрів освітньої програми «Хімічні технології харчових добавок та косметичних засобів» ;«Введення в спеціальність» для бакалаврів освітньої програми «Харчова хімія та експертиза». Галузь наукових інтересів - Органічна хімія; Єнінові пероксидні мономери і функціональні пероксиди; Харчові та біологічно активні добавки;Токсикологія харчових продуктів та косметичних засобів; Харчова хімія. Напрямок наукової діяльності: Синтез єнінових пероксидних мономерів і функціональних алкільних пероксидів; Технологія виробництва та застосування харчових добавок; Токсикологія продуктів харчування. Надруковано понад 260 наукових праць та навчально-методичних розробок, з яких 18 авторських свідоцтв та патентів України. Видано у співавторстві 4 підручника з грифом МОН України «Токсикологічна хімія харчових продуктів та косметичних засобів» та «Токсикологія продуктів харчування» (видання 1, 2, 3), 5 навчальних посібника та 5 конспектів лекцій до спецкурсів освітньої програми «Хімічні технології харчових добавок та косметичних засобів» тощо. Завдяки старанню, вмінню перспективного мислення і організаційної здатності Панченка Юрія Васильовича, на кафедрі у 2004 році вперше в Україні розпочалась підготовка фахівців за спеціальністю «Хімічні технології харчових добавок та косметичних засобів». У 2008 році відбувся перший випуск бакалаврів, а в 2009 році – спеціалістів у кількості 13 осіб. «Хімічні технології харчових добавок та косметичних засобів» – це новітня спеціалізація, яка сформувалася наприкінці ХХ ст. Сучасна харчова індустрія широко використовує харчові добавки з метою поліпшення смакових якостей, терміну зберігання продукції, її зовнішнього вигляду тощо. Багато з цих речовин знаходять застосування у різних косметичних засобах.Завдання фахівця з цієї спеціалізації - вміти одержувати та застосовувати такі речовини без шкідливих наслідків для споживачів, контролювати відповідні технологічні процеси та наявність харчових добавок у готовій продукції. Під час навчання студенти одержують ґрунтовні наукові та практичні знання в галузі харчової хімії, аналітики, товарознавства продуктів харчування та косметичних засобів.
Кафедра органічної хімії Національного університету «Львівська політехніка» у 2023 році вперше в Україні розпочала набір абітурієнтів на нову освітню програму «Харчова хімія та експертиза», спеціальності 102 «Хімія», яка адаптована до освітніх програм кращих університетів Європи (Німеччини, Франції, Бельгії, Данії, Іспанії тощо). Освітня програма «Харчова хімія та експертиза» готує спеціалістів для роботи на підприємствах харчової, косметичної, хімічної промисловості, у контролюючих органах, науково-дослідних установах тощо, як в Україні, так і за кордоном. Під час навчання студенти одержують якісну базову інженерну освіту, де основна увага приділяється хімії харчових та косметичних продуктів, біології, фізіології та психології харчування, методам експертизи, аналізу та визначення якості продуктів харчування. Студенти дізнаються про розроблення, виробництво та споживання продуктів харчування, нормативні документи та вимоги щодо експертизи та аналізу харчових продуктів, косметичних засобів та інших споживчих товарів. Після закінчення чотирирічного бакалаврського освітнього рівня випускники мають можливість продовжити навчання у магістратурі та аспірантурі. Відповідно, на кафедрі, поряд з курсами «Органічної хімії», викладають такі спецкурси як: «Токсикологія продуктів харчування та косметичних засобів», «Хімія органічних природних сполук», «Сенсорний та фізико-хімічний аналіз продуктів харчування та косметичних засобів», «Хімія продовольчої сировини та продуктів харчування», «Хімія та технологія харчових добавок», «Хімія та технологія косметичних засобів», «Загальні технології харчових виробництв», «Експертиза та контроль якості продуктів харчування та косметичних засобів», «Основи товарознавства продуктів харчування та косметичних засобів» тощо. Кращі студенти після закінчення магістерського рівня освіти продовжують навчання в аспірантурі. Щороку студенти магістерського рівня проходять переддипломну практику в Державному Університеті Північної Дакоти (Дентон, США), а при вступі до аспірантури мають змогу проводити наукові дослідження в університетах та наукових установах Польщі, Німеччини, Бельгії, Чехії, США, Великобританії, Франції тощо.
На сьогоднiшнiй день кафедра, разом із науково-дослiдною лабораторiєю, яка функціонує при ній, є єдиним в Українi та одним з найпотужніших у свiтi науковим центром із синтезу та дослiджень пероксидiв, з розробки композицiйних матерiалiв та їх застосування. Нагромадженi знання та квалiфiкацiя спiвробiтникiв кафедри дозволяють отримувати пероксиди будь-якої будови, а також вирiшувати найскладнiшi проблеми зі створення композицiйних полiмерних матерiалiв зі спецiальними властивостями.
У 1994 році на кафедрі було організовано і проведено Міжнародний симпозіум “Polymers at the phase boundary”, який привернув увагу зарубіжних наукових центрів до наукової школи кафедри. У 2018 році - другу щорічну міжнародну хімічну конференцію СхідЗахід, присвячену ідеї об’єднання фахівців у галузі хімії та споріднених наук зі Сходу та Заходу, формуванню між ними нових контактів та подальшої співпраці, в 2020 році – міжнародну наукову конференцію “Food Chemistry; modern methods for production of food, food additives and packaging materials", а у 2021, 2023 роках – міжнародні наукові конференції «Сучасні досягнення в органічному синтезі, хімії полімерів та харчових добавок», присвячені світлій пам’яті заслуженого діяча науки і техніки України, почесного професора Національного університету «Львівська політехніка», багаторічного завідувача кафедри органічної хімії, д.х.н. Станіслава Воронова.
Починаючи з 50-х років, на кафедрі підготовлено 21 доктора та 98 кандидатів наук. За останні 20 років опубліковано більше як 600 наукових праць, 19 монографій, 15 підручників та навчальних посібників, які неодноразово перевидавались, одержано 112 патентів.
Викладацький колектив кафедри складається, в основному із висококваліфікованих докторів та кандидатів наук, професорів, доцентів, доброзичливих та політично грамотних людей, які люблять і цінують свою професію, залюбки віддають свої знання і досвід студентству. Під їх керівництвом на кафедрі постійно займається науковою роботою молодь, студенти, які хочуть пов‘язати своє життя з наукою - хімією.
Викладачі та науковці кафедри залучають студентів до співпраці в галузі органічного синтезу, створення нових перспективних полімерних матеріалів та досліджень їх властивостей. За матеріалами роботи щороку проводяться наукові конференції, на яких студенти представляють свої наукові здобутки та результати експериментів. У співавторстві зі співробітниками кафедри, студенти публікують статті, тези на Всеукраїнських та міжнародних конференціях (Київ, Одеса, Харків, Тернопіль, Дрезден, Прага, Ліон, Краків тощо).
Студенти-науковці неодноразово здобували перемогу та займали призові місця у підсумкових Студентських науково-технічних конференціях.