7 червня в головному корпусі Національного університету «Львівська політехніка» відбулася організована Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою зустріч із Марком Робертом Стехом, доктором славістики, письменником, літературознавцем, культурологом, телеведучим. Він – українець, що народився і виріс на території Польщі, а від 1982 року мешкає в Канаді. Пан Стех – директор Видавництва Канадського інституту українських студій, менеджер проекту «Енциклопедії України в Інтернеті» та англомовного видання «Історії України-Руси» Михайла Грушевського; викладає курс історії української культури в Йоркському університеті (Торонто). Символічно, що першим його фахом була інженерія (здобув ступінь магістра). На переконання Стеха, технічні науки мають ту саму природу, що й культура та гуманістика загалом, тому він гармонійно поєднав знання з обох галузей у своїй творчій та науковій діяльності.
Перед початком заходу відбулася зустріч гостя з ректором Національного університету «Львівська політехніка» професором Юрієм Бобалом. Пан ректор наголосив на тому, що інженери (фахівці з технічних спеціальностей) без знання гуманітарної основи (культури національної та світової) перетворюються на «роботів», які лише механістично виконують свою роботу, втрачаючи, притому, людське обличчя. З огляду на це розмови з людьми культури у форматі, який запропонував МІОК, для майбутніх випускників є неоціненними. Тож учасники діалогу домовилися влаштовувати зустрічі зі студентами-політехніками й надалі.
Модерував захід Назар Данчишин, молодший науковий співробітник МІОКу. Презентуючи гостя численній аудиторії, він зазначив, що українська культура є там, де є людина української культури, адже недостатньо просто бути вихідцем із нашої країни чи мати предків-українців, аби засвідчувати за кордоном про нас як про націю культурну. Власне, не вдаючись до надмірного пафосу, Стеха закономірно можна назвати одним із найвагоміших представників нашої культури, що творять чи творили на чужині. А чи не найкрасномовнішим прикладом нашого митця, що творив за межами рідної землі, був, не варто забувати, Тарас Шевченко.
Спершу присутні на події подивилися 5-хвилинний ролик про біографію Марка Роберта Стеха, який підготувала Марта Хархаліс, студентка другого курсу Львівської політехніки (спеціальність «журналістика»). Це відео стало своєрідною візитівкою, після чого слово взяв безпосередньо головний гість:
– Я не почуваюся чужим у Політехніці. Моя перша освіта інженерна. Чому я пішов у культуру, літературознавство? Мені здається, культура – це основа всього. Це – кожна найменша річ, яку робимо для впорядкування хаосу, дикості, передусім у собі. Це чудово, коли дикий ліс людина здатна перетворити на сад, а в дикому полі обробити город. Та ще краще, якщо ми в змозі впорядкувати свій внутрішній город чи сад таким самим чином. Отож ,усе є аспектами культури: і політика, і економіка, й інженерія.
Пан Стех додав: «Пам’ять – це сфера, у якій людина найбільш ефективно може будувати культуру, будувати себе. Причому, пам’ять не лише про минуле, а й про те, що буде».
Олена Галета, доктор філологічних наук, професор, зазначила:
– Дуже символічно, що у Львові академічний рік розпочався зустрічами з Марком Робертом Стехом у вересні у Львівському національному університеті імені Івана Франка та УКУ, а закінчується сьогодні такою чудовою розмовою з паном Марком у стінах Політехніки.
Пані Олена розповіла про літературознавчі та культурологічні праці гостя, у яких він веде діалог із сучасниками та зі сказаним у культурі раніше, а також запропонувала глибокі рефлексії щодо його роману «Голос», цьогоріч перевиданого в Україні: «У форматі цього роману відбувається розмова зі самою мовою».
Ігор Калинець, поет, політв’язень, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заступник директора МІОКу, високо оцінив цикл телепередач Марка Роберта Стеха, а також його літературознавчі есеї, виокремивши дослідження поезії Богдана Ігоря Антонича та Емми Андієвської. Пан Ігор закцентував на поетичності роману «Голос», сказавши, що його можна читати як вишукану поему.
Тарас Пастух, доктор філологічних наук, професор, порівняв творчість і життєвий вибір Марка Роберта Стеха з цікавою ситуацією, що сталася в житті Дмитра Чижевського, знаного українського літературознавця, який викладав у Гарварді. Якось під час неформального спілкування з тамтешніми інтелектуалами Чижевський звернув увагу на маленьке кошеня і почав лагідно говорити до нього українською мовою. Коли Чижевського спитали, про що він, той відказав: «Я перейшов на українську, бо це – мова любові». Власне, і Стех, здобувши фах інженера й уже працюючи у сфері робототехніки, теж раптово «перейшов на українську», тобто звернув зі шляху технічних дисциплін на шлях вивчення і творення української культури як простору, де виявляє свою любов. «Стех, як і Ігор Костецький, про якого він багато пише – то людина, що зробила себе сама, – резюмував пан Пастух, – і це випливає саме з любові».
Ірина Ключковська, директор МІОКу, зауважила:
– Нам усім важливо вийти за межі зони комфорту. Тут є люди, які самі творять культурний продукт. Але для мене важлива зустріч зі студентами. Треба говорити їм про цей шлях Марка Роберта Стеха як про шлях до успіху. Нещодавно я мала зустріч із людиною, яка активно допомагає реформувати психоневрологічні диспансери, хоча сфера її діяльності зовсім інша. А все тому, що у школі вчителька водила його клас до цих місць, аби виховати в дітей уміння співпереживати і виявляти милосердя. Так само й тут. Треба показувати нашій молоді, що навчається на природничих напрямках, світло культури. Результат обов’язково буде. Зерно, отримане в юності, раніше чи пізніше, має прорости в людині.
На завершення присутні подивилися новий випуск передачі «Очима культури», який іще не виходив на телеекрани.
Світлини Йосипа Марухняка
